Запалення План

 

1.    Загальні відомості про запалення: визначення поняття, класифікація, компоненти запалення, стадії, основні клінічні ознаки.

2.    Етіологія запалення.

3.    Патогенез запалення:

     а – альтерація;

     б – порушення мікроциркуляції, стадії, характеристика

     с – ексудація, механізми збільшення проникності судин

     д – еміграція лейкоцитів, види ексудатів;

     е – проліферативні процеси у вогнищі запалення, роль біологічно          

           активних речовин;

4.    Роль реактивності організму (нервової, ендокринної та імунної систем) у формуванні запальної реакції.

 

 

 

1. Загальні відомості про запалення: визначення поняття, класифікація, компоненти запалення, стадії, основні клінічні ознаки.

Запалення - це патологічний процес який найчастіше виникає в людському організмі і проблема запалення виникла разом з медициною. Запалення може виникати як відповідь тканин на появу ознак пошкодження клітин чи їх компонентів. Цей важливий та складний процес є результатом еволюції і був сформований як механізм захисту організму. Головне завдання запалення - локалізація патологічного вогнища, видалення (елімінація) патогенного агента і відновлення нормальної функції клітин, тканини, органу. Запалення - це типовий патологічний процес, який виникає у відповідь на пошкодження тканин і складається з трьох взаємопов’язаних судинно-тканинних компонентів: альтерація, порушення мікроциркуляції з ексудацією та еміграцією лейкоцитів, проліферація.

Перебіг запалення, як типового патологічного процесу, характеризується певною закономірністю, яка присутня завжди і не залежить від причини, локалізації, виду організму та його індивідуальних особливостей. Цей процес може виникати в різних органах. Кожен конкретний випадок має свої клінічні особливості, але патогенетична схема відповіді тканин та організму на дію запального агента буде завжди ідентичною, тобто типовою. Ця однотипність знайшла відображення в спеціальній клінічній термінології, яка передбачає введення суфікса “іт, ит” для означення власне процесу запалення. Наприклад: апендицит, перитоніт, холецистит, гепатит, гастрит, ентерит, коліт, міокардит, ендокардит, дерматит, отит, ендометрит, енцефаліт, васкуліт, тромбофлебіт, бронхіт, плеврит, періодонтит, пульпіт, стоматит, блефарит і т.д. Незважаючи на те, що запалення є місцевим процесом, весь організм також реагує на зміни у вогнищі пошкодження, що часто проявляється гарячкою, збільшенням швидкості осідання еритроцитів, лейкоцитозом. Важлива роль у формуванні реакції організму як цілого на розвиток запальної реакції відводиться імунній, ендокринній і нервовій системам.

Класифікація. Залежно від клінічного перебігу розрізняють гостре і хронічне запалення. Сутністю гострого запалення є повне знешкодження та елімінація патологічного агента з осередку запалення і завершення патологічного процесу повним відновленням цілісності пошкоджених тканин. Хронічне запалення розвивається як результат постійного, тривалого впливу патологічного агента на орган, тканину, тобто організм неспроможний знищити та видалити чинник запалення.

Залежно від інтенсивності місцевих і загальних змін в організмі виділяють нормоергічне, гіпоергічне та гіперергічне запалення. Нормоергічне запалення характеризується адекватною відповіддю організму на вторгнення патологічного агента. Для гіперергічного запалення характерною є дуже сильна відповідь організму навіть на незначні впливи пошкоджуючого чинника. Особливістю гіпоергічного запалення є незначні зміни в тканинах, що відображають власне реакцію-відповідь організму навіть за умови значного пошкодження та патогеності чинника запалення.

Домінування однієї із стадій дозволяє виділити альтеративне, ексудативне та проліферативне запалення. При альтеративному запаленні переважають ознаки пошкодження тканин (дистрофія, некроз). Ексудативне запалення характеризується утворенням значної кількості запальної рідини (ексудату), а проліферативне – домінуванням процесу розмноження клітин. 

Стадії. Запалення складається з трьох стадій перша – альтерація; друга - порушення мікроциркуляції з ексудацією та еміграцією лейкоцитів у вогнищі запалення, третя - проліферації.

В реалізацію запального процесу залучаються і тканини і циркуляторне русло, що визначає формування п'яти класичних місцевих ознак запалення, які у свій час були описані Цельсом і Галеном. Головними місцевими ознаками запалення є tumor, rubor , calor, dolor і functio laesa. Набряк є наслідком ексудації почервоніння виникає як результат артеріальної гіперемії, жар (місцеве підвищення температури) спричинюється артеріальною гіперемією та короткочасною активацією метаболізму в центрі запалення (так звана “пожежа обміну”), біль викликається подразненням больових рецепторів медіаторами запалення, їх стискання ексудатом та дією токсичних метаболітів, наприклад органічних кислот.