16. Стратегія упр персоналом та її взаємозвязок із заг стратегією організацією.

На суч п-вах має місце розрив між потенціалом співробітників і ступинем його використання. Причини:1 мп слабо пов’язаний з осн д-тю,2 МП часто не знає С розвитку і не може створити адекватну їй с-му упр.3. існуючі методи менеджменту відстають від завдань які розв’язують п-ва. Тобто МП розвивається як річ в собі поза С п-ва. В суч умовах МП повинен стати частиною С п-ва, що виявляється наступним чином:- С МП розглядається як залежна від С розвитку п-ва;- С п-ва і С МП розглядається як єдине ціле. С упр персоналом включає 5 блоків:1 вихідна ситуація(оцінка станц справ)2. діючі особи- визначення цілей і проблем( в МП завдання залежать від поглядів та стилю упр менеджерів з персоналу)3. інструменти перетворень(пол зайнятості, пол оцінювання персоналу(керівництво персоналу і організація робіт), пол щодо світи і розвитку персоналу, винагорода персоналу)4. ключові моменти перетворення( окремі співробітники, структура персоналу, умови праці)5. результати (поведінка, її зміна, результати роботи, зміна структури, показники ефективн використання персоналу). Кожне п-во по відношенню до персоналу використовує спец стратегії, що відрізняються своїми цільовими групами. Є такі типи С упр персоналом:1 Тейлорівська С( авторитарний підхід, посилений контроль, осн мотив винагорода)2. Інтегрована С(демократичний підхід, мотивація- сукупність псих потреб і очікувань).3. Японська С(колективне прийняття Р, турбота про персонал, невідчутний механізм контролю). Розробка С упр персоналом розпочинається із визначення невідповідності персоналу і заг С п-ва. Є 2 підходи до розробки С:- знизу-вверх,- зверху-вниз. Реалізація С здійснюється через планування організ-техн заходів, які повязують з мат, фін і людс. рес.

17.Типи стратегій управління персоналом (п) та їх основний зміст.

Осн зміст МП полягає в підборі і збереженні відповідного до потреб п-ва П, його професійному навчанні і розв, оц. д-ті, яка коректує його поведінку в потрібному напрямі та винагороді П за його зусилля. Кожне п-во по відношенню до П використовує специфічні стратегії, які відрізн-ся своїми цільовими групами. Розрізн наст типи страт управління П: 1.Тейлорівська стратегія – авторитарний підхід до управління.Головним мотивом ввваж-ся винагорода, передбачається структурування робіт, використ менш кваліфікованих працівників, посилений контроль, відсутність свободи при викон дорученої справи. Ця страт базується на теорії Макгрегора,що ділив людей на групи «Х»-люди ліниві, «У»-творчі, «Z»-не ппопадають в попередні 2 групи. 2.Інтегрована стратегія УП – це демократичний підхід до управління,делегування повноважень, збагачення змісту роботи через тимчасові робочі групи. Мотивом – є сукупність психологічних потреб і очікувань. 3.Японська стратегія передбачає:-довготривала сис-ма найму;-колективне прийн рішень і відповідальність;-повільне просування по службі;-не спеціалізована кар’єра;-невідчутний механізм контролю;- турбота про персонал. Розробка стратегій УП розпочин-ся із визначення невідповідності персоналу і заг стратегії п-ва. Потім визнач пріоритети на досягн яких слід скерувати обмежені ресурси.