3.2.4 Колапс

Колапс - раптова гостра судинна недостатність як прояв інтерорецепторних ефектів з різким зниженням артеріального й венозного тиску і зменшенням маси циркулюючої крові.

За етіологічною ознакою можна вирізняти такі види колапсу:

• інфекційний,

• ортостатичний,

• панкреатичний,

• постгеморагічний,

• обструкційний (емболія легеневих судин, тампонада серця, розшаровуюча аневризма аорти),

• вазомоторний (медикаметозний, токсичний).

Внаслідок блокади судинно-рухового центру, шляхів передачі імпульсів або ж прямого впливу різних факторів на периферичні судини розширюються артеріоли і виникає відносна гіповолемія, так як нормального об'єму крові не достатньо для заповнення розширеного судинного русла.

Клінічно судинна гіпотензія проявляється пониженням діастолічного тиску. При лег­кій гіпотензії систолічний тиск понижується менше, ніж діастолічний, тому пульсовий тиск підвищується. Вже дані анамнезу нерідко свідчать про першопричину такого стану. Припу­щення про судинну гіпотензію нерідко підтверджується результатами досліджень перифе­ричного опору. Однак в негайних випадках діагноз ставиться на основі наступних ознак:

• при переведенні хворого в ліжку з горизонтальної позиції в положення Фовлера його стан погіршується внаслідок виникнення або підсилення ішемії мозку;

• шкіра і слизові оболонки рожеві або бліді; вище рівня серця вони інколи стають блідими, а нижче рівня серця залишаються рожевими;

• кінцівки теплі;

• дихання і пульс почащені;

• знижується переважно діастолічний тиск і в меншій мірі систолічний; пульсовий тиск збільшений;

• систолічний об'єм (СО) і хвилинний об'єм серця (ХОС) дещо збільшені (при легкій гіпотензії); нормальний або знижений СО і ХОС - при різкій гіпотензії. Послідовність заходів інтенсивної терапії індивідуалізується в залежності від генезу, вираженості клінічних проявів та швидкості перебігу (алгоритм 1).

Алгоритм 1

Примітка до алгоритму 1:

1. При невизначеності тахікардії оцінити:

ознаки і симптоми небезпечні стани

• біль в грудях, — гостра серцева недостатність,

• задишка, — гострий інфаркт міокарда,

• знепритомнеяня, — тромбоемболія легеневої артерії,

• низький артеріальний тиск, — шок,

• величина венозного тиску, — стороння дія ліків,

• гіпоксія,

• гіперкапнія,

• гіпокаліємія.

2. Протипоказання:

• стимуляція каротидного синуса при атеросклеротичному ураженні сонної артерії;

• натискання на очні яблука при очній патології;

• холодове подразнення (крижана вода) у пацієнтів з ісхемічною хворобою серця.

3. Дільтіазем: 0,25 мг/кг протягом 2 хв, всередньому 20 мг.

При недостатньому ефекті через 15 хвилин болюсно 0,35 мг/кг протягом 2 хвилин, пересічно 25 мг. Для тривалої інфузії застосовується від 10 до 15 мг/год. В більшості випадків достатньо 5 мг/год. Необхідна обережність, котроль ЕКГ, ЧСС, AT (гіпотензія, брадикардія). JAMA, 1992;268:2199-2241.

4. Широкий комплекс. Якщо широкий комплекс оцінюється як безперечний факт суправентри- кулярної пароксизмальної тахікардії і артеріальний тиск нормальний або підвищений, то застосовується верапаміл (ізоптин).

5. Орнід (Bretylium). Для екстреної ліквідації життєзагрозливої шлуночкової аритмії, як рівно ж фібриляції шлуночків або гемодинамічно нестабільної шлуночкової тахікардії застосовується швидка інфузія 5 мг/кг. При неефективності — повторити 10 мг/кг ВВ. Як до так і після неї може бути застосована кардіоверсія.

( Physicians'Desk Refer. 1991. р.906.)

2. Ліквідацію дисволемії і відновлення кисневої ємності крові (підтримка волемії):

• компонентна інфузійно-трансфузійна терапія (відмиті еритроцити, альбумін, колоїдні і кристалоїдні розчини);

• в умовах гіповолемії застосування пресорних амінів протипоказано (криза мікроциркуляції).

3. Усунення парезу або спазму судин - корекція пропульсії (propulso, (лат,) — відводити, відхиляти) — Широкий вибір і компонентне маневрування вазодилятаторними, пресорними та інотропними засобами оптимізує передобтяження (preload) і післяобтяження