2. Валютно-фінансові умови зовнішньоторговельних контрактів

Основні елементи валютно-фінансових умов зовнішньоторговельних угод

Головною умовою здійснення міжнародної торговельної операції є зовнішньоторговельний контракт. Він визначає права та обов’язки сторін, їх відповідальність за проведення операції.

При складанні контракту велике значення має правильне визна­чення валютно-фінансових і платіжних умов угоди, які регулюють розрахунки між контрагентами. Від них залежить ефективність зо­внішньоторговельних операцій, своєчасне отримання платежу, вико­нання обов’язків за контрактом, страхування сторін від валютних ри­зиків. Тому контрагенти повинні слідкувати за станом міжнародних валютних ринків, коливанням валютних курсів, валютно-фінансовим станом свого контрагента.

При визначенні валютно-фінансових умов контрактів, як прави­ло, виявляється протилежність інтересів контрагентів. Експортер, після відвантаження товару, прагне отримати максимальну суму ва­люти у найкоротший термін, одержати від імпортера відповідні га­рантії щодо забезпечення платежу. Імпортер зацікавлений скоріше отримати товар, сплатити найменшу суму валюти, максимально від­тягнути платіж до моменту його кінцевої реалізації (домогтися від експортера надання комерційного кредиту).

Вибір валютно-фінансових умов контракту залежить від таких факторів:

• характеру економічних та політичних відносин між країнами;

• наявності або відсутності міждержавних угод;

• кон’юнктури ринку та перспектив його розвитку;

• співвідношення сил контрагентів;

• традицій та звичаїв торгівлі даним товаром;

• швидкості та гарантій отримання платежу;

• суми витрат, яка пов’язана з проведенням платежу через банк;

• норм національного законодавства, міжнародних правил і кон­венцій, які регулюють розрахункові відносини.

Якщо укладенню зовнішньоторговельного контракту передує міждержавна угода (наприклад, про порядок поставки та проведення платежів), яка має загальні валютно-фінансові умови, то в контракті слід посилатися на неї. Це дає змогу справедливо вирішувати супе­речки, які можуть виникнути в ході виконання контракту.

До основних елементів валютно-фінансових та платіжних умов належать:

• валюта ціни та спосіб визначення ціни;

• валюта платежу, курс перерахунку валюти ціни у валюту пла­тежу, якщо вони не збігаються;

• умови розрахунків;

• форми розрахунків та банки, через які ці розрахунки будуть здійснюватися.

Валюта ціни та валюта платежу

Від правильного вибору валюти ціни та валюти платежу залежить валютна рентабельність контракту.

Валюта ціни — це валюта, в якій визначається ціна товару в контр­акті. На вибір валюти ціни впливають вид товару, фактори, що діють на міжнародні розрахунки, у тому числі міждержавні умови, міжнародні традиції. Ціна товару може встановлюватись у будь-якій вільно конвер­тованій валюті: країни-експортера, країни-імпортера або третьої країни.

Валюта платежу — це валюта, в якій оплачується зобов’язання покупця (імпортера) за поставлений товар.

Якщо валютні курси нестабільні, то ціни фіксуються в найбільш стійкій валюті, а платіж — у валюті країни-імпортера.

Якщо валюта ціни і валюта платежу не збігаються, то в контрак­ті вказується курс перерахунку першої на другу (наприклад, на базі СДР або за ринковим курсом валют).

До умов перерахунку, які встановлюються у контракті, належать:

• курс відповідного типу платіжного засобу (курс телеграфного або банківського переказу за платежами векселями чи без них, поштового переказу);

• курс перерахунку: звичайно, це середній курс дня, іноді курс продав­ця або покупця на час відкриття або закриття валютного ринку;

• час перерахунку валют (розрахунки здійснюються за поточ­ним курсом валюти — частіше всього за ринковим курсом за день до платежу чи за 2-3 дні, що передують дню платежу або на день платежу) на відповідному валютному ринку ( продав­ця, покупця або третьої країни).