79

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ І ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРОЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ ОРГАНІЗАЦІЙ

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

з операційного менеджменту

на тему: «Управління виробничим потенціалом»

Студента (ки) _____ курсу ______ групи

напряму підготовки__________________

спеціальності_______________________

__________________________________

(прізвище та ініціали)

Керівник ___________________________

___________________________________

(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

Національна шкала ________________

Кількість балів: __________Оцінка:

ECTS _____

Члени комісії ________________ ______

(підпис) (прізвище та ініціали)

_______________ ______

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ ______

(підпис) (прізвище та ініціали)

ЖИТОМИР 2013

ПЛАН

ВСТУП
РОЗДІЛ 1.		ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ВИРОБНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА ……………………………….	5
	1.1.	Поняття та структура потенціалу підприємства…………………	5
	1.2.	Суть та особливості виробничого потенціалу підприємства……	11
	1.3.	Теоретико-медологічн і засади оцінювання ефективності використання виробничого потенціалу	15
РОЗДІЛ 2.		СУЧАСНИЙ СТАН ТА ОЦІНКА ВИРОБНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ ОВРУЦЬКОГО РАЙОНУ……………………...	39
	2.1.	Загальна характеристика діяльності підприємств………………..	39
	2.2.	Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємств……….	48
	2.3	Оцінка виробничого потенціалу підприємства	54
РОЗДІЛ 3		НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ	61
	3.1	Шляхи підвищення родючості земель та покращення використання земельних ресурсів	61
	3.2	Основні напрямки та оцінка використання трудового потенціалу	67
	3.3	Організаційно-економічний механізм оптимізації виробничої структури підприємства
ВИСНОВКИ та пропозиції…………………………………………….			76
СПИСОК ВИКОРИСТАНих джерел…………………………………...			78
ДОДАТКИ

ВСТУП

Розвиток ринкової економіки, нестабільність зовнішнього середовища, реформування відносин власності, нераціональний розподіл, неефективне використання наявних економічних ресурсів, загострення суперечностей розвитку продуктивних сил та виробничих відносин висувають на перший план необхідність підвищення ефективності використання потенціалу підприємств.

Підвищення рівня ефективності використання виробничого потенціалу аграрних підприємств відіграє провідну роль в успішному вирішенні економічних і соціальних завдань, досягненні головної мети виробництва – підвищення прибутковості. Теоретичне обґрунтування визначення розміру, структури, функцій і закономірностей розвитку виробничого потенціалу як економічної категорії має не лише методологічне, а й практичне значення, оскільки від ефективності його використання значною мірою залежать темпи розвитку сільського господарства України.

Питанню вивчення економічної сутності потенціалу приділяли увагу науковці різних країн на протязі багатьох років. Вивченню економічної сутності потенціалу приділяли увагу такі вчені як Струмилін С.Г., Нємчинов B.C., Анчишкін О.І., Абалкін Л.І., Олексюк О.І та інші. В своїх працях вони відобразили еволюцію наукового розуміння цього терміну, на яку вплинула комплексна оцінка рівня розвитку виробничих сил.

Метою курсової роботи є розробка науково-методичних та практичних рекомендацій щодо управління виробничим потенціалом ТОВ «Кунівське».

Реалізація цієї мети обумовила необхідність постановки і вирішення наступних завдань:

• дослідити існуючі підходи до визначення економічної сутності категорії «потенціал», «виробничий потенціал» і обґрунтувати зміст системного підходу до теоретичного дослідження основних їх елементів;

• визначити складові та фактори формування виробничого потенціалу сільськогосподарських підприємств;

• охарактеризувати методи діагностики виробничого потенціалу;

• дослідити та проаналізувати рівень забезпечення виробничим потенціалом ТОВ «Кунівське»;

• визначити перспективні напрями в управлінні підвищення використання виробничого потенціалу досліджуваного підприємства.

Об’єктом дослідження є процес забезпечення управління виробничим потенціалом ТОВ «Кунівське».

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та практичні засади розробки та впровадження заходів щодо підвищення використання виробничого потенціалу досліджуваного підприємства.

Методи дослідження. В основу наукового дослідження покладено загальнонаукові методи пізнання: системності діалектики й історизму – при визначенні концептуальних формування виробничого потенціалу сільськогосподарських підприємств; системного підходу, аналогії й порівняльного аналізу – при дослідженні тенденцій та проблем використання потенціалу аграрних підприємств регіонального та локальних рівнів; аналізу і синтезу – у процесі дослідження рівня забезпечення сільськогосподарських підприємств району виробничим потенціалом.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти України, публікації у виданнях науково-методологічного характеру, монографії, фахова література, видання мережі Internet, первинна інформація діяльності підприємства.

Розділ 1 теоретичні засади формування виробничого потенціалу підприємства

1.1. Поняття та структура потенціалу підприємства

Ринкове середовище, у якому на сьогодні функціонують суб'єкти господарювання різних форм власності, протягом останніх років істотно змінюється: постійно зростає ступінь його невизначеності, з'являються невраховані чинники ризику. Одним із невідкладних завдань керівництва підприємства стає формування й оцінювання поточних і перспективних можливостей підприємства, тобто його потенціалу

Термін «потенціал» латинського походження та має тлумачення – «міць, сила». Більшість вчених економістів, які досліджують це питання, основний зміст терміна розкривають як потужність, сукупність засобів, необхідних для реалізації поставленої мети [4]. Спроби вирішення проблеми оцінки потенціалу на рівні країни, галузі та підприємства призвели до появи різноманітних визначень. Отже, термін «потенціал» у науковій літературі розглядали як «можливості, приховані можливості, міць, сила, засоби, запаси, джерела, функції, які можуть бути використані з метою досягнення певної мети».

Згодом термін «потенціал» почали розглядати і на рівні підприємства і трактували як одну із важливіших динамічних характеристик діяльності підприємства, яка одночасно відображає стан підприємства щодо вимог зовнішнього й внутрішнього середовища та використовується для оцінки його роботи [1]. Доцільно розглянути еволюцію трактування науковою думкою терміна «потенціал» в економіці (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Еволюція трактування науковою думкою терміна «потенціал» в економіці

Автор	Рік	Визначення
К.Г. Воблий	1924 р.	Потенціал виробничих сил – потенційна можливість країни виробляти матеріальні блага для задоволення потреб населення
В. Вейц	1927 р	Потенційні виробничі сили – не тільки матеріальні елементи, а також ті чи інші матеріальні і умови, за яких здійснюється виробничий процес
С.Г. Струмилін	1954 р.	Економічний потенціал – сукупна виробнича сила праці всіх працездатних членів суспільства
В.С. Нємчинов	1967 р.	Потенціал розширеного виробництва – ресурсні можливості національної економіки для здійснення економічного зростання
О.І. Анчишкін	1973 р.	Виробничий потенціал – сукупність ресурсів, які в процесі виробництва набирають форми факторів виробництва
Л.І. Абалкін	1981 р.	Потенціал – це узагальнена збірна характеристика ресурсів, прив'язана до місця й часу
В.М. Архангельський	1983 р.	Потенціал – засоби, запаси, джерела, які є в наявності і можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети або розв'язання певної задачі
І.М. Рєпіна	1998 р.	Підприємницький потенціал – сукупність ресурсів (трудових, матеріальних, технічних, фінансових, інноваційних і т. ін.), навичок і можливостей керівників, спеціалістів та інших категорій персоналу щодо виробництва товарів, здійснення послуг (робіт), отримання максимального доходу (прибутку) і забезпечення сталого функціонування та розвитку підприємства
О.І. Олексюк	2001 р.	Потенціал підприємства – максимально можлива сукупність активних і пасивних, явних і прихованих альтернатив (можливостей) якісного розвитку соціально-економічної системи підприємства у певному середовищі господарювання (ситуаційно-ринкова складова) з урахуванням ресурсних, структурно-функціональних, часових, соціокультурних та інших обмежень

Джерело: [26, с. 7]

Розглянувши еволюцію трактування терміна «потенціал», можна згрупувати визначення терміна потенціал у такі підходи:

1. Ресурсний підхід. Його дотримувалися такі вчені, як: В.С. Нємчинов, О.І. Анчишкін, Л.І. Абалкін, В.М. Архангельський. Вадою трактування потенціалу підприємства цими вченими є те, що вони розглядали потенціал підприємства як наявність ресурсної складової та потенційної можливості її використання, а не як взаємопов'язану сукупність ресурсів та можливостей підприємства, яка визначає перспективи його діяльності;

2. Результативний підхід. Прихильниками цього підходу були такі вчені, як: В.О. Мец, М.Г. Чумаченько. Вадою цього трактування є те, що термін «потенціал підприємства» підмінюється термінами виробничого, майнового, фінансового потенціалу підприємства;

3. Виробничий підхід. Його дотримувалися вчені економісти К.Г. Воблий, В. Вейц, Є.В. Лапін. Вада проявляється в ототожненні терміна виробничого та економічного потенціалів, і на основі цього аналіз економічного потенціалу проводять, аналізуючи виробничу діяльність підприємства;

4. Управлінський підхід. Його дотримується С.Г. Струмилін. Вадою є те, що основним фактором, від якого залежить вся господарську діяльність, є людські ресурси. При цьому не розглядаються всі інші ресурси підприємства.

На наш погляд, найбільш доцільне визначення терміна «потенціал підприємства» дає О.І. Олексик. Він виділяє явні і приховані можливості розвитку системи підприємства у певному середовищі функціонування, враховує всі підходи до визначення терміна «потенціал підприємства». З огляду на викладене, пропонуємо таке визначення цієї категорії: «потенціал підприємства» – сукупна здатність підприємства здійснювати економічну, виробничу і фінансову діяльність, спрямовану на досягнення максимально можливого результату за умови альтернатив розвитку системи підприємства в зовнішньому середовищі функціонування, забезпечення високого ступеня фінансової стійкості і платоспроможності.

Спираючись на основні характеристики потенціалу підприємства, можна стверджувати, що його модель визначається :

• обсягом та якістю наявних у нього ресурсів (чисельністю зайнятих, основними виробничими і невиробничими фондами або матеріальними запасами, фінансовими та нематеріальними ресурсами – патентами, ліцензіями, інформацією, технологією);

• можливостями керівників та інших категорій персоналу до створення будь-якої продукції, інакше кажучи їх освітнім, кваліфікаційним, психофізіологічним та мотиваційним потенціалом;

• можливостями менеджменту оптимально використовувати наявні ресурси підприємства (підготовкою, талантом, вмінням створювати і обновляти організаційні структури підприємства);

• інформаційними можливостями, тобто можливостями підприємства до оновлення і трансформації інформаційних ресурсів для використання їх в виробничій, комерційній та управлінській діяльності;

• інноваційними можливостями підприємства, щодо оновлення техніко-технологічної бази виробництва, переходу на випуск нової конкурентоспроможної продукції, використання сучасних форм і методів організації та управління господарськими процесами;

• фінансовими можливостями залучення недостаючих коштів (кредитоспроможністю, внутрішньою та зовнішньою заборгованістю в сфері фінансів) та ін.

Разом вони створюють сукупну (економічну та соціальну) можливість підприємства, яка при порівнянні з аналогічною можливістю, наприклад другого підприємства, відображає рівень його конкурентоспроможності. На рис. 1.1 відображено загальну класифікацію потенціалу за різними ознаками.

Під структурою системи, якою є потенціал підприємства, розуміють мережу найбільш суттєвих, стійких (інваріантних) зв'язків між елементами. Існує і більш широке тлумачення структури, згідно з яким розрізняють два типи структур: макро- і мікро. Макроструктура виражає найбільш стійкі (інваріантні) зв'язки системи, а мікроструктура - змінні (вірогідні). Сукупність макро- і мікро- структури об'єкту або процесу, тобто сукупність усіх зв'язків, і складає їх зміст.

До визначення структури потенціалу підприємства в економічній літературі намітилися різні підходи. Більшість дослідників розглядають ресурсну структуру потенціалу, однак рекомендують ураховувати в ньому різну кількість складових елементів. В одному випадку в його склад рекомендується включати тільки засоби праці, в іншому – засоби праці і робочу силу, в третьому – засоби праці, робочу силу і природні ресурси, які застосовуються в процесі виробництва, у четвертому - засоби праці, робочу силу і предмети праці.

