Страхування вангтажів

У сучасній зовнішньоторговельній практиці договір страхуван­ня вантажів є невід’ємною складовою торговельної угоди. Під стра­хуванням вантажу (карго) розуміють відшкодування майнового інтересу, пов’язаного з загибеллю або ушкодженням товару під час його перевезення певними видами транспорту. Як правило, стра­хується на тільки фактично існуючий, але й очікуваний інтерес від угоди (наприклад, запланований розмір прибутку від зовнішньо­торговельної операції).

Найчастіше для транспортування великих партій товарів вико­ристовується морський транспорт (він є найдешевшим), але засто­совуються також і інші види транспортних засобів (автомобільний, залізничний, повітряний тощо).

Обов’язок контрагентів щодо транспортування товарів, роз­поділ між ними витрат та ризиків, виконання митних процедур зумовлено міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів — ІНКОТЕРМС.

Використання базисних умов ІНКОТЕРМС у зовнішньоторго­вельному договорі дає змогу уникнути можливих непорозумінь при здійсненні торговельного контракту та уніфікувати організацію стра­хування вантажу.

Тільки дві проформи ІНКОТЕРМС: «СІР» («Вартість, страху­вання і фрахт») та «СІР» («Перевезення та страхування оплачені до...») — передбачають певні умови страхування вантажу. Експортер має укласти (за власний рахунок) договір страхування товару на тер­мін його перевезення в розмірі вартості товару плюс 10% (очікуваний прибуток). Як правило, проформа «СІР» передбачає використання максимального обсягу страхового покриття товару (умови страху­вання «аіі гізкз»). Проформа «СІР» передбачає, що експортер має по­крити звичайні ризики під час транспортування вантажу відповідно до його виду та особливостей, або надає можливості контрагентам узгодити обсяг страхового покриття.

Договір страхування вантажу (карго) укладається на підставі пись­мової заяви страхувальника, де міститься докладна інформація про характеристики даного товару, його розміщення в певному транспорт­ному засобі, спосіб навантаження/розвантаження, параметри та осо­бливості даного транспортного засобу, шлях транспортування і т. ін.

Українські страховики, як і страховики інших країн, використо­вують стандартні умови страхування вантажів, розроблені інститу­том Лондонських Страховиків. Ці умови передбачають три варіанти обсягу страхового покриття:

• форма А;

• форма В;

• форма С.

Форма покриття А («З відповідальністю за всі ризики») є макси­мальною, оскільки передбачає страхування вантажу від усіх ризиків. Її доцільно вживати для товарів, що потребують обережного переве­зення, а також тих, які можуть бути викраденими.

Форма покриття В («З відповідальністю за приватну аварію») зву­жує обсяг відповідальності страховика. Вона охоплює ризики пожежі та вибуху, катастрофи, перекидання, зіткнення транспортного засобу, розвантаження товару в порту-притулку, викидання вантажу в море у випадку загальної аварії, ризики внаслідок наступу стихійних лих, зми­вання вантажу за борт, проникнення води в місце зберігання вантажу, повної втрати усього вантажу під час навантаження/розвантаження.

Таке страхове покриття використовується для вантажів, що є чут­ливими до вологості, а також транспортних шляхів, де існує ймовір­ність землетрусів.

Форма покриття С («Без відповідальності за ушкодження, крім випадків катастрофи») в цілому збігається з формою В. Різниця по­лягає в тому, що за формою С страховик за звичайних обставин несе відповідальність тільки в разі повної загибелі усього або частини ван­тажу, а за ушкодження вантажу відповідає тільки у випадку катастро­фи транспортного засобу.

Форма покриття С є мінімальним обсягом страхового захисту і, як правило, використовується тоді, коли контрагент розраховує на страхо­вий захист у власній країні (тобто форма С або доповнюється іншими варіантами страхового покриття, або компенсує «прогалини» існуючо­го страхового покриття), оскільки лише для невеликої групи вантажів (наприклад, деякі види корисних копалин) вона буде достатньою.

З усіх форм страхового покриття виключаються ризики, пов’язані з провиною страхувальника, зумовлені звичайними властивостями вантажу; непрямі збитки, а також ризики військових дій, заходів та їхніх наслідків.

Форми страхового захисту, розмір тарифних ставок, механізм взає­модії суб’єктів страхового договору визначаються комбінацією багатьох чинників: географічних умов транспортування; виду вантажу, умов на­вантаження/розвантаження та зберігання товару під час перевезення; виду та стану транспортного засобу, терміну перевезення тощо.

В Україні середньоринковий тариф по страхуванню вантажів ста­новить 0,5-1,5% від страхової суми, франшиза^I — 0,1-1% від розміру страхового відшкодування.

Важливе значення має ретельне виконання страхувальником своїх обов’язків, установлених договором страхування. Особливо це стосується правильного та своєчасного оформлення пакету товаро- супроводжувальних документів (в т.ч. коносамента, транспортної на­кладної, страхових полісів, актів експертизи в разі наступу негативної події і ін.), від наявності яких залежить не тільки результат торго­вельної угоди, а й можливість отримання страхової компенсації.