Реферат
Курсова робота: 36 стор., 3 рис., 1 табл., 14 джерел.
Мета роботи: Проаналізувати ефективність використання основних коштів на підприємстві.
Предмет дослідження: оборотні кошти підприємства.
Об’єкт дослідження:
Методи дослідження: описовий, методи структурного, системного аналізу, порівняння.
ОБОРОТНІ КОШТИ, КРУГООБІГ КОШТІВ, СТАЛІ ПАСИВИ, БАНКІВСЬКИЙ КРЕДИТ, ОБЕРНЕНІСТЬ ОБОРОТНИХ КОШТІВ, КОЕФІЦІЄНТ ОБЕРНЕНОСТІ КОШТІВ, СЕРЕДНІЙ ЗАЛИШОК ОБОРОТНИХ КОШТІВ, КОЕФІЦІЄНТ ЗАВАНТАЖЕННЯ
ЗМІСТ
Вступ………………………………………………………………………………3
1. Загальна характеристика оборотного капіталу………………………........5
1.1. Поняття та структура оборотного капіталу……………………………..5
1.2. Джерела формування оборотних коштів підприємства………………14
1.3. Класифікація оборотних коштів………………………………………..21
2. Аналіз ефективності використання оборотного капіталу………………….22
3. Способи підвищення ефективності використання оборотного капіталу...34
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних коштів. У процесі управління підприємством дуже важливо правильно визначити потребу в оборотних коштах. Величина їх повинна бути мінімальною, але достатньою, тобто такою, що забезпечує безперебійне фінансування планових витрат на виробництво і реалізацію продукції, а також здійснення розрахунків у встановлений термін. Завищення оборотних коштів веде до зайвого їх відволікання в запаси, до заморожування фінансових ресурсів. Заниження оборотних коштів може призвести до перебоїв у виробництві і реалізації продукції, до несвоєчасного виконання підприємством своїх зобов'язань. Тільки оптимальна забезпеченість оборотними коштами веде до мінімізації витрат, поліпшення фінансових результатів, до ритмічності та злагодженості роботи підприємства.
Розмір оборотних коштів залежить від обсягу виробництва, умов постачання і збуту, асортименту виробленої продукції, сезонності роботи, тривалості виробничого циклу, порядку розрахунків та інших факторів.
Потреба в оборотних коштах визначається шляхом їх нормування, що являє собою встановлення оптимальної величини оборотних коштів, необхідних для організації і здійснення нормальної господарської діяльності підприємства. А це, значно підвищує ефективність управління оборотними активами.
Предмет дослідження: Оборотний капітал підприємства.
Мета роботи: Проаналізувати ефективність використання оборотного капіталу та шляхи його підвищення.
1. Загальна характеристика оборотного капіталу
1.1. Поняття та структура оборотного капіталу
Для нормального функціонування підприємству необхідно скорочувати час перетворення коштів, що знаходяться в запасах сировини, готової продукції та дебіторської заборгованості на грошові кошти на розрахунковому рахунку. Зусилля щодо зменшення періоду обігу оборотних коштів (за умов зацікавленості підприємства в продовженні строку сплати кредиторської заборгованості) можуть обернутися зведенням його фінансово-експлуатаційних потреб до нуля або навіть перетворенням на від'ємну величину, коли в підприємства залишиться більше коштів, ніж їх потрібно для безперервної роботи. В цьому разі необхідно визначитися з поняттям оборотних коштів підприємства. Отже, під оборотними коштами слід розуміти предмети праці, які повністю беруть участь у виробничому процесі і цілком переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції (наданих послуг) протягом одного виробничого циклу, як правило, менше за 365 днів. Оборотні кошти постійно знаходяться в безупинному русі і утворюють сукупність виробничих оборотних фондів і фондів обігу.Відтак, оборотні кошти можна класифікувати за сферами обігу. Виробничі оборотні фонди - це предмети праці, які споживаються протягом одного виробничого циклу і повністю переносять свою вартість на виготовлену продукцію. Вони обслуговують процес виробництва. Фонди обігу - це засоби підприємства, залучені до обслуговування процесу обігу товарів (зокрема, готова продукція).Виходячи з наведених визначень, основним призначенням оборотних коштів є - забезпечення безперервності і ритмічності виробництва.
Рис. 1.1 - Склад оборотних коштів
В процесі руху оборотні кошти здійснюють кругообіг, який починається з їх авансування в грошовій формі, – на утворення матеріальних запасів і інші цілі, завершується вивільненням при реалізації товару. Оборотні кошти послідовно переходять з грошової форми в товарну, в розрахунки, і, нарешті, знову в гроші, що поступають від продажу товару. Що авансуються комерційними підприємствами і організаціями оборотні кошти використовуються для придбання товарів, тари, малоцінних і швидко зношуючих предметів, на витрати, пов'язані з покупкою, транспортуванням, зберіганням і реалізацією товарів. Виділення засобів для утворення оборотних виробничих фондів і фондів обігу дозволяє розглядати оборотні кошти як самостійний об'єкт планування і обліку. Величина оборотних коштів підприємства повинна бути, перш за все, достатній для забезпечення безперебійності процесів кругообігу грошових, матеріальних коштів і всієї діяльності підприємства. Це вимагає наявність достатніх об'ємів оборотних коштів на всіх стадіях виробництва і реалізації. Розмір оборотних коштів повинен підтримуватися на мінімально необхідному рівні, що витікає з вимог режиму економії.
Закінчивши один кругообіг, оборотні кошти вступають в новий, тим самим здійснюється їх безперервний оборот. Саме постійний рух оборотних коштів є основою безперебійного процесу обігу. Аналіз кругообігу фондів підприємств показує, що вартість, що авансується, не тільки послідовно приймає різні форми, але і постійно в певних розмірах перебуває в цих формах. Іншими словами, вартість, що авансується, на кожен даний момент кругообігу різними частинами одночасно знаходиться в грошовій, продуктивній, товарній формах.
Кругообіг фондів підприємств може здійснюватися тільки за наявності певної авансованої вартості в грошовій формі. Вступаючи в кругообіг, вона вже не покидає його, послідовно міняючи свої функціональні форми. Вказана вартість в грошовій формі є оборотними коштами підприємства.
Оборотні кошти виступають, перш за все, як вартісна категорія. Вони в буквальному розумінні не є матеріальними цінностями, оскільки з них не можна проводити готову продукцію. На відміну від товарно-матеріальних цінностей оборотні кошти не витрачаються, не споживаються, а авансуються, повертаючись після закінчення одного кругообігу і вступаючи в наступний.
Момент авансування є однією з істотних і відмітних рис оборотних коштів, оскільки він грає важливу роль у встановленні їх економічних меж. Тимчасовим критерієм для авансування оборотних коштів повинні бути не квартальний або річний об'єм фондів, а один кругообіг, після якого вони відшкодовуються і вступають в наступний.
Ритмічність, злагодженість і висока результативність роботи підприємства багато в чому залежать від його забезпеченості оборотними коштами. Зайве відвернення засобів в запаси, що перевищують дійсну потребу, приводить до омертвляння ресурсів, неефективного їх використання.
Оскільки оборотні кошти включають як матеріальні, так і грошові ресурси, від їх організації і ефективності використання залежить фінансова стійкість підприємства.
Потреба кожної комерційної організації в оборотних коштах визначається з урахуванням умов і особливостей її діяльності. У зв'язку з особливостями формування, планування, призначення і використання оборотних коштів прийнято розмежовувати їх на нормованих і ненормованих.
До категорії нормованих відносяться оборотні кошти, що є плановим джерелом, – для освіти у торгових організацій різних видів нормованих запасів, і витрат, і складові певну суму власних оборотних коштів. По кожному виду нормованих запасів (витрат) встановлюється норматив, під яким розуміється мінімальна, постійна величина запасу (витрат), необхідна для безперебійної діяльності підприємства або організації. Нормативи вводяться по кожному різновиду матеріалів – в натуральних одиницях.
Комерційні організації до складу нормованих оборотних коштів традиційно включають товарно-матеріальні запаси, що знаходяться на складах і в дорозі, залишки тари, допоміжних матеріалів, малоцінного інвентаря і ін., а також деякі види витрат (витрати майбутніх періодів, наприклад). Величина нормованих оборотних коштів розраховується в цілому по підприємству. Загальна сума нормативу по всіх видах нормованих запасів і витрат є сукупним нормативом власних оборотних коштів фірми.
Нормативи запасів (витрат) і нормативи власних оборотних коштів встановлюються по окремих видах запасів і витрат відповідно до їх угрупування, прийнятого в бухгалтерському обліку. Дані бухгалтерського балансу дозволяють визначити фактичну величину запасів (витрат) і їх відхилення від нормативів. Норматив встановлюється для конкретного підприємства і розраховується виключно в цілях економного використання фінансових і матеріальних ресурсів.
Слід розрізняти норматив запасів, який визначає незнижувані, планові залишки товарно-матеріальних цінностей, і норматив власних оборотних коштів, що характеризує величину засобів, призначених для утворення нормативного запасу. Вказану відмінність необхідно мати на увазі, не дивлячись на те, що у багатьох випадках нормативи власних оборотних коштів встановлюються у розмірі відповідних нормативів запасів. Це виявляється в неоднаковій величині нормативів товарного запасу і власних засобів для утворення товарного запасу. Ці запаси утворюються у комерційних організацій за рахунок власних і позикових засобів. Наприклад, якщо норматив по товарах встановлений в сумі 1 млн. грн., то при частці власних засобів – 45 %, їх норматив складе, відповідно, 450 тис. грн.
До ненормованих оборотних коштів відносяться вкладення в незавершені розрахунки (вартість відвантажених товарів – до надходження виручки від покупців), заборгованість покупців і інших дебіторів, а також залишки грошових коштів на розрахунковому рахунку і в касі. По даних видах вкладень засобів нормативи не встановлюються, і планові джерела для кожної госпрозрахункової організації не передбачаються. Суми в незавершених розрахунках (товари відвантажені) не нормуються, оскільки їх величина схильна до систематичних змін. Власні оборотні кошти для цих вкладень не виділяються. Проте, суми в незавершених розрахунках по суті не відрізняються від інших нормованих засобів, оскільки ці вкладення, в основному, обумовлені нормальними умовами роботи підприємств. Джерелом цих засобів є кредит.
При описі таких ненормованих вкладень як залишки грошових коштів слід зазначити, що за існуючих сучасних умов здійснення банківських операцій залишки засобів на розрахункових рахівницях не можуть бути повною мірою віднесені до фондів обігу, що утворюються за рахунок оборотних коштів. Це обумовлено тим, що на розрахункових рахівницях можуть знаходитися суми прибули, що поступили до її перерахування за призначенням, інші перехідні суми. Засоби, що підлягають витрачанню, а не авансуванню, не відносяться до оборотних коштів. Зміни величини перерахованих видів ненормованих оборотних коштів, зокрема їх збільшення, не треба розглядати як негативне явище. Так, зростання вкладень в незавершені розрахунки (товари відвантажені), якщо він обумовлений збільшенням тривалості документообігу, у зв'язку із зміною дальності розташування покупця, представляється обґрунтованим. В рівній мірі збільшення залишку на розрахунковому рахунку в банці, викликане зростанням прибули, також не може розцінюватися як негативне явище.
Разом з тим збільшення залишку дебіторської заборгованості, пов'язане з невчасною оплатою розрахункових документів покупцями, представляється негативним фактом і вимагає вживання заходів по зниженню.
Переважаюча частина вкладень нормованих оборотних коштів комерційних організацій доводиться на товарні запаси. Основну частину нормативу товарних запасів складають залишки товарів на складах. Крім того, у складі нормативу по товарних запасах враховуються залишки товарів тих, що знаходяться в дорозі, а у ряді випадків і неоформлені відвантаження.
Залишки товарів в дорозі утворюються у зв'язку з тим, що у ряді випадків оплата розрахункових документів за товари, що набувають, передує надходженню сплачених товарів на склади комерційних організацій. На час цього випередження оборотні кошти вкладаються в залишки товарів, що знаходяться в дорозі. Не оформлення відвантаження вимагають вкладення оборотних коштів у розмірі вартості відвантажених (відпущених) товарів, вже вибулих з складу, але по яких розрахункові документи ще не здані в банк.
Для розрахунку нормативу товарних запасів використовуються дані про планований об'єм реалізації з урахуванням того, що товарний запас повинен бути достатнім для успішного виконання плану. У розрахунку нормативу товарних запасів береться до уваги тільки реалізація через склади (без реалізації транзитом).
Норматив товарних запасів на кінець планованого року розраховується, виходячи з даних IV кварталу поточного року. При цьому потреба в оборотних коштах обчислюється, виходячи з об'єму товарообігу за собівартістю, тобто складського обороту – в цінах покупки з додаванням транспортних витрат.
При розрахунку нормативу по товарах використовуються дані про планований об'єм обороту, але за вирахуванням з нього суми стягуваних націнок. До отриманого результату додається планована сума транспортних витрат. Таке коректування дозволяє визначити необхідну суму коштів, що авансується на утворення товарного запасу.
Іншим показником, використовуваним в розрахунку нормативу товарних запасів, є норма запасу (у днях).
Поточна частина сукупної норми матеріального запасу залежить від частоти або інтервалу постачань відповідного виду матеріалів. Оскільки по різних видах матеріалів інтервали між суміжними постачаннями неоднакові, норми запасів встановлюються диференційовано – по кожному виду (групі) матеріальних ресурсів. Враховуючи безперервне чергування постачань різних матеріалів, як норма поточного запасу приймається половина середньої тривалості періоду між постачаннями.
Разом з нормою поточного запасу розраховується страховий запас, який необхідний для безперебійного постачання споживачів при можливих затримках чергових постачань. При необхідності передбачається норма підготовчого запасу.
У випадках, коли норма запасів по окремих групах матеріалів не розраховується (у зв'язку з великою трудомісткістю такої роботи при широкій номенклатурі), як норма запасів приймається фактична її величина за попередній рік. Виходячи з норм запасів, по окремих групах матеріалів визначається середньозважена норма запасів по сукупних матеріальних залишках, що знаходяться на складах комерційної організації.
У необхідних випадках до розрахованої норми запасів додається норма (у днях) по товарах, що знаходяться в дорозі, і по неоформленим відвантаженням. Такі норми встановлюються в цілому по сукупному залишку товарно-матеріальних цінностей, а не по окремих групах.
Багато торгових організацій проводять оплату розрахункових документів за товари, що набувають, раніше, ніж вони поступають. При цьому утворюються вкладення засобів в залишки товарів в дорозі. Для таких вкладень комерційним організаціям необхідні оборотні кошти, які передбачаються у складі норми запасу товарів, яка визначається у розмірі середньодобового випередження термінів оплати розрахункових документів, – порівняно з термінами надходження товарів на склад комерційної організації.
Для встановлення норми по вкладеннях в неоформлені відвантаження потрібно визначити середньозважену тривалість між відпусткою товарно-матеріальних цінностей і наданням розрахункових документів в банк. Закономірними є відхилення фактичних залишків від встановленого нормативу запасів. Це означає, що якщо за одну окремо узяту дату виявляється відхилення залишку від нормативу, то не слід робити поспішних виводів про стан запасів. Для обґрунтування оцінки їх стану в порівнянні з нормативом слід використовувати дані про фактичну середню величину запасів за станом на декілька звітних дат і виявити їх відхилення від нормативу.
Норматив по малоцінним та предметам, що швидко зношуються, призначений для утворення необхідних запасів інвентаря, інструментів, пристосувань і спецодягу. При встановленні нормативу по вказаних цінностях зазвичай виходять з їх середніх фактичних залишків в минулому періоді, за винятком зайвих і непотрібних. Враховуючи, що малоцінні і предмети, що швидко зношуються, знаходяться на складі, або в експлуатації, норматив визначається у розмірі їх сукупної величини. При цьому береться до уваги, що при передачі малоцінних і швидкозношуючих предметів зі складу в експлуатацію частина їх вартості (в більшості випадків – 50%) відноситься до витрат. Норматив по таких предметах встановлюється, виходячи з фактичних залишків, – за вирахуванням зносу.
При визначенні нормативу по даному виду запасів може бути враховане збільшення потреби в малоцінних і швидкозношуючих предметах у зв'язку із зростанням реалізації. У такому разі обчислюється норма оборотних коштів по малоцінних і швидкозношуючих предметах в минулому році в гривнях. Ця норма умножається на планований об'єм в майбутньому році.
Нормативи по інших нормованих активах, зокрема по допоміжних матеріалах, запасних частинах (для власних потреб), паливі, встановлюються, як правило, в такому ж порядку як по малоцінних і швидкозношуючим. Джерелом покриття потреби організації в оборотних коштах можуть служити не тільки власні, але і прирівняні до них засоби (так звані «стійкі пасиви»). Ці засоби не належать даній організації, але постійно знаходяться в її обороті. Це, головним чином, частина заборгованості по оплаті праці і по виплатах по соціальному страхуванню. Якщо терміни видачі заробітної плати встановлені 5-го і 20-го числа кожного місяця, то мінімальна сума заборгованості на день чергової виплати складе в даному прикладі 5-денний фонд заробітної плати.
Джерелом формування наднормативних товарних запасів служить кредит. Виняток становлять випадки, коли утворення таких запасів викликане недоліками в діяльності комерційних організацій (наприклад, невиконання плану постачань в результаті виробництва або завезення товарів, не потрібних споживачам).
Нормативні запаси інших матеріальних цінностей (тари, допоміжних, ремонтно-технічних і інших матеріалів) і витрати майбутніх періодів покриваються тільки власними оборотними засобам.
При збільшенні нормативів по запасах комерційною організацією передбачаються необхідні засоби для приросту нормативів. Зазвичай такий приріст забезпечується з прибутку і за рахунок збільшення сум стійких пасивів. Використання прибули як основне джерело приросту нормативів підвищує зацікавленість комерційних організацій у виконанні плану по цьому показнику.
Прискоренню оборотності оборотних коштів сприяє управління запасами матеріальних цінностей. Велике значення для управління запасами має показник їх планової величини. Якщо утворюються підвищені (в порівнянні з планом) залишки, то приймаються заходи до їх зниження до рівня, передбаченого планом. При цьому можуть здійснюватися різні заходи, включаючи обмеження закупівлі, виробництва відповідних товарів або матеріалів, накопичених понад планову величину