Рис. 1.1. Класифікація видів потенціалів

Джерело: [26, с. 7]

Є і більш розширені поняття структури потенціалу підприємства з доповненням у вигляді системи збору, обробки і споживання інформації, досвіду господарювання, енергії, тощо. Необхідно зазначити, що навіть при збігу поглядів відносно структури потенціалу підприємства ресурсний підхід не дає повної характеристики цьому терміну. Особливий науковий інтерес викликають дослідження багатоаспектного аналізу структури потенціалу, в яких поряд з ресурсним розглядаються і інші аспекти структури, що дає більш повне уявлення про його елементний склад.

У загальній постановці питання до елементів потенціалу підприємства можна віднести усе що пов'язане з функціонуванням і розвитком підприємства. Отже, в додатку А представлена структура потенціалу підприємства з розмежуванням в її побудові місця суб'єктних та об'єктних складових. Об'єктні складові пов'язані з матеріально-речовинною та особовою формою потенціалу підприємства. Вони споживаються і відтворюються в тій чи іншій формі в процесі функціонування. До них належить: інноваційний потенціал, виробничий потенціал, фінансовий потенціал та потенціал відтворення.

Суб'єктні складові пов'язані із суспільною формою їх виявлення. Вони не споживаються, а виступають як передумова, як загальноекономічний, загальногосподарський соціальний чинник раціонального споживання об'єктних складових. Все це свідчить про те, що суб'єктні складові потенціалу підприємства по впливу на розвиток основних чинників виробництва і ефективність функціонування економічних систем, по мірі ускладнення останніх та їх «навколишнього середовища», набувають вирішальної ролі. Відомо, що навіть ті підприємства, які мають близькі за розміром потенціали, часто суттєво розрізняються за результатами діяльності. В цих умовах (при відсутності зовнішніх «перешкод») різницю у результатах можна пояснити лише неоднаковим ступенем точності цільової орієнтації системи. Інакше кажучи, при інших рівних умовах, величина результату буде тим більша, чим вдалішим буде організаційно-економічне забезпечення досягнення заданих цілей. Наукове забезпечення виробництва та ступінь його ефективності також залежить від якості управління.

До суб'єктних складових потенціалу підприємства відносяться: науково-технічний потенціал, управлінський потенціал, потенціал організаційної структури управління, маркетинговий потенціал.

В процесі дослідження засад формування, функціонування і управління використанням виробничого потенціалу важливим є, в першу чергу, визначення сутності потенціалу підприємства і його структурної побудови. З метою визначення змісту потенціалу будь-якого підприємства враховують макро- і мікроструктуру досліджуваного об’єкта або процесу. Особливу увагу у визначенні структури потенціалу підприємства науковці – дослідники приділяють таким його складовим, як засоби праці, робоча сила, предмети праці і природні ресурси.

Однак, при визначенні величини і структури потенціалу підприємства, повноти його характеристики, практика господарювання підтверджує доцільність включення у його складові наступні елементи: використовуваної енергії, описів систем збереження, обробки і використання інформації, досвіду господарювання.

Безперечно, що основою успішного функціонування і розвитку підприємства є раціональне відтворювальне використання наявного виробничого потенціалу. Трактуючи сутність останнього, виробничий потенціал – це наявні та приховані можливості підприємства щодо залучення та використання факторів виробництва для випуску максимально можливого обсягу продукції (послуг). У практичному вимірі, виробничий потенціал слід сприймати як сукупність ресурсів, що функціонують і здатні виробляти певний обсяг продукції. До складу виробничого потенціалу відносять:

• потенціал землі та природно-кліматичні умови;

• потенціал основних засобів (засоби праці);

• потенціал оборотних засобів (предмети праці);

• потенціал нематеріальних активів;

• потенціал технологічного персоналу (робоча сила).

Разом з тим, наукові дослідження підтверджують, що виробничий потенціал як економічну категорію слід розглядати в контексті визначення продуктивних сил, оскільки єдністю продуктивних сил і відносин економічної власності (виробничих відносин) визначається суспільний спосіб виробництва, а загальна для всіх суспільно-економічних формацій структура продуктивних сил складається з трьох основних елементів: людей, засобів виробництва і використовуваних людьми сил природи.