- •Розділ 1 теоретичні засади формування виробничого потенціалу підприємства
- •1.1. Поняття та структура потенціалу підприємства
- •Еволюція трактування науковою думкою терміна «потенціал» в економіці
- •1.2. Суть та особливості виробничого потенціалу підприємства
- •1.3 Теоретико-методологічні засади оцінювання ефективності виробничого потенціалу
- •Розділ 2 сучасний стан управління та оцінка виробничого потенціалу
- •2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства
- •Структура посівних площ тов «Кунівське» у 2009-2011 рр.
- •Склад і структура власного капіталу тов «Кунівське»
- •Наявність, рух та стан основних фондів в тов «Кунівське»
- •Склад і структура трудових ресурсів в тов «Норинцівське» за 2007-2009 рр.
- •2.2. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства
- •2.3. Оцінка виробничого потенціалу тов«Кунівське
- •Забезпеченість підприємства технікою
- •Вартість та рівень зносу основних виробничих засобів підприємства
- •Ефективність використання земельних ресурсів
- •Показники інтенсивності використання земельних ресурсів підприємства
- •Ефективне використання трудових ресурсів та продуктивності праці
- •Розділ 3 напрями підвищення використання виробничого потенціалу тов «кунівське»
- •3.1 Шляхи підвищення родючості земель та покращення використання земельних ресурсів
- •3.2 Основні напрямки та оцінка використання трудового потенціалу
- •3.3. Організаційно-економічний механізм оптимізації виробничої структури підприємства
- •Висновки та пропозиції
- •Список використаної літератури
1.2. Суть та особливості виробничого потенціалу підприємства
Основною складовою потенціалу підприємства є виробничий потенціал, який утворюється на виробничому рівні та представляє собою здатність виробничої системи виробляти матеріальні блага, використовуючи ресурси виробництва.
Виробничий потенціал підприємства – це основні виробничі фонди підприємства, до яких входять будівлі, споруди, трубопроводи, машини, устаткування тощо, виробнича інфраструктура підприємства.
Виробничий потенціал підприємства являє собою систему взаємопов’язаних елементів, які виконують різні функції у процесі забезпечення випуску продукції та досягнення інших цілей розвитку підприємства. А тому можна стверджувати, що йому притаманні всі риси, властиві будь-якій системі: цілісність, цілеспрямованість; складність; взаємозамінність, альтернативність його елементів; взаємозв’язок, взаємодія елементів виробничого потенціалу; самовідтворюваність; інноваційна сприйнятливість; гнучкість; соціально-економічні наслідки використання; історичні умови та особливості формування й використання; фізичне та моральне старіння.
Виробничий потенціал прямо пов'язаний із темпами соціально- економічного розвитку та має якісні та кількісні характеристики впливу. Так до кількісних позитивних характеристик можна віднести зростання виробництва інвестиційних ресурсів і товарів народного споживання при незмінних витратах суспільної праці, а до якісних - ступінь задоволення матеріальних і духовних потреб суспільства і саму якість економічного та соціального росту.
В
иробничому
потенціалу, як складній економічній
системі, притаманний ряд властивостей,
які показані на рис. 1.2.
Рис. 1.2. Властивості виробничого потенціалу
Джерело: [5]
Ці властивості дозволяють встановити, що при формуванні виробничого потенціалу можлива взаємозамінність його елементів, але вони мають функціонувати одночасно і в сукупності, при оптимальному і збалансованому співвідношенні між собою. Під час формування потенціалу діє закон синергії, а складові потенціалу мають бути адекватними характеристикам продукції або послуг, що виробляються на підприємстві.
При формуванні виробничого потенціалу будь-якої галузі необхідно враховувати певні особливості, серед яких слід виділити галузевий розподіл підприємств, що має традиційний характер для певної галузі економіки; забезпечення матеріальними та трудовими ресурсами; специфіку технологічних процесів в рамках кожної галузі; особливості організації виробництва; особливості у кваліфікаційно-професійній структурі персоналу; відмінності у характері і структурі інформації, що забезпечує функціонування потенціалу підприємства та відмінності у характеристиках кінцевого продукту та ресурсів для його виробництва; урядове регулювання підприємництва [4].
Провідна роль у забезпеченні конкурентоспроможності АПК на внутрішньому і зовнішньому ринках належить ефективному виробничому потенціалу. Ефективний розвиток АПК залежить в основному від двох найважливіших факторів – рівня виробного потенціалу та рівня його використання. Основні структурні елементи, що формують виробничий потенціал наведені в додатку А.
Суттєво впливають на формування виробничого потенціалу АПК виробничі ресурси. Під виробничими ресурсами розуміють сукупність природних, матеріальних і трудових ресурсів, які використовуються в господарській діяльності з метою виробництва максимального обсягу продукції за мінімальних витрат на її одиницю.
Поєднання матеріальних і природних ресурсів, що використовуються для виробництва продукції, створює техніко-технологічну базу АПК. Вона характеризується багатьма ознаками, серед яких суттєву роль має натурально-речова.
За цією ознакою до складу техніко-технологічної бази АПК належать матеріальні ресурси: будівлі, споруди та робочі машини, обладнання, передавальні пристрої, робоча й продуктивна худоба, багаторічні насадження, меліоративні споруди, а також насіння, корми, пальне, мастильні матеріали, засоби захисту рослин і тварин, добрива, запасні частини та ін.
При вивчення виробничого потенціалу АПК особлива увага приділяється фондовому потенціалу, в якому найбільшу вагомість мають земля та земельні ділянки.
Земля використовується в різних галузях народного господарства і відіграє неоднакову роль. У промисловості вона слугує базою для розміщення об'єктів виробничого та іншого призначення, результати діяльності тут не залежать від якості ґрунту. У сільському господарстві земля – це головний засіб виробництва, без якого неможливий сам процес виробництва продукції рослинництва та тваринництва.
Як засіб виробництва вона має специфічні особливості [5]:
вона не є результатом людської праці, тому не має вартості;
земля є незамінним засобом виробництва (якщо всі інші засоби виробництва можна замінити новими й більш продуктивними, то без землі виробничий процес відбуватися не може);
земля просторово обмежена, і в процесі розвитку продуктивних сил її не можна заново створити або збільшити розміри;
у процесі виробництва якість земель не знищується, а в разі правильного використання, постійно поліпшується (це обумовлюється такою важливою її властивістю, як родючість, що є основою теорії раціонального ведення землеробства).
Ще одним специфічним чинником формування виробничого потенціалу АПК є трудовий потенціал. При формуванні трудового потенціалу АПК необхідно враховувати особливості сільськогосподарської праці [5]:
внаслідок переплетіння економічного і природного процесів відтворення час, витрачений на працю, та час для одержання готової продукції не завжди збігаються;
збереження значною мірою універсального характеру праці, зумовленого великою кількістю операцій з вирощування різних культур і обслуговуванню тварин та, відповідно, використовуваних засобів праці;
сезонність праці, особливо в землеробстві, яка є результатом незбігу робочого періоду з періодом виробництва;
у процесі виробництва праця є сполучною ланкою між його основними елементами - землею, з одного боку, і живими організмами (рослинами і тваринами) - з іншого. При цьому вона має враховувати закони росту та розвитку рослий і тварин, закони природи й певною мірою пристосовуватись до них;
праця, особливо в рослинницьких галузях, просторово розпорошена на великій території, що вимагає додаткових трудових і матеріальних витрат;
сільськогосподарська праця має постійно враховувати конкретні погодні умови, які впливають на предмети та засоби праці, технологію виробництва.
Таким чином, виробничий потенціал як складова потенціалу підприємства поєднує ресурсну, функціональну та ресурсно- цільову сторони економічної системи. Він дозволяє комплексно вирішити проблеми в єдності технічних, економічних, соціальних, психологічних та управлінських аспектів при кількісному зростанню зв’язків між об’єктами та відображає сукупні силові можливості в досягненні різних цілей, в різних областях..
