Розділ 1 Актуальні питання середньовічної та нової історії України

Веремій Д.

студент 30 групи

науковий керівник: к.і.н,

доц. Рудницька Н. В.

Діяльність Південного товариства на території Правобережної України

Дослідження діяльності Південного товариства обумовлене сучасними тенденціями розвитку української історичної науки, потребою глибшого аналізу проблем декабристського руху на землях Правобережної України. Територія підросійської України безпосередньо перебувала під впливом суспільно-політичних рухів першої третини ХІХ століття. Розвиток передової дворянської думки на землях України, та окремих її регіонів, визначає необхідність аналізу сторінок історії декабристського руху в цей період.

Протягом двох століть тематика декабризму плідно досліджувалася. Про діяльність Південного товариства на території Правобережної України писали М. Нєчкіна [1] та Г. Сергієнко [2]. В їхніх працях детально висвітлюється діяльність Тульчинської управи. Також детально всі аспекти діяльності Південного товариства висвітлює в своїй праці В. Едельман [3]. Беззаперечно важливими є праці Г. Казьмирчука [4], в яких він широко описує історіографію декабристського руху.

Взагалі ж, діяльність Південного товариства на території Правобережної України почалася з того, що у березні 1821 р. І. Бурцов на засіданні Тульчинської управи офіційно повідомив рішення Московського з'їзду про ліквідацію «Союзу благоденства». Управа на чолі з П. Пестелем відмовилася визнати це рішення законним. І. Бурцов не зважився оголосити свої повноваження на заснування нової думи в Тульчині й залишив засідання. До присутніх П. Пестель звернувся із закликом «з'єднатися найміцнішими узами» і продовжувати боротьбу, «захопив усіх силою своїх міркувань» [ 1, с. 71].

Члени товариства (О. Юшневський, О. Барятинський, Ф. Вольф, П. Аврамов, В. Івашов, М. Басаргін, О. Крюков, М. Крюков) одностайно його підтримали.«Павло Іванович Пестель, — писав у спогадах М.Басаргін, — був людиною високого, ясного і позитивного розуму. Бувши добре освіченим, він говорив переконливо, викладав свої думки з такою логікою, такою послідовністю і такою переконливістю, що важко було встояти проти його впливу» [3, с. 93 – 94].

Тульчинська управа (дума) вирішила продовжувати свою діяльність в дусі рішень Петербурзької наради «Союзу благоденства» (1820 р.), тобто ставила мету встановлення республіканської форми правління і революційний спосіб дії. На цьому ж засіданні було прийнято рішення про знищення царя і здійснення військової революції в Росії. «Під час рішення Думи про продовження Союзу, — писав П. Пестель, — були підтверджені як республіканське правління, так і революційний спосіб дії. Цим ставилась не нова мета, а стара, раніш уже прийнята, продовжувалась» [2, с. 182].

На другому установчому засіданні Південне товариство оформилося організаційно: П. Пестеля обрано головою, а О. Юшневського — охоронцем товариства. Разом вони складали Директорію Південного товариства з диктаторськими повноваженнями. Третім членом її заочно обрано М. Муравйова. Останньому про це негайно повідомлено. Північне і Південне товариства вважалися «округами» — складовими частинами єдиної організації дворянських революціонерів Росії. Від нових членів при вступі вимагалась обіцянка («чесне слово») зберігати таємниці товариства і підкорятися його постановам. С. Волконський і В. Давидов першими запевнили П. Пестеля, що вони залишаться в товаристві [2, с. 396].

Члени Південного товариства глибоко розуміли потребу в створенні загальноросійської таємної організації з центром у Петербурзі, а тому з самого початку ставили однією з головних умов єдність дій. П. Пестель вважав, що Північне і Південне товариства становлять одне ціле, тому що вони обидва є продовженням «Союзу благоденства».В листуванні з Микитою Муравйовим керівники обох товариств виявляли твердий намір діяти не інакше, як тільки разом.

Продовжувалося збирання революційних сил і об'єднання їх у товариство. Директорія Південного товариства в цій справі проявляла неабияку енергійність і розпорядливість. За п'ять років (1821—1825) Південне товариство зросло до 101 чоловіка, а напередодні повстання разом з Товариством об'єднаних слов'ян нараховувало у своїх рядах 160 осіб.

Внутрішній устрій Південного товариства був простим. Управління перебувало в руках Головної управи або Директорії. Члени товариства розподілялися на братів, мужів і бояр. Братами називали рядових діячів, які не мали права приймати нових людей у товариство. Мужам таке право надавалося. Бояри мали право не лише приймати до товариства, а й брати участь у вирішенні разом з Директорією важливих питань. Особи, які ще не були прийняті в товариство, але готувалися до цього, називалися друзями. Мета і план товариства повністю відкривалися боярам і мужам. Новоприйнятим членам імена інших учасників товариства повідомляти не дозволялось [ 5, с. 192].

Робота пророблена товариством була колосальною. Дії Південного товариства були рішучими та цілеспрямованими. Існування такого революційного осередку справило великий вплив на формування в подальшому суспільно-політичних і соціальних рухів на території підросійської України.