3.2.3 Гостра судинна недостатність

Гостра судинна недостатність проявляється різким зниженням судинного тонусу, внаслідок чого виникає відносна гіповолемія. В фізіологічних умовах повноцінно функціонують механізми, які регулюють судинний тонус і зміни об'єму циркулюючої крові. При судинній недостатності ця здатність втрачається. Зменшується венозний приплив до серця і відповідно хвилинний об'єм серця. В судинному руслі зберігається попередній об'єм крові, однак його значна частина застоюється у розширених судинах, які втратили тонус. Швидкість кровоплину різко падає. За одиницю часу до клітин припливає значно менше крові, наростає потреба у кисні, знижується їх функціональна активність.

Клінічним еквівалентом гострої судинної недостатності є зомління і колапс.

Зомління - раптова короткочасна гостра судинна недостатність, маніфестним проявом якої є знепритомленнія, м'язова кволість, падіння, як наслідок порушення припливу крові до головного мозку.

Висока інтенсивність обмінних процесів, мізерний запас енергетичних субстратів і кисню обумовлюють особливу чутливість мозку до циркуляторних розладів і висувають надзвичані вимоги до регуляції його кровообігу. Мозок дорослої людини отримує біля 750 мл крові за хвилину, тобто біля 15% хвилинного об'єму серця. Основним джерелом енергії в мозкові є глюкоза. Мозок споживає 87 мг глюкози за хвилину, тобто біля 70% хвилинної її продукції в печінці. Тільки 12,5% глюкози використовується шляхом анаеробного гліколізу. При припиненні надходження глюкози з кров'ю її резерви у мозкові вичерпуються протягом 10 с. Кисень є найбільш лімітуючим фактором нейроґліальних елементів. Мозок потребує від 4 до 7 мл кисню на 100 г маси за хв., що складає від 20,5 до 35,8% загального споживання кисню. Протяжність капілярів в 1 см³ кори головного мозку дорівнює 800-1400 м, тоді як у функціонуючих м'язах їх загальна довжина 6000м. Судини мозку дуже чутливі до різноманітніх екстеро- і ентероцептивних впливів (світлових, звукових, нюхових, смакових подразнень, гравітаційних навантажень) і міняють свій тонус при емоціональних напруженнях. Велике значення в регуляції мозкового кровообігу відіграють серотонін, простагландини, вуглекислота. Зменшення р_аСО₂ крові до 20-26 мм рт. ст. призводить до зниження мозкового кровоплину до 32-40%. Порогове значення рН, що викликає вазодилятацію мозкових судин, дорівнює 7,1. Нижнім фізіологічним рівнем артеріального тиску можна вважати 70-60 мм рт. ст.; при подальшому зниженні тиску знижується мозковий кровоплин і збільшується артеріо-венозна різниця за киснем. Авторегуляція може легко порушуватися в умовах гіперкапнії, гіпоксії, набряку мозку, під час наркозу, а також при больових і інших екстремальних впливах. Раптове зниження артеріального тиску, що виникає внаслідок геморагії або аритмій серця, призводить до значного падіння мозкового кровоплину.

Зомління проявляється падінням артеріального тиску до 50-60 мм рт ст., зрідженням частоти серцевих скорочень до 40 -50 хв^-1, потемнінням в очах, слабістю, нудотою або блюванням, знепритомненням. Шкірні покриви і доступні огляду слизові бліді, підшкірні вени спадаються, знижується частота дихання. В переважній більшості випадків зомління триває декілька секунд, рідше хвилин.

Негайна допомога:

• надати потерпілому горизонтальну позицію або опустити верхню частину тіла (покласти на похилу поверхню землі, опустити головний кінець носилок або піднести нижні кінцівки);

• звільнити від тісного одягу, особливо в ділянці шиї;

• забезпечити достатнє надходження свіжого повітря;

• подразнення чутливих закінчень трійчастого нерва (одноразове вдихання пари нашатирного спирту, холодне обтирання шкіри обличчя і шиї).

При несприятливому перебігу зомління доцільне введення засобів, які підвищують судинний тонус або стимулюють вазомоторний центр (кофеїн, ефедрин). До відновлення притомності і кровообігу хворий нетранспортабельний.