2.4. Основні показники ефективності використання основних фонд

Для визначення рівня використання основних виробничих фондів будівельних організацій застосовуються показники, виражені в натуральних і вартісних (грошових) одиницях продукції, що випускається, а також за проміжок часу.

Характеристику деяких показників, які найчастіше застосовуються при економічному аналізі доходності будівельної організації, наведено на рис. 2.2.

Найбільш узагальнюючим показником, що характеризує ефективність використання сукупності діючих основних виробничих фондів будівельної організації, є показник фондовіддачі (γ) – випуск будівельної продукції (виконання будівельно-монтажних робіт) на одну грошову одиницю середньорічної вартості основних виробничих фондів. Цей показник визначає відношення обсягу виконаних будівельно-монтажних робіт за кошторисною вартістю у визначений період (рік) – Q_БМР до загальної середньорічної балансової (без вирахування зношення) вартості основних виробничих фондів будівельної організації - Ф_В:

γ = Q_БМР/Ф_В (2.6)

При розрахунку показника фондовіддачі у вартості основних виробничих фондів беруться до уваги не тільки власні, а й орендовані (за лізингом) ОВФ. Не враховуються ОВФ, які знаходяться на консервації, резервні, а також здані в оренду іншим організаціям.

Значення фондовіддачі як економічного показника, що характеризує економічну ефективність використання основних виробничих фондів обумовлює необхідність всебічного її аналізу у взаємозв’язку з іншими показниками. Насамперед, фондовіддачу варто розглядати як співвідношення продуктивності праці та її фондоозброєності. У цьому випадку фондовіддача (γ) характеризує не тільки залежність результатів виробництва – обсягів будівельно-монтажних робіт – від витрат живої й уречевленої праці, а й від технічного рівня виробництва, але і співвідношення між самими витратами живої й уречевленої праці, що є важливим фактором розвитку виробництва:

γ= (а/Ф)*П_П (2.7)

де а – кількість працюючих;

Ф – середньорічний обсяг основних виробничих фондів;

П_П – продуктивність праці.

Цей вираз показує, що при заданій кількості працюючих рівень фондовіддачі тим вищий, чим вища продуктивність праці і чим менша кількість живої праці приходиться на одиницю уречевленої праці. Звідси випливає, що для виявлення резервів підвищення фондовіддачі необхідно оцінювати ефективність основних виробничих фондів із точки зору заміни живої праці уречевленою.

Взаємозв’язок фондовіддачі – γ, продуктивності праці - П_П та фондоозброєності праці Ф_О можна виразити у формі простих функціональних залежностей:

γ = П_П/ Ф_О (2.8)

П_П = γ* Ф_О (2.9)

Ф_О = П_П* γ (2.10)

Ефективність роботи будівельної організації багато у чому визначається рівнем фондоозброєності праці, яка визначається відношенням вартості основних виробничих фондів до кількості робітників (робітників на будівельно-монтажних роботах) будівельної організації. Ця величина повинна безперервно збільшуватися, тому що від неї залежить технічна озброєність, а отже і продуктивність праці.

Зворотним показником фондовіддачі є показник фондоємкості будівельної продукції – φ, який визначається відношенням середньорічної вартості основних виробничих фондів – Ф до обсягу виконаних за даний період (рік) будівельно-монтажних робіт за кошторисною вартістю - Q_БМР:

φ = Ф/ Q_БМР (2.11)

Повна фондоємність будівельної продукції – φ_П визначається відношенням середньорічної сумарної вартості виробничих (основних та оборотних) фондів – Ф_В до обсягу готової будівельної продукції (товарної) за даний період (рік) за кошторисною вартістю – Q_ГТ:

φ_П = Ф_В/ Q_ГТ (2.12)

При розрахунку застосовується показник загальної економічної ефективності діючих основних виробничих фондів – φ_Е будівельної організації. Він визначається як відношення річного прибутку – Р до середньорічної вартості основних виробничих фондів – Ф, що забезпечує одержання даного прибутку:

φ_Е = Р / Ф (2.13)

Отже продуктивність праці підвищується при різних поєднаннях фондоозброєності та фондовіддачі. Підвищення фондоозброєності може компенсувати зниження фондовіддачі.

Всі показники використання основних виробничих фондів об'єднують у три групи:

• показники екстенсивного використання основних виробничих фондів, що відображають рівень використання їх за часом;

• показники інтенсивного використання основних фондів, що відображають рівень використання за потужністю (продуктивністю);

• показники інтегрального використання основних виробничих фондів, що враховують сукупний вплив усіх чинників - як екстенсивних, так і інтенсивних.

Екстенсивне використання будівельних машин і механізмів характеризується часом його роботи за рік, місяць, зміну, а також системою показників екстенсивного завантаження.

При визначенні різних показників екстенсивного завантаження будівельних машин і механізмів за вихідні дані приймається фонд часу їх роботи. Прийнято розрізняти такі фонди часу роботи будівельних машин і механізмів: календарний, режимний (номінальний), ефектний (плановий або дійсний) і фактичний, що визначаються на одиницю або групу однорідних типів машин і механізмів.

Календарний фонд часу роботи будівельної машини, механізму (t к.ф.) визначається за місяць, квартал, рік і обчислюється за формулою

T к.ф. = 24Тк.д., (2.14)

Де 24 – кількість годин на добу;

Тк.д. – кількість календарних днів у місяці, кварталі, році.

Режимний (номінальний) фонд часу роботи машини, механізму Тр залежить від кількості календарних днів – Тк.д. і кількості неробочих днів у періоді – Тн.д., а також від прийнятого режиму змінності за добу та визначається за формулою

Тр = (Тк.д. – Тн.д.) Тч.с, (2.15)

Де Тч.с – середня кількість годин роботи машини, механізму на добу в робочі дні за прийнятим режимом змінності й з урахуванням скороченої зміни у святкові дні визначається за формулою

Тр = [(Тк.д. – Тн.д)Тг –Тг]m, (2.16)

Де Тн.д – кількість неробочих і святкових днів у періоді, що планується;

Тг – тривалість робочої зміни, год;

Тп.д. – кількість передвихідних (передсвяткових) днів зі скороченою тривалістю робочої зміни в цьому періоді;

Тг – час, на який тривалість робочої зміни у святкові та передвихідні дні менша, ніж у звичайні дні, год.;

m – прийнятий режим змінності роботи будівельної організації (1,2,3 зміни).

Режимний фонд часу використовується для розрахунку планового (ефективного) фонду часу.

Плановий (ефективний, максимально можливий) фонд часу роботи машини, механізму, устаткування (пл.) дорівнює різниці між режимним (номінальним) фондом у даному періоді – tр та сумою нормативних витрат часу на ремонт, налагодження, передислокації цих машин протягом року - Σtр.н.п., рік, тобто

tпл. = tр - Σtр.н.п (2.17)

Розрахунок може бути зроблений також згідно формули

tпл = tр –(1-( dр.в+ dн.в)/100) (2.18)

де dр.в – витрати часу на ремонт машин, % до режимного фонду;

dн.в. – нормативні витрати часу на наладку, передислокацію, монтаж і демонтаж машин і механізмів, %до режимного фонду.

Розміри втрат часу на ремонт, передислокацію, тощо, мають істотне коливання залежно від типу машин і механізмів, а також від виду виконуваних робіт. Розміри цих втрат визначаються щодо кожного виду фондів (машин і механізмів) згідно конкретних умов роботи відповідно до діючих нормативів.

Ефективний фонд часу роботи парку (групи) однотипних машин, механізмів, що складається з n одиниць таких машин, - Σtп машино-год. Визначається за формулою

Σtп = tп * n (2.19)

Фактичний фонд робочого часу – це час дійсної роботи будівельних машин, механізмів за даний період і визначається даними оперативного обліку.

На основі даних календарного, режимного, планового (ефективного) і фактичного фондів часу розраховується ряд показників екстенсивного використання техніки за часом, що розглядаються нижче.

До першої групи показників відносяться: коефіцієнт екстенсивного використання устаткування, коефіцієнт змінності роботи устаткування, коефіцієнт завантаження устаткування, коефіцієнт змінного режиму часу роботи устаткування.

Коефіцієнт екстенсивного використання устаткування (Кекст) визначається відношенням фактичної кількості годин роботи устаткування до кількості годин його роботи згідно з планом:

Кекст=t_{устатк.ф.} / t_{устатк.пл.} , (2.20)

де t_{устатк.ф} -фактичний час роботи устаткування, год.;

t_{устатк. пл} - час роботи устаткування згідно з нормою (встановлюється відповідно до режиму роботи підприємства і з врахуванням мінімально необхідного часу для проведення планово-попереджувального ремонту), год.

Кекст показує в якому обсязі був використаний плановий фонд часу устаткування. Числове значення коефіцієнту екстенсивного використання устаткування має наближатися до одиниці.

Поліпшення використання основних фондів у часі - екстенсивний шлях - передбачає досягнення більшого часу роботи основних фондів за зміну, добу, місяць, рік. Це досягається, по-перше, скороченням простоїв обладнання протягом зміни й одержанням за рахунок цього більшого обсягу продукції; по-друге, збільшенням роботи машин і механізмів за рахунок збільшення змінності їх роботи.

Ступінь завантаження машин і механізмів в часі визначається коефіцієнтом змінності Кзм, що показує завантаження їх протягом доби. Коефіцієнт змінності прийнято підраховувати за формулою:

Кзм=Σt_Ч.Ф./ Д*а*n_Н, (2.21)

де - t_Ч.Ф фактичний час, відпрацьований середньо обліковим парком машин за звітний період, машино-год.;

Д – кількість днів за відповідний період;

а – установлена тривалість машино-змін;

n_Н,- кількість несправних машин.

Найбільше ефективна безперервна робота основних фондів протягом трьох змін. Проте, при безперервній протягом трьох змін (цілодобовій) роботі устаткування зношується інтенсивніше, скорочується термін його життя, при цьому погіршуються й умови його обслуговування. При роботі устаткування в одну або дві зміни є можливість проводити профілактичні огляди і поточні ремонти, тим самим, підтримувати його у працездатному стані і продовжити термін його життя.

У той же час підвищення коефіцієнту змінності означає, що за певний календарний проміжок часу обсяг продукції збільшиться. Крім того, оскільки загальний час використання обладнання у виробничому процесі скорочується, можна впроваджувати устаткування більш досконалих видів, тобто відкриваються великі можливості для технічного прогресу, що особливо важливо для тих видів основних фондів, що схильні до морального зносу.

Коефіцієнт завантаження обладнання також характеризує використання устаткування у часі. Встановлюється він для усього парку машин, що знаходяться в основному виробництві. Розраховується як відношення трудомісткості виготовлення усіх виробів на данім виді обладнання до фонду часу його роботи. Коефіцієнт завантаження устаткування на відміну від коефіцієнту змінності враховує дані про трудомісткість виробів. На практиці коефіцієнт завантаження звичайно сприймають рівним величині коефіцієнту змінності, зменшеної у двічі (при двозмінному режимі роботи) або в тричі (при трьохзмінному режимі).

Коефіцієнт цілозмінного використання машин і механізмів (К_ЦЗ) визначається за формулою:

К_ЦЗ = (n₁+ n₂+ n₃)/(3* n_ЗАГ) (2.22)