Список використаних джерел та літератури:

1. Реєнт О. П. Сільське господарство України та світовий продовольчий ринок (1861-1914 рр.) / О. П. Реєнт, О. В. Сердюк. – К.: Ін-т історії України НАН України, 2011. – 365 с.

2. Реєнт О. П. Хлібні ресурси України в добу капіталістичного розвитку (1861-1914 рр.) / О. П. Реєнт // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. – 2010. – Вип. 17 – С. 6 – 40.

3. Економічна історія України: Історико-економічне дослідження: в 2 т. / [Ред. рада: В. М. Литвин (голова), Г. В. Боряк, В. М. Геєць та ін.; відп. ред. В. А. Смолій; авт. кол.: Т. А. Балабушевич, В. Д. Баран, В. К. Баран та ін.]. НАН України. Інcтитут історії України. – К.: Ніка-Центр, 2011. – Т. 2. – 608 с.

4. Тимочко Н. О. Економічна історія / Н. О. Тимочко, О. А. Пучко, Л.М. Рудомьоткіна. – К.: КНЕУ, 2000. – 268 с.

5. Голобуцький В. О. Економічна історія Української РСР (Дожовтневий період) / Голобуцький В. О. – К.: Знання, 1970. – 263 с.

Денисевич А.

студентка 42 групи

науковий керівник − к.і.н.,

ст. викладач Козинець І.Ю.

Особливості життя Житомира у кінці XVIII -XIX століття

13 січня 1793 року Росія і Пруссія підписали акт другого поділу Речі Посполитої, за яким частина Правобережної України разом із Житомиром увійшли до складу Російської імперії. Почалася нова епоха для Житомира — у складі Російської імперії.

13 квітня 1793 року указом Катерини ІІ було утворено Ізяславську губернію, до складу якої увійшов Житомир. Урочистості, присвячені заснуванню губернії, відбулись у Житомирі 6 серпня 1796 року на Чуднівській вулиці, в будинку єзуїтського монастиря. Житомир ще сім років виконував роль тимчасового губернського центру і лише 24 червня 1802 року указом царя Олександра І офіційно був затверджений центром Волинської губернії [6, с.14].

На початк XIX століття в Житомирі проживало 5 тисяч осіб. На той час це було середнє за чисельністю населення місто. З набуттям Житомиром офіційного статусу губернського центру сталися значні зміни у кількісному, соціальному та національному складі його населення. Насамперед виникла потреба у створенні нових установ та організацій, необхідних для забезпечення функціонування складного міського організму та управління губернією. Переважною соціальною групою населення були міщани [4, с.155].

З 1806 волинським губернатором був М. І. Комбурлей Він став засновником і господарем першого міського театру в Житомирі. В центрі міста на Великій Бердичівській вулиці навпроти вулиць Пилипонівської (тепер Михайлівська) завдяки зусиллям М. І. Комбурлея з’явилася нова споруда – міський театр. Був він дерев’яний, без особливих архітектурних прикрас, мав 350 місць [2, с.28].

В першій половині XIX ст. Житомир став значним торговельним осередком на українському Поліссі: тут відбувалися два річних ярмарки, щотижневі торги. Одна частина купців міста займалася оптовими закупівлями сільськогосподарської продукції в поміщицьких маєтках, інші спеціалізувалися на лихварських операціях. Дворяни і купці мали можливість купувати садиби в місті [3, c.14].

У 1809 р. в Житомирі було відкрите повітове училище – перший в місті кам’яний 3-х поверховий будинок з високими й глибокими склепіннями і стінами товщиною до 120 см [10, с.15]. З правої сторони від кафедрального костьолу була збудована римо-католицька консисторія в стилі барокко.

19 вересня 1857 року почала діяти телеграфна лінія Житомир-Варшава. Житомирське телеграфне відділення налічувало 18 станцій, вісім ліній, 19 проводів. Довжина внутрішніх ліній складала 3156 км. В 1866 році Житомирське відділення мало 287 тисяч рублів виручки за надані послуги. Це означало, що до телеграфного відомства імперії з Житомира надходив кожний 8-й рубль доходів [8, с.4].

Розвивалось в Житомирі і поштове сполучення. В кінці XVIII – XIX ст. поштова станція знаходилася разом із губернською поштовою конторою на колишній Чуднівській вулиці. У 1846 році урядом Російської імперії було затверджено типові проекти станційних будинків чотирьох розрядів. І незабаром в Житомирі на Великій Вільській вулиці був споруджений комплекс споруд поштової станції другого розряду.

У 1884 році житомирська поштова станція мала 90 коней. Діяли три поштових тракти Житомир-Овруч-Мозир, Київ-Житомир-Новоград-Волинський-Рівне, Житомир-Бердичів. Житомирська станція була найбільшою в губернії.

У другій половині XIX століття в Житомирі виникли перші спортивні гуртки. Великий російський шахіст М.І. Чигорин, як про видатну подію у спортивному житті України писав про те, що в Житомирі почав працювати гурток любителів шахів. Утворений у 1879 році, гурток організовував і проводив матчі та турніри, виписував шахові журнали й підручники. Шаховий гурток сприяв популяризації і розвитку шахів в Житомирі [10, с.74]. У 1893 році в Житомирі утворилося товариство велосипедистів-аматорів. Воно пропагувало велосипедну їзду як засіб здорового способу життя. Перші житомирські велосипедні змагання влаштовувались на циклодромі, розташованому в кінці Кашперівської вулиці [4, с.242].

У XIX столітті місто почало швидко зростати. У 1825 році в ньому вже нараховувалося понад 13 тисяч населення. Головними вулицями була Бердичівська, як основна торговельна артерія, Київська, Чуднівська. В місті було кілька постійних торговельних площ, головна – Старий базар [3, с.15].

Завдяки утвореній ініціативній групі, ка організувала збір добровільних пожертвувань грішми і книгами, 10 квітня 1866 року було відкрито бібліотеку. Книжковий фонд на час відкриття становив 2223 томи популярних наукових видань, художньої літератури й періодики. Користування абонементом було платним, безкоштовно дозволялось читати книги лише у читальному залі [1, с.76].

В 1891-1892 роках при міській управі була створена «водопровідна комісія». Пізніше, коли виникла потреба займатись електричним освітленням, її перейменували на «водопровідно-електричну». Вона розглядала питання влаштування водопроводу. Проект київського технічнного бюро «Сотрудник» було схвалено 27-28 квітня 1894 року. Цей день є реальною датою початку водопроводу в Житомирі.

День 28 грудня 1895 року увійшов в історію як день побудови, здачі в експлуатацію вузькоколійної залізниці Житомир-Бердичів. Це змусило подумати про зв'язок станції Житомир з Богунією, де працював тартак і була нагальна потреба доставляти лісоматеріали до залізниці [9, с.3]. Це питання мав вирішити трамвайний рух. 22 серпня 1899 року в урочистій офіційній формі за участю губернатора та інших високих осіб відбулося відкриття трамвайного руху. Діяло чотири лінії: Київська (маршрут № 1), Чуднівська (маршрут № 2), Бердичівська (маршрут № 3) і Вільська (маршрут № 4). Всі вони були одноколійними. У перші роки існування трамвая візники боролися з новим конкурентом. Вони навіть підкладали на рейки великі дерев'яні колоди [7, с.21].

Отже, так приблизно виглядала картина життя, побуту і звичаїв житомирян в період з 1793 по 1900 роки. Житомир наприкінці XVIII століття вступив у новий період історичного розвитку. З наданням Житомиру функцій губернського центру в ньому зростає кількість адміністративних установ, освітніх закладів, відбувається розвиток зв’язку, спорту. Тобто створюються певні передумови для економічного, соціального і культурного розвитку міста.