1.6. Головні складові газетної форми

Єдність змісту і форми, функціонального та естетичного складає основну мету в мистецтві художньо-технічного оформлення періодичних видань. Оформлювальний процес — це і є приведення у відповідність зовнішньої форми газети чи журналу до її тактично організованого змісту, літературних форматів (жанрів), тижневих та індивідуальних особливостей видань. В остаточному вигляді, тобто в поліграфічному виконанні номерів, ми маємо справу з оформленням, як із матеріалізованим результатом цього процесу.

У нашому динамічному столітті з його безмежним потоком інформації функціональність оформлення періодичних видань набуває особливого значення. Газета чи журнал ризикують утратити частину своїх читачів, якщо їхнє оформлення не сприяє швидкому й цілеспрямованому сприйняттю друкованих повідомлень.

Внутрішню форму видання утворюють тематична і жанрова структури. Зміст починає виявляти свою форму під час безпосередньої реалізації редакційних планів у кожному номері видання і на кожній його полосі. Тут він стає особливо організованим змістом: у нього є своя структура публікації різних тематичних напрямків, що об'єднуються в певний ряд, для яких знайдено відповідні їхнім характеру та значущості просторові й розмірні співвідношення. Отже, тематична структура як внутрішня форма є способом організації змісту, з'єднання його частин у єдине ціле. Набуваючи структурних якостей, зміст стає внутрішньо оформленим. Усі розділи, рубрики, окремі матеріали з'єднані між собою так, що сприймаються читачем як відособлені одне від одного і водночас як частини єдиного цілого — полоси, номера, об'єднані в такий систематизований ряд, що підкреслює більшу значимість одних публікацій і меншу інших, внаслідок чого полегшується процес читання газети чи журналу, знаходження того, що більше цікавить читача.

Внутрішня форма настільки злита з її змістом, що ми вбачали б у ній хіба що відбиття останнього, якби вона не переходила в зовнішню форму. Розташування певним чином тематичних частин номера, їхні визначені розміри, розмежування та зв'язки — це вже конкретно сприймається як просторові та графічні способи виявлення змісту. Так від внутрішньої організації переходимо до композиції — головного компонента зовнішньої форми.

Варто зазначити, що нині композицію газети розглядають чи дуже широко, з включенням у це поняття тематичної побудови номерів, чи вузько — як з'єднання в ціле зображальних елементів, ліній, тонів, плям, конфігурацій тощо.

Обидва погляди мають підстави. По-перше, поняття структури й композиції дуже близькі й нерідко вживаються як синоніми. По-друге, немає однозначного тлумачення поняття композиції і в теоретиків мистецтва, звідки воно походить. Деякі з них розглядають композицію, скажімо, картини лише як комплекс зображувальних елементів та їх розташування на площині безвідносно до задуму твору. Інші стверджують, що композиція — це, насамперед, конкретна розробка сюжетно-тематичної основи твору з розподілом предметів і фігур у просторі, а вже потім установлення співвідношень обсягу, світла й тіні, кольору і т. д.

З переходом тематичної структури в графічну композицію процес формотворення ще не завершується. Іншою складовою внутрішньої форми періодичних видань є їхня жанрова структура. Зовнішня форма видання також опосередковується нею, як і тематичною структурою.

Це опосередкування починається вже на рівні типу видання. Вечірні газети виглядають, як правило, яскравішими і жвавішими, ніж ранкові. Дитячі та молодіжні відрізняються від інших більшим динамізмом композиції, насиченістю тонів і фарб тощо.

Характер жанрової структури та її склад безпосередньо позначаються на зовнішньому вигляді видання. Жанрова різноманітність масового журналу разом із якісним набором та глибоким чи офсетним друком надає йому святкового вигляду. У газеті за ще більшої різноманітності жанрової палітри цієї святковості немає, але є інше: чергування аналітичних та інформаційних матеріалів створює динамічні сполучення великих і малих прямокутних фігур, що пожвавлює навіть ті полоси, на яких немає ілюстрацій. Приваблива строкатість вечірньої газети — це й результат переваги в ній інформації, текстової та зображальної. Яскравість дитячого видання — це й численність ілюстрацій, мальованих заголовків до репортажів, нарисів, оповідань.

Суттєво впливаючи на композицію періодичних видань залежно від їхнього типу, жанри водночас конкретизують і власну графічну форму. Місце матеріалу в номері й на полосі насамперед залежить від його теми, актуальності, але не меншою мірою — від літературної форми. Велику статтю читач частіше знайде у «підвальній» частині внутрішніх полос, а спортивні новини, довідки та оголошення — на останніх.

Кожний жанр має фізичні межі. Вони вироблені багаторічною журналістською практикою, зумовлені розмірами видань та їхніх частин — полосами, розворотами, секціями. У стандартних обсягах найчастіше друкуються передові статті, огляди, коментар. Традиційно більше місце, але теж у визначених межах, займають проблемна стаття, нарис, фейлетон.

Жанрові притаманна графічна індивідуальність, що відповідає його стилістичним особливостям. Важливі статті, кореспонденції вимагають відповідного зовнішнього вигляду. Це, передусім, шрифтове оформлення їхніх заголовків і текстів, що не викликає будь-яких побічних художніх емоцій. Офіційні повідомлення виділяються великими кеглями шрифтів, широкими форматами набору. На літературних сторінках, у поетичних стовпчиках часто з'являються мальовані з головки та заставні елементи, рамки. У добірках листів застосовують курсивні накреслення шрифтів, а в довідкових розділах переважає світла й напівжирна нонпарель.

Усі згадані зв'язки — композиційні, розмірні, графічні — є не випадковими, а закономірними, бо випливають із природи жанру, їх, однак, не можна абсолютизувати. Наскільки рухомі межі самого жанру, настільки ж несталими можуть бути і його фізичні можливості, способи ірафічного вираження. До того ж уніфікація, наприклад, шрифтового оформлення веде не до індивідуалізації зовнішньої форми окремого матеріалу за його власними жанровими ознаками, а до графічного вираження загальної документально-публіцистичної природи всіх матеріалів і типу видання в цілому.

Але як тенденція, як природне прагнення змісту знайти свій зовнішній вираз відповідно до жанру ці зв'язки є універсальними. Вони формують не лише сутність, а й індивідуальність видання.

Отже, оформлення газети — творча справа, пов'язана з вибором і застосуванням шрифтів, ілюстрацій, способами розміщення матеріалів, що ґрунтуються на використанні законів контрасту, пропорції та ін. У кожній газеті поступово складається власна композиційно-графічна модель тобто модель тематичної, жанрової та графічної побудови номеї а Ця побудова здійснюється з допомогою макетування і верстка.

З наступної лекції ми починаємо безпосереднє вивчення елементів форми газети і н самперед тих, що присутні в будь-якому номері будь-якої газети, ї постійних елементів.

Запитання і завдання для самоперевірки

1. У чому полягає мета оформлення газети?

2. Як розвивалася форма газетних видань?

3. Назвіть загальноприйняті елементи оформлення.

4. У чому полягає взаємозалежність форми і змісту?

5. Які завдання стоять перед оформлювачем?

6. Назвіть функції оформлення.

7. Що таке елемент оформлення? Назвіть основні елементи.

8. Що ви розумієте під поняттям «обличчя видання»? Чи мають своє обличчя ті видання, котрі ви постійно читаєте або з якими співпрацюєте?

9. Що визначає обличчя видання?

10. У чому полягає закон пропорції під час оформлення газети?

11. Як дотриматися закону оптичної ілюзії?

12. Як діє закон рівноваги?

13. Як використовуються елементи контрасту в оформленні газети?

14. Назвіть головні складові газетної форми.