6. Порядок розробки та документального оформлення профілів ризику.

Профілі ризику можуть використ. в док. або електор. вигляді при цьому док. профіль ризику дов. до МО у вигляді докум, а електор. профіль ризику впроваджується до модуля АС АУР.

ПР представлені у формі паспорта і програмного коду.

Профілювання ризиків є засобом, за допомогою якого митні органи застосовують управління ризиками на практиці. Основ­ним тут є поняття індикаторів ризиків, які можна визначити як певні критерії, що разом становлять практичний інстру­мент для вибірки й виявлення переміщень, що містять потен­ційну можливість порушення вимог митного законодавства, Власне, під профілем ризику прийнято розуміти визначений набір індикаторів ризику, відібраних на основі зібраної, про­аналізованої й класифікованої інформації. Крім сукупності індикаторів ризику, профіль ризику характеризується також наявністю набору заходів з мінімізації ризику.

Профіль ризику найчастіше є документом, що може бути побудований різними способами (та використовуватись в доку­ментальному чи автоматизованому вигляді) і повинен містити опис сфери ризику, його оцінку, необхідні заходи з протидії ризику, терміни вжиття таких заходів. Під час розробки про­філів ризику слід враховувати також особливості митних орга­нів (пропускну здатність тощо), визначитись з очікуваними результатами й критеріями оцінки ефективності вжитих захо­дів.

Після розробки профільні характеристики разом з іншою інформацією й оперативними даними будуть забезпечувати основу для цільового виявлення потенційних переміщень ван­тажів, транспортних засобів або фізичних осіб з високим рів­нем ризику.

Дієва система управління ризиками — це циклічний про­цес, який передбачає аналіз, оцінку ризику — формування профілю ризику — застосування профілю — моніторинг ре­зультатів застосування профілю.

Дуже важливим є етап застосування профілів ризику під час митного контролю та митного оформлення. Від його органі­зації залежить як прискорення митних процедур, так і одно­часне забезпечення ефективного контролю за додержанням митного законодавства. Обсяг механізмів контролю, що засто­совуються митними органами для забезпечення дотримання законодавства, повинен бути пропорційний рівню оціненого ризику. Рівень ризику визначається в контексті пріоритетів митних органів (забезпечення своєчасності та повноти справ­ляння податків і зборів, перевірка дотримання заборон і обме­жень чи інша специфічна сфера).

7. Організація процесу управління ризиками

Розглянемо загальноприйняті у світі підходи до організації ризик-менеджменту в митній справі.

Процес управління ризиками містить: установку контексту управління ризиками, їх визначення, аналіз, оцін­ку, вживання заходів щодо них, а також моніторинг і перевір­ку процесу за допомогою оцінки відповідності необхідним ви­могам.

Етап установки контексту передбачає визначення сфер ризику та установлення критеріїв, на основі яких ризики бу­дуть оцінюватися.

Етап визначення ризиків передбачає з'ясування того, які ризики, чому і як можуть виникнути. Цей етап вимагає ре­тельного опрацювання таких питань, як:

• де, коли і як, швидше за все, виникне ризик і хто буде його суб'єктом:

• які небезпеки можуть виникнути і який їх негативний вплив;

• чому виникають можливості для окремого порушення.

На етапі аналізу ризиків слід визначити механізми контро­лю й проаналізувати ризики стосовно ймовірності їх виник­нення та наслідків.

Оцінка й установлення пріоритетів за ризиками передба­чає розподіл ризиків для визначення пріоритетів управління. Є різні види систем класифікації. Особливо поширена оцінка за високим, середнім і низьким рівнями ризику. Може знадо­битися більш детальна система, наприклад, класифікація за рівнями від 1 до 100.

Ризики повинні бути під постійним моніторингом на пред­мет зміни їх характеру, рівня або значимості.

Вжиття заходів за ризиками. Доцільно проводити моніто­ринг низькопріоритетних ризиків. Для інших ризиків слід розробити і реалізувати конкретний план управління, що включає урахування ресурсів митних органів (кадрових, фі­нансових і технічних).

Моніторинг і перевірка — оцінка відповідності вимогам. Щоб залишатися ефективною, будь-яка система управління ризиками повинна проводити оцінку раніше визначених ризи­ків. Оцінка ефективності має здійснюватися на регулярній основі на всіх етапах, її метою є визначення слабких місць у механізмах контролю й подання рекомендацій з удоско­налення.

Також важливо підтримувати елемент несподіванки шля­хом проведення випадкових перевірок, оскільки підприємства, що перебувають у постійному контакті з митними органами, можуть знати про методи профілювання чи навіть про самі про­фільні характеристики. Такі випадкові перевірки можуть бути засобом визначення інших видів ризиків, засобом моніторингу або оцінки їх значимості чи яких-небудь змін у типі ризику.

"Оцінка відповідності вимогам" — термін, що використову­ється під час застосування техніки статистично обґрунтованої випадкової вибірки з метою визначення того, наскільки торго­вельні суб'єкти, перевізники, товари тощо відповідають мит­ним правилам і процедурам.

Під час стратегічного використання випадкова оцінка від­повідності вимогам і цілеспрямований підхід до застосування заходів контролю можуть забезпечити необхідний баланс для ефективної концентрації ресурсів у сферах, що представляють проблемні для митниці питання. Крім того, результати первіс­них оцінок відповідності вимогам можуть надати важливу інформацію для вдосконалення методологій оцінки ризиків, простежування тенденцій і питань, що стосуються конкретних галузей економіки.