Список використаних джерел та літератури:

1. Башинский Володимир Они настраивают детские души на светлое / Володимир Башинский // 20 хвилин – про Житомир. – 2008. – 14 лютого.

2. Одарчук Галина Друга молодість театру ляльок / Галина Одарчук // Житомирський телеграф. – 2005. – 5 жовтня.

3. Ткаченко Григорій Людина зі сторони у ляльковому театрі / Григорій Ткаченко // Житомирщина. – 2002. – 3 серпня.

4. Соболь Володимир Лялькарі запрошують у диво / Володимир Соболь // Житомирщина. – 2011. – 25 жовтня.

Саюк І.

магістрант історичного факультету

науковий керівник – к. і. н.,

ст. викл. Рацілевич А. П.

Михайло Іванович Туган-Барановський як один з визначних теоретиків кооперативного руху

Початок ХХ ст. для українців ознаменувався суттєвими зрушеннями у розвитку українського кооперативного руху. У його становленні значну роль відіграли чимало суспільно-політичних діячів. Реконструкція суспільно-політичного, наукового життя та становлення національної кооперації того часу була б неповною без окреслення ролі та значення творчого доробку таких його представників як Михайло Іванович Туган-Барановський. Народився він 8 січня 1865 року в дворянській сім'ї, його батько був військовий, а рідний брат – Микола Іванович – царським сенатором [1]. На Харківщині та в Лохвиці на Полтавщині пройшли його дитячі та юнацькі роки. У 1888 році М. І. Туган-Барановський закінчив Харківський університет, де вивчав фізику, математику та юридичні науки, захоплювався філософією, економічною теорією Прудона, читав К. Маркса. Після закінчення університету перебував на викладацькій роботі, стояв на позиціях "легального марксизму", переконуючи ліберальних народників у тому, що капіталізм у Росії кінця ХІХ століття – реальна дійсність, що він прогресивний і історично неминучий.

З 1905 року М. І. Туган-Барановський пов'язав своє життя з кооперацією, читав лекції в університеті Шанявського, підготував монографію "Соціальні основи кооперації".

Після жовтневого перевороту 1917 року, до якої ставився негативно, Михайло Іванович переїхав з Петрограда до Києва, де очолив Міністерство фінансів Центральної Ради, Центральний український кооперативний комітет і одночасно працював професором Київського університету та деканом юридичного факультету. Як редактор часопису "Українська Кооперація" був одним з активних прихильників активізації національно-державних процесів в Україні, здійснення державного будівництва на основі національного відродження і ролі в цьому кооперації, що стояла біля джерел самодіяльності і самобутності українського народу. У 1919 році як радник з економічних питань Директорії і дипломатичної місії вирушив з сином до Парижа. Помер М. І. Туган-Барановський неподалік Одеси 22 січня 1919 р. на 55 році життя.

Михайло Іванович Туган-Барановський залишив по собі велику науково-теоретичну спадщину. За декілька місяців до передчасної кончини його обрали дійсним членом Української академії наук. Це відбулося 14 листопада 1918 року, обрали до наукового національного центру, куди були запрошені такі відомі вчені як В. І. Вернадський, А. Ю. Кримський, С. І. Смаль-Стоцький, О. І. Левицький, В. А. Косинський, В. П. Тутковський за вагомий внесок до скарбниці світової і вітчизняної науки [2].

Історики української кооперації перш за все торкаються монографічного дослідження М. І. Туган-Барановського "Соціальні основи кооперації", яке не втратило науково-практичної актуальності до наших днів. На жаль, залишилися недослідженими його останні статті, рукописні матеріали та наукові розвідки, написані протягом 1917 – 1919 років, без яких наукова спадщина великого вченого залишається неповною. Саме в ці роки проходили бурхливі дискусії відносно визначення поняття "кооперація", її соціально-економічної природи, структури та організаційних принципів.

Відомий діяч українського кооперативного руху І. Зак, звертаючись до наукової спадщини М. І. Туган-Барановського, зазначав, що серед багатьох праць з кооперації досить рідко порушуються питання теорії кооперативного руху. Тому теоретична спадщина М. І. Туган-Барановського заслуговує грунтовного аналізу [2].

У монографії ставиться завдання з'ясувати лише окремі аспекти його кооперативного ідеалу, визначення понять "кооперація", "капіталістичне підприємство", "сільська кооперація", "кооперативи в сфері праці і обміну", "виробничі спілки", "національний нейтралітет української кооперації". Звичайно, це далеко не повний перелік наукових дефініцій, навколо яких сьогодні тривають дискусії вчених, кого цікавлять проблеми соціально-економічної історії.

З точки зору наукового аналізу ці найсуперечливіші проблеми кооперативного руху намагався узагальнити і з'ясувати відомий вчений у найкритичніший для кооперації час. Усі ці дефініції зводяться до моделі державного соціалізму, яку сповідував М. І. Туган-Барановський. Сьогодні вони нагадують деякі реалії західноєвропейських держав. В основі цих реалій – багатоукладність економіки на підвалинах приватної власності. Різні форми користування засобами виробництва, матеріально забезпечена соціальна свобода, всебічне виявлення здібностей і можливостей особистості – це соціальний ідеал для професора М. І. Туган-Барановського. Він вважав, що соціальний ідеал можна досягти через кооперацію, яка поряд з державними підприємствами мала організувати справжніх виробників.

До визначення поняття "кооперація" М. І. Туган-Барановський підходив як до явища, що виникло у безпосередньому зв'язку з соціалістичним рухом, але кооперація відрізняється від соціалізму тим, що, як господарська організація, керується не ідеєю, а економічними законами. Кооперація ставила за мету перш за все господарські вигоди своїх членів і досягала їх шляхом обміну і належності до найближчого родового поняття, до якого вона мала бути віднесена як господарське підприємство.

"Кооператив – є господарське підприємство кількох добровільно об'єднаних осіб, яке має своєю метою не отримання якнайбільшого зиску на затратний капітал, але збільшення завдяки спільному провадженню господарських, трудових прибутків своїх членів або зменшення їх видатків на споживчі потреби" [2].

До теоретичних розробок М.І.Туган-Барановського слід також віднести його визначення національного нейтралітету української кооперації, – як доступності кооперативних організацій для всіх національностей, які проживають в Україні, а також тези про те, що національний нейтралітет не повинен означати втрату "національного обличчя" кооперативних товариств, де мовою спілкування, видання кооперативної літератури, листівок та звернень до населення, періодичних видань повинна бути мова, якою спілкується між собою місцеве населення. Якщо ж це буде робитися серед українського населення іншою мовою, то воно означатиме нищення української культури [3]. З переїздