4. «Горище»

«Горищем» називають текстовий матеріал, зверстаний у верхній частині газетної полоси на кілька колонок (не менш як чотирьох) і відбитий знизу лінійкою, або ж узятий в рамку.

Максимальна висота «горища» — ¹/₄ полоси, мінімальна — приблизно 10 рядків. У невисоких «горищах» заголовок часто верстають зліва, поряд із текстом.

Високе «горище» краще встановлювати не на весь формат полоси: 1—2 колонки варто залишати вільними для інших текстів.

Дуже добре виглядають у «горищах» «утоплені» заголовки, тобто заголовки, перенесені в глиб публікації.

Приємне враження на полосі справляють «горища», набрані на ширший (порівняно зі стандартним) розмір колонок.

Інколи «горище» роблять наскрізним, скажімо на 2 і 3 полоси. У цьому разі не рекомендується верстати його на всі колонки: можуть «загубитися» інші матеріали. Краще дати, скажімо, 4 колонки на 2-й і 4 — на 3-й полосі, а заголовок (краще «втоплений») розверстати на обидві половини матеріалу. А втім, можна, звичайно, ставити наскрізне «горище» і на всі колонки обох полос, додержуючись тільки встановлених розмірних лімітів висоти (¹/₄ полоси).

Як і «підвали», є й складені ««горища».

У складеному «горищі» поряд, під однією лінійкою, чи в межах однієї рамки зверстано різні за характером матеріали або ж різно-темні блоки (добірки).

Гарно виглядають наскрізні «горища», в яких заверстано кліше: яскравий фотознімок або малюнок сильно виділяють текстовий матеріал.

Це саме стосується і наскрізних «горищ», набраних ширшим форматом (порівняно зі стандартним), кожну колонку яких узято в рельєфну рамку. Рельєфною рамкою називають рамку, в якій поєднується двопунктова світла лінійка із 4- або 6-пунктовою жирною (тупою) лінійкою.

Таку верстку називають книжечкою.

Не можна забувати про те, що вже внаслідок свого розташування у верхній частині полоси «горище» виділяється серед інших матеріалів. Тому в його оформленні треба дуже обережно застосовувати інші додаткові засоби виділення. Більш обережно, ніж при верстці «підвалу», треба підходити і до визначення висоти «горища»: занадто високе, воно «давитиме» на всю полосу. Невисоке, менше від висоти полоси, «горище» виглядає набагато краще.

5. «Стояк»

«Стояк» — це спосіб розміщення значного за обсягом текстового матеріалу у верхній частині полоси (на 3—4 колонки), здебільшого — до «підвалу».

Часто редакції практикують «стояк» і на ²/₃, і на ³/₄ висоти полоси, а то й до низу газетної полоси.

Застереження. Великий суцільний шматок тексту (його в редакціях називають «цеглиною») читається зі значним ускладненням. Тому, щоб поліпшити оформлення «стояка», зробити його більш читабельним, можна застосовувати кілька способів, відомих і перевірених практикою.

Підверстка. Великоблочну статтю розверстують не на всю висоту полоси. Нижню частину, під «стояком», заповнює інший, невеликий за обсягом, матеріал — його і називають підверсткою, тобто його й підверстують, підставляють під інший, великий матеріал. Це може бути навіть коротка замітка, набрана інколи для контрасту іншим форматом або іншим шрифтом.

Отже, підверстка — це невеликий за обсягом матеріал (текстовий, ілюстраційний) у газеті, який підставляють під інший матеріал (чи добірку), завершуючи цим компонування полоси.

Ще краще — поділити «стояк» на кілька тематичних чи смислових частин і дати кожній з них свій підзаголовок. Якщо це важко зробити, слід подумати над тим, як і де саме встановити ініціальні літери (виходячи, звичайно, зі змістового поділу тексту «стояка»). Може виявитися доцільним і розчленування тексту «стояка» цифрами — 1, 2, 3, 4 тощо.

Пригадаймо.

Що таке ініціали, або інакше — ініціальна літера? Це перша літера збільшеного кегля, якою починається перше слово публікації чи її частини. У редакційному побуті має назву «ліхтарик».

У газетах ініціал є засобом позначення початку розділів або ж відокремлення частин великих за обсягом матеріалів. Бувають набірні ініціали.

Бувають мальовані ініціали (спеціально виконані художником і відтворені у кліше).

Є й гравіровані ініціали, вирізані штихелем на металі. (Штихель — різець, інструмент для гравірування.)

Текстову одноманітність «стояка» можна з успіхом перебороти й іншими способами. Наприклад, заверстати у нього ілюстрації, пов'язані з темою. Можна окремі уривки зі статті, заверстаної «стояком», подати в рамках із тонких чи подвійних лінійок. Не слід забувати і про вирізнювальні шрифти: ними набирають найважливіші абзаци, а то й цілі частини «стояка».

Крім того, оформлювачі вже давно помітили, що сприймання великого текстового матеріалу можна полегшити, змінивши його звичайну прямокутну конфігурацію, застосовуючи для цього засоби ламаної верстки. Наприклад, велику статтю розверстують на колонки, нерівні за висотою — дві довгі, одна чи дві короткі тощо.