1. Сутність та класифікація категорії “попит”.

Попит - це побажання споживача з урахуванням його реальної купівельної спроможності.

Види попиту:

1) Негативний - покупець може, але не хоче купувати даний товар так як ставиться до нього негативно.

2) Нульовий - покупець може купити, але але не купує даний товар, окільки ставиться до нього байдуже або не знає про його існування.

3) Спадний - обсяги закупівлі товару безперервно зменшуються.

4) Непостійний (нерегул-й, сезонний) -  обсяги закупі­вель колив-ся протягом року.

5) Латентний (що тільки зароджується) існує у вигляді запитів або окремих покупок.

6) Повноцінний - досить високий з погляду комерцій­них вигод продавця.

7) Оманливий - повноцінний протягом короткого часу, але такий, що не має перспектив у майбутньому.

8) Ажіотажний - досить високий, але внаслідок штучно створених обставин.

9) Небажаний (нераціональний) - високий попит на товари небажані з погляду етичних норм або соц.стандартів сус-ва.

10) Повсякденний (перманентний) - сталі обсяги про­дажу за короткі обсяги часу (день, тиждень).

11) Особливий - на унікальні товари.

12) Інфляційний - на товари, які купуютьсяз метою збереження вартості гр.заощаджень від інфля-го знеці­нення .

Отже, попит — це платоспроможна потреба. її визначають як кількість товарів і послуг, яку хочуть і можуть придбати покупці за певною ціною за певний період.

Закон попиту : Чим вища ціна на товар, тим менше його придбають покупці. І навпаки: чим нижча ціна на товар, тим більшу кількість його буде куплено за інших рівних умов.

2. Сутність та класифікація категорії “потреба”

Потреби як визначальний чинник доцільної поведінки економічних суб’єктів є однією з фундаментальних категорій економічної науки.Потреба – це нужда в чому-небудь, об’єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації, суспільства в цілому; внутрішній збудник активності.

1. За способом задоволення потреби поділяють на суспільні, колективні та особисті. Суспільні потреби в свою чергу поділяються на фізичні, інтелектуальні та соціальні.

Фізичні потреби – це потреби першого рівня, реалізація яких забезпечує фізиологічне життя людини.

Інтелектуальні потреби – це сукупність потреб людини у пізнанні властивостей природи, себе та суспільства, тобто потреби у творчій діяльності як самореалізації сутнісних сил людини.

Соціальні потреби – потреби вищого рівня, сутність яких виявляється у взаємозв’язку (відносинах) людини і суспільства, що забезпечує необхідні умови існування та розвитку людини як соціальної особи, суб’єкта соціуму, її самореалізацію. У ціх відносинах суспільство є суб’єктом і джерелом задоволення соціальних потреб.

2. За ступенєм реалізації вирізняють абсолютні, реальні, платоспроможні та задоволені потреби.

Абсолютні потреби– це максимальні потреби, що підлягають задоволенню в більш чи меньш віддаленій перспективі.вони формуються відповідно до загального світового рівня розвитку виробництва і відображають максимально досягнутий у світовій економіці рівень задоволення потреб людини.

Реальні потреби– склалися на основі досягнутого рівня виробництва, будучи нормальними на даний час.

Платоспроможні потреби – це потреби, які визначаютьсяспіввідношенням цін на предмети споживання і грошових доходів населення.

Задоволені потреби – сукупність потреб, які фактично задовольняються існуючини на ринку благами та послугами.

Між абсолютними, реальними, платоспроможними та задоволеними потребами існує взаємозв’язок. Абсолютна потреба під впливом досягнутого рівня виробництва перетворюється на реальну, яка в результаті розподілу суспільного продукту набуває форми платоспроможної шляхом купівлі товарів і послуг на ринку.

3. За формою вираження виокремлюють матеріальні та духовні потреби.

Матеріальні потреби пов’язані зі сферою матеріальної життєдіяльності людини. Їх об’єктом є необхідні для відтворення життєдіяльності людини, її робочої сили матеріальні блага та послуги. Матеріальні потреби є тією частиною фізичних, яка задовольняється за допомогою лише матеріальних благ і послуг. Крім них фізичні потреби включають у себе й суто фізіологічні – потреби в руховій активності, сні тощо, які можуть задовольнятися і без участі матеріальних благ і послуг.

Духовні проблеми пов’язані з духовною діяльністю людини, яка охоплює не лише інтелектуальну, а й іншу, насамперед психологічну діяльність, спонукою до якої є внутрішній стан людини. Із цього погляду духовні потреби ширші інтелектуальних, а їх задоволення забезпечує духовне відтворення людини.

4. За критерієм раціональності потреби поділяють на розумні та ірраціональні.

Розумні потреби відповідають науковим уявленням про споживання благ і послуг, необхідних для підтримання здорового способу життя людини, розвитку особистості.

Ірраціональні ( лат. Irrationalis–нерозумовий ) потреби виходять за межі розумних, набувають гіпертрофованих а іноді збочених форм.

Потреби можна класифікувати, групувати за їх нагальністю, гостротою, необхідністю: у предметах першої (першочергової) потреби і предметах розкоші; у предметах споживання (особисті) та економічних ресурсах (виробничі).

Потреби людини численні і різноманітні за своєю природою, однак кожній особистості притаманна певна система потреб, у структурі якої є домінуючі і підпорядковані їм потреби. При цьому домінуючі (переважаючі) можуть пригнічувати, відтискати всі інші і визначати основний напрям поведінки і життєдіяльності. Так, людина, яка постійно потребує успіху, всі свої вчинки і дії підпорядковує цьому. Інколи для неї важливий успіх сам по собі, без урахування засобів, коштів і способів його досягнення, морально-етичної цінності. Такій життєвій потребі можуть іноді підпорядковуватися потреби у пізнанні, спілкуванні, праці, що нерідко виявляється у житті окремих індивідів, соціальних груп, політичних партій. Інший приклад: поведінка людини, чиї думки і вчинки зумовлені потребою в соціальній справедливості, її реальному досягненні. Така людина, швидше за все, поводитиметься у такий спосіб, що потреби в особистому успіху, соціальній безпеці та інші матимуть другорядне значення.