Суспільна робота

Проводимо в терапевтичному відділенні до дня медичної сестри акцію «Як ти живеш, ветеране ?» з організацією зустрічі з ветеранами праці, організовуємо круглий стіл, проводимо бесіди, вислуховуємо їх проблеми, надаємо посильну допомогу у вирішенні їх питань. Вручаємо їм подарунки. Систематично відвідуємо пенсіонерів-ветеранів вдома, які не можуть за станом здоров’я прийти до нас у відділення .

Активна учасниця спортивної спартакіади, яка проводиться між відділеннями Недригайлівської ЦРЛ. Також беру участь в спортивних змаганнях районного масштабу між організаціями.

Являюсь членом Асоціації медичних сестер, беру участь в сестринських загальнолікарняних медичних конференціях.

Проводимо поздоровлення з ювілейними датами працівників відділення.

НОП

У відділенні оформлений інформаційний куточок з нормативними документами, наказами.

Для кращої організації роботи на протязі зміни вивчаємо накази, які ввійшли в дію недавно.

Відділення забезпечено комп’ютером, ми ним користуємося в своїй роботі, що полегшує роботу медичного персоналу.

Створена система зв’язку чергової медсестри з палатами, старшою медсестрою і завідуючим відділенням.

Забезпечено відділення телефоном міського і міжміського зв’язку.

Для покращення діагностики хворих встановлено електрокардіограф з передачею електрокардіограм в Сумський обласний кардіодиспансер.

Наставництво

Наставництво - нова, але добре зарекомендувана форма роботи, яка ефективно піднімає деонтологический рівень молодих медичних сестер. Авторитет старшого товариша, помножений на багаторічний досвід роботи з хворими, вдало підсилює і коригує виховну роботу. Повсякденна практична діяльність характеризується деонтологічної тактикою медичної сестри.

Ми повинні убезпечити, перш за все, пацієнта, персонал працюючий, оскільки все це – взаємопов'язані речі/

Згідно наказу№82 «Щодо посилення ролі наставництва на роб очих місцях в ЛПЗ району» являюсь наставником для молодших медичних спеціалістів.Протягом звітного періоду підготувала палатну медичну сестру

Санітарно-освітня робота

У тому чи іншому обсязі санітарна освіта проводиться у всіх розвинених країнах. Вона відіграє важливу роль у вирішенні чергових медико-санітарних завдань (боротьба з епідеміями, охорона материнства і дитинства, боротьба з так званими соціальними хворобами, оздоровлення умов праці та побуту в місті і на селі, профілактика професійних захворювань і травматизму.

Мета санітарно-освітньої роботи в лікарні - підвищити ефективність лікувальних і профілактичних заходів прищепленням хворому необхідних гігієнічних навичок.

У хворої людини відзначається підвищений інтерес до медичних питань, а в стаціонарі є всі умови і час для отримання необхідної інформації. Під час перебуванні у лікарні хворий отримує максимум інформації просвій стан,це служить попередженням прогресування захворювання і являється вторинною профілактикою захворювань.

Відповідно до інформативних завданнь санітарно-просвітня робота здійснюється на всіх етапах перебування хворого в стаціонарі:

- У приймальному відділенні - індивідуальна бесіда, з врученням пам'ятки, що містить відомості про внутрішньолікарняної розпорядку, про гігієнічні вимоги до поведінки хворих;

- У палаті - індивідуальна чи групова бесіда;

- У холах лікарняних відділенні - групова бесіда з хворими, дискусіями

- При виписці - індивідуальна бесіда з врученням пам'ятки, що містить гігієнічні рекомендації, виконання яких суворо необхідно для успішної реабілітації і з метою профілактики рецидивів захворювання [1].

У програму гігієнічного виховання хворих з хронічними захворюваннями (в стаціонарі і поліклініці) обов'язково повинні включатися питання надання долікарської самодопомоги при загостренні захворювання. Хворий повинен бути орієнтований щодо початкових ознак рецидиву захворювання з тим, щоб він міг вчасно вдатися до самодопомоги і своєчасно звернутися до лікаря. Це перш за все відноситься до хворих, що страждають на гіпертонічну хворобу, ішемічну хворобу серця, бронхіальну астму та деякими іншими захворюваннями.

 

Зміст санітарно-освітньої роботи дуже різноманітний, велику увагу треба надавати таким питанням: гігієнічні принципи організації формування здорового способу життя, гігієни праці, попередження інфекційних захворювань, їхні причини, шляхи розповсюдження, засоби індивідуальної профілактики. Ні в якому разі не займатися самолікуванням, в кожному випадку звертатися до лікаря за допомогою. Профілактика найбільш поширених захворювань (туберкульоз, гіпертонічні хвороби, злоякісні пухлини, боротьба з курінням, алкоголізмом, наркоманією).

В нашому відділенні систематично проводиться санітарно-освітня робота з хворими: читаємо лекції, доводимо до відома хворих в доступній їм формі найбільш поширені захворювання, грип та його симптоми, профілактику та ускладнення, до чого може привести самолікування вдома. Також передбачене санітарно-освітнє оформлення відділення і холів для відвідувачів. Експонуватиметься інформаційно-довідковий матеріал, що стосується правил внутрішнього розпорядку для хворих і відвідувачів. Крім цього, у цих же холах знаходяться матеріали, що висвітлюють роль членів сім'ї хворого у створенні його адекватної психологічної установки на стаціонарне лікування і наступне виконання лікарських призначень в домашніх умовах.

.

Випускаємо санбюлетні згідно плану старшої медсестри відділення. Пишемо реферати, які читаємо хворим на заняттях у відділенні. Викорис товуються такі форми санітарно-освітньої роботи як бесіди, статті в районній газеті. Тематика їх різноманітна , а саме: «Профілактика туберкульозу», «Догляд за хворими», «Шляхи зараження ВІЛ інфекцією», «Отруєння ядохімікатами»:

	2010	2011	2012
Бесіди	99	112	119
Лекції	31	32	36
Випущено санбюлетенів	15	18	22
Підготовлено рефератів	18	21	24

В порівнянні з 2010 роком було проведено більше бесід по ВІЛ інфекції, випущено на 6 санбюлетнів більше. В більшому обсязі проводиться санітарно-освітня робота по профілактиці туберкульозу,вірусних гепатитів.
Профілактика внутрішньо лікарняних та професійних захворювань серед медичних працівників Виконуючи професійні обов’язки, медична сестра постійно спілкується з хворими та контактує з різними медикаментами й дезінфекційними засобами. Тому вона наражається на небезпеку захворіти. Зараження може відбутись за допомогою різноманітних об’єктів – біологічний матеріал від хворого, предмети побуту, природні фактори, медичні засоби. Проте вірогідністі зараження можна запобігти – це ізоляція інфекційного хворого, поточна та заключна дезінфекція, імунізація, носіння захисного одягу. Серед потенційних факторів перенесення збудників інфекційних хвороб особливої уваги потребують руки медичного персоналу. У зв’язку з цим, дуже важливо зрозуміти, що належний захист рук – необхідний захід профілактики внутрішньолікарняних інфекцій Заходи щодо вдосконалення гігієни рук, у тому числі з використанням рукавичок, є невід'ємною складовою інфекційного контролю, а також приоритетними у фінансуванні діяльності закладів охорони здоров’я (далі – ЗОЗ). З метою профілактики передачі інфекції через руки, важливим заходом є забезпечення акушерських стаціонарів водопровідними кранами з механізмом ліктьового способу приведення в дію. Для миття рук використовують рідке мило в дозаторах. Показання для гігієнічного миття рук: - перед і після фізичного контакту з пацієнтом; - після відвідування туалету; - перед приготуванням і роздачею їжі; - у всіх випадках, коли руки явно забруднені. Техніка миття рук Зняти всі прикраси, у тому числі годинники та браслети; Відкрити кран і струменевим потоком комфортно теплої води змочити руки; Нанести порцію рідкого мила; Енергійно терти руки протягом не менше 30 секунд за такою технікою: - терти долоня об долоню; - зовнішню сторону долонь спочатку правою рукою, а потім лівою; - схрестивши пальці однієї руки з іншою, терти між пальцями; - далі однією рукою накривають іншу руку „замком” і необхідно терти в п’ясно-фаланговій зоні, спочатку однієї руки, потім іншої; - енергійно терти круговими рухами великі пальці обох рук; - кінчиками пальців правої руки терти долоню лівої руки і навпаки. Ретельно змити мило під проточною водою. Насухо витерти руки одноразовим паперовим рушником (серветкою). Якщо крани без ліктьового способу приведення в дію, їх закривають сухим рушником (серветкою), який викидають у смітник, призначений для збору паперових рушників, який має бути розташований поруч. Якщо після миття рук застосовують їх обробку антисептиком, то антисептик наносять лише на ретельно висушені руки. Якщо в процесі роботи руки не забруднені біологічним матеріалом або брудом, миття рук можна замінити гігієнічною антисептикою. Показання для гігієнічної антисептики рук: - перед та після будь-якої маніпуляції з новонародженим, роділлями та породіллями; - перед та після проведення маніпуляцій, пов’язаних з можливим та явним пошкодженням шкіри та слизових оболонок пацієнта (обробка пуповинної рани, ін’єкції, установлення катетерів та зондів тощо); - перед та після контакту з рановими поверхнями, інфікованими ранами; - при контакті з стерильним матеріалом та інструментарієм; - після контактів з біосубстратами хворого (кров, ліквор, сеча та ін.); - після контакту з абіогенними об’єктами, потенційно контамінованими госпітальною мікрофлорою (прилади, катетери, зонди та ін. після їх використання); - після контактів з інфекційними хворими; - при догляді за пацієнтами, коли необхідно після обробки забруднених місць перейти до чистих; - перед і після надягання медичних рукавичок; - перед виходом з палати. Для антисептики шкіри рук використовують антисептики, зареєстровані в Україні. Можливе застосування суміші 70° етилового спирту з 1-2 % вмістом гліцерину. Профілактичні заходи орієнтовані на зміцнення неспецифічної стійкості людського організму, можна шляхом фізичного виховання і загартовування, поліпшення побутових умов, організації правильного режиму праці та відпочинку, раціонального харчування. Основні принципи профілактики професійних захворювань медичного персоналу: 1. Дотримання санітарно-гігієнічних та профілактичних правил і норм при здійсненні будь-яких видів діяльності; 2. Проведення профілактичних, соціальних і освітніх заходів; 3. Безоплатність надання медичної допомоги; 4. Обов’язкове державне страхування на випадок захворювання на інфекційну хворобу. Вакцинації проти гепатиту В підлягають медичні працівники, які професійно мають контакт з кров’ю, її препаратами та здійснюють парентеральні маніпуляції. Для запобігання парентерального зараження необхідно користуватись лише шприцами та системами одноразового використання, суворо стежити за достерилізаційною обробкою й стерилізацією медичного колючого та ріжучого інструментарію. Кожна людина, яка звертається за медичною допомогою, повинна розглядатися як потенційний носій вірусу імунодефіциту людини. Робочі місця забезпечуються інструктивно-методичними документами, аптечками для проведення термінової профілактики при аварійних ситуаціях, необхідним набором медичного інструментарію для одноразового використання, дезінфекційними засобами для проведення знезараження. Медичний персонал повинен працювати в халаті, масці і рукавицях. Ці заходи дозволяють уникнути контакту шкіри та слизових оболонок працівника з кров’ю, тканинами, біологічними рідинами пацієнтів. Медичні працівники з травмами, ранами на руках, ексудативними ураженнями шкіри рук, які неможливо закрити лейкопластиром або гумовими рукавичками, звільняються на період захворювання від безпосереднього медичного обслуговування хворих і контакту з предметами догляду за ними. Якщо контакт з кров’ю, іншими біологічними рідинами чи матеріалами супроводжувався порушенням цілісності шкіри (уколом, порізом), потерпілий повинен: - зняти рукавички робочою поверхнею усередину; - ушкоджене місце обробити одним із дезінфектантів (70% розчином етилового спирту, 5% настоянкою йоду при порізах, 3% перекисом водню); - ретельно вимити руки з милом під проточною водою, а потім протерти їх 70% розчином етилового спирту; - на рану накласти пластир, надіти напальчник; - при необхідності продовжувати роботу одягти нові гумові рукавички; - терміново повідомити керівництво лікувально-профілактичного закладу про аварію для її реєстрації та проведення екстреної профілактики ВІЛ-інфекції. Після проведення аварії потерпілому пропонують (за його згодою) пройти обстеження на наявність антитіл до ВІЛ. Якщо результат негативний, наступне тестування має проводитися через 3. 6 місяців і далі – через рік. Згідно Закону України, зараження ВІЛом медичних працівників при виконанні ними службових обов’язків належать до професійних захворювань. Тому працівники, зайняті наданням медичної допомоги населенню, проведенням лабораторних досліджень з проблем ВІЛ-інфекції підлягають обов’язковому страхуванню на випадок зараження, настання у зв’язку з цим інвалідності або смерті. Робота по зменшенню частоти поранень гострими інструментами та їх наслідків, а також інших контактів з кров’ю ведеться в 4 напрямках: Модифікація інструментів з метою зменшення ризику поранення при їх використанні та знищенні. Використання бар’єрних матеріалів для зменшення контактів з кров’ю хворих. Інформування персоналу про характер ризику та рекомендацій більш безпечних методів роботи. Дотримання заходів запобігання заражень через кров- обов’язкова вакцинація проти гепатиту В медичних працівників, які працюють з кров’ю. Медичний інструментарій , а також посуд, білизна, апарати, забруднені кров’ю, біологічними рідинами, за винятком сечі, слини, випорожнення у зв’язку з невеликою кількістю вірусів, що практично унеможливлює інфікування, та речі, які забруднені слизом, відразу після використання підлягають дезінфекції згідно з вимогами нормативної документації. Медичні працівники зобов’язані бути обережними під час проведення маніпуляцій з ріжучими та колючими інструментами (голки, скальпелі, ножиці). Для уникнення поранень після використання шприців голки з них не знімають до дезінфекції. Перед занурюванням шприца з голкою дезрозчин виймають тільки поршень. З метою уникнення поранень забороняється використовувати для взяття крові та інших біологічних рідин скляні пробірки з відбитими краями.

Забороняється медперсоналу проводити маніпуляції нестерильним медичним інструментарієм.

Транспортування крові та інших біоматеріалів з відділення до лабораторії здійснюється лише в контейнерах (біксах, пеналах), що унеможливлює випадкове або навмисне відкриття кришок під час їх перевезення. Ці контейнери після розвантаження обробляють дезрозчином.

НОРМАТИВНА БАЗА ПО ОБЛІКУ, ОТРИМАННЮ,ЗБЕРІГАННЮ,МЕДИКАМЕНТІВ.

1. Наказ МОЗ України № 584 від 16.02.2003 року «Про затвердження Правил зберігання та проведення контролю якості лікарських засобів у лікувально-профілактичних закладах».

2. Наказ МОЗ України № 44 від 16.03.93 р. «Про організацію зберігання в аптечних установах різних груп лікарських засобів та виробів медичного призначення».

3. Наказ МОЗ України № 11 від 21.01.2010р. «Про затвердження Порядку обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів в закладах охорони здоров’я України».

4. Наказ № 3 від 03.01.12 р. Недригайлівська ЦРЛ «Про правила отримання, зберігання, використання і облік наркотичних, психотропних лікарських засобів і прекурсорів, списку 1 табл. 4 знищення, використання ампул з під них, правила отримання, зберігання, використання і обліку спеціальних бланків ф. 3 медикаментів предметно-кількісної групи».

5. Наказ МОЗ України № 747 від 02.06.87 р. «Про утвердження інструкцій по обліку медикаментів, перев’язувального матеріалу та виробів медичного призначення».

Зберігання препаратів у відділенні – відповідальність за зберігання лікарських речовин і їх витрати, а також порядок з місцем зберігання, дотримання правил видачі і призначення препаратів, несе завідуючий відділенням. Безпосереднім виконавцем щодо організації зберігання і витрати медикаментів є старша медична сестра.

Отруйні медикаменти, наркотичні, психотропні препарати, які підлягають предметно-кількісному обліку зберігають у сейфі. На внутрішній поверхні дверцят вогнетривкого, металевого сейфа, зроблені відповідні надписи «Наркотичні засоби», «Психотропні засоби», «Прекурсори – це група А». Наведений перелік отруйних речовин із зазначеним вищих разових та добових доз. Запаси отруйних та наркотичних препаратів не повинні перевищувати 1 денної потреби. В сейфі знаходиться документація про одержання, облік та використання психотропних та наркотичних лікарських засобів згідно наказу МОЗ України № 11 від 21.01.2010 р. «Про затвердження порядку обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів в закладах охорони здоров’я України». Знаходяться зразки підписів лікарів та середніх медичних працівників на одержання наркотичних та психотропних лікарських засобів в лікувальних закладах та в старшої медсестри відділення, також є таблиця протиотрут при найбільш поширених отруєннях.

Наркотичні засоби призначає лікар, він пише в історії хвороби, листку призначенні хворого, де вказує назву препарату, дозу. Постова медична сестра пише вимогу старшій медсестрі відділення, де також вказує назву препарату, дозу, ставиться число, номер вимоги, підписи ставить завідуючий відділенням, постова медсестра і старша медсестра. Згідно вимоги, отримує наркотичний засіб з подальшим занесенням його в «Журнал обліку наркотичних, психотропних лікарських засобів та прекурсорів на постах відділень лікувально– профілактичного закладу» форма №6 та «Журнал обліку наркотичних психотропних лікарських засобів та прекурсорів в закладі»форма №4.

Затверджено наказом управління охорони здоров*я обласної державної адміністрації від 12.11.2011р.№950.

-Найменування наркотичного, психотропного лікарського засобу чи прекурсора_________________________________________________

Одиниця виміру________________________________________

Отримано		Видано				Залишок	Підпис чергової медсестри		Здано
Дата отримання	кількість	Дата видачі	Прізвище, ініціали хворого	Номер історії хвороби	кількість		Здав	Прийняв	Кількість	Підпис особи, яка здала	Підпис особи, яка прийняла
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12

Журнал повинен бути пронумерований, прошнурований, скріплений печаткою лікувально–профілактичного закладу та підписом головного лікаря чи завідуючого відділенням.

Наркотичні, психотропні препарати вводять лише в присутності лікаря, про виконану ін’єкцію лікар записує в історію хвороби на спеціальному листку призначень наркотичних засобів (зазначає назву препарату, його процентну концентрацію, кількість і час введення). Під цими записами ставлять свої підписи лікар, який був присутній під час введення та медична сестра, яка вводила наркотичний препарат. Використані ампули з під наркотичних препаратів передають разом з невикористаними ампулами і ключами від сейфу медичній сестрі, яка приймає чергування. При цьому перевіряють відповідність запису в «Журналі обліку наркотичних препаратів» наявності повних і порожніх ампул. Порожні ампули здаються з посту черговою медсестрою старшій медичній сестрі. Старша медична сестра кожного дня здає головній медсестрі з відповідною документацією.

Сильнодіючі препарати (список Б) зберігають в окремій шафі. Запаси сильнодіючих препаратів не повинні перевищувати десятиденної потреби. Ключі від сейфу зберігаються лише в чергової медсестри. У журналі відмічаємо і ставимо підпис про те, хто і коли передав і прийняв ключі від сейфа, про наявні лікарські препарати, їх кількість. Всі медичні працівники ознайомлені під підпис статтями 305 – 324 розділ 13 Кримінального кодексу України «Про злочинність у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів або прекурсорів».

Медикаменти централізованого постачання

На посту чергової медсестри знаходиться шафа з медикаментами за бюджетні кошти, які ми використовуємо для надання першої невідкладної допомоги хворим. Медикаменти знаходяться в шафі згідно надписів (антибіотики, анальгетики, судинні, серцеві, вітаміни і т.д.) і перев’язувальний матеріал (бинти, вата, лейкопластир).

Медикаменти предметно-кількісної групи

До цієї групи відносяться психотропні, наркотичні та прекурсори. Ці медикаменти знаходяться в сейфі, ведеться журнал обліку цієї групи медикаментів. Використовуємо їх за призначенням лікаря.

Медикаменти гуманітарної допомоги

Ведеться журнал обліку даної групи медикаментів.

Медикаменти знаходяться на посту чергової медичної сестри для надання невідкладної медичної допомоги хворим, які поступають у відділення у святкові і вихідні дні

Вимоги до зберігання лікарських засобів:

Лікарські засоби — це фармакологічні засо­би, дозволені уповноваженим на те органом відповідної кра­їни у встановленому порядку для застосування з метою лі­кування, запобігання або діагностики захворювання в лю­дини або тварини.

Загальні правила зберігання ЛЗ і ВМП

- Лікарські засоби повинні зберігатися тільки у відповідній тарі та упаковці.

- Тара, в якій зберігаються ЛЗ, повинна бути надійно закупорена.

- Упаковка повинна мати чіткі інформативні написи,

- Упаковка для речовин, які змінюються під дією світла, повинна бути з темного скла або іншого непрозорого матеріалу.

- Не рекомендується розташовувати поруч ЛЗ, співзвучні за назвою; сильнодіючі лікарські засоби для внутрішнього застосування, які сильно відрізняються вищими дозами; розташовувати лікарські засоби в алфавітному порядку.

 

При зберіганні лікарських засобів слід враховувати,що деякі препарати вимагають особливих умов зберігання.

лікарські засоби, які вимагають захисту від дії підвищеної температури

До таких препаратів належать:

-                 легкоплавкі речовини ментол, жирні масла, мазі, супозиторії, ланолін;

-                 бактерийні препарати (вакцини, сироватки, бактеріофаг);

-                 гормональні та органопрепарати (АКТГ, інсулін, адреналіну гідрохлорид, лідаза, гепарин, пепсин, АТФ, панкреатин);

Найчастіше температура їх зберігання не повинна бути менше 2 град. С і не більше 8 град. С.

Антибіотики повинні зберігатися в промисловій упаковці при кімнатній температурі, якщо відсутні інші параметри зберігання.