3. Динамічна мотиваційна теорія Маслоу та теорія існування, зв’язку та росту Альдерфера, їх зміст та застосування в мп.

Мотиваційа теорія Маслоу вияснює, які мотиви і які залежності від рівня задоволення потреб є дієвими. За Маслоу мотиви класифікують відповідно до ієрархічної структури потреб. Потреби 1 рівня є вродженими, решта набутими. Мотиви більш високого мотиваційного рівня ініціюють дію тоді, коли задоволені потреби більш низького рівня. Теорія придатна для планування заходів в сфері МП, проте заг. підхід до поділу потреб утруднює розробку конкретних заходів. Відповідно до теорії Маслоу існує 5 груп потреб: 1. Фізіологічні потреби - до даної груп потреб відносяться потреби в їжі, воді, повітрі, притулку, тобто ті потреби,які людина повинна задовольняти, щоб підтримувати організм в життєдіяльному стані. 2. Потреби безпеки – ці потреби пов’язані з прагненням і бажанням людей знаходитися в стабільному і безпечному середовищі, що захищає від страху, болю, хвороб та інших страждань, які може принести життя людині. Потреби приналежності і причетності – людина прагне участі у сумісних діях, хоче бути членом якихось об’єднань людей, брати участь у якихось заходах. Потреби визнання і самоствердження – відображає бажання людей бути компетентними, сильними,впевненими в собі, а також, щоб оточуючі визнали їх і поважали. Потреби самовираження – дана група об’єднує потреби, що виражаються в прагненні людини до найповнішого використання своїх знань, здібностей і навиків. Теорія Альдерфера об’єднує потреби людини в 3 групи: 1. Потреби існування ( фізіологічні та безпеки); 2. Потреби зв’язку ( визнання, повага); 3. Потреби росту (самовдосконалення). Рух від потреби до потреби йде в обидві сторони – на верх і вниз. Вниз – за умови, якщо не задовольняється потреба вищого рівня. Якщо людина не може задовольнити потреби службового росту, в неї знову виникає потреба зв’язку. Ієрархія потреб відображає рух від більш конкретних потреб до менш конкретних.

4. Процесійні теорії, їх мета і суть.

Мотивація людини до праці будується за мотиваційними теоріями, які поділяються на 2 основні групи: 1.змістовні теорії, які трактують потреби і яким чином їх мотивувати; 2.теорії процесу мотивації, які показують як це робиться. Процесіні теорії визначаючи існування потреб, вважають, що поведінка особистості є також ф-цією сприйняття і очікування пов’язаних із ситуацією і можливих наслідків вибраного типу поведінки. Осн. процесійні теорії мотивації: 1. Теорія очікувань Врума; 2. Теорія справедливості Адамса; 3. Теорія Портера-Лоурера. На відміну від змістових теорій мотивації, які базуються на тому, що поведінку людей визначають потреби і пов’язані з ними фактори, процесійні теорії розглядають мотивацію в дещо іншому плані. Вони не заперечують впливу потреб на поведінку людей, однак вважають, що остання визначається та формується не тільки під впливом потреб. Спрощена концепція процесійних теорій мотивації полягає в тому, що працівник, усвідомивши завдання і можливі винагороди за їх виконання, співвідносить цю інформацію зі своїми потребами, можливостями, готовністю зробити необхідні зусилля та вибирає для себе певний вид поведінки. Після цього він прагне досягти визначених за кількісними і якісними показниками цілей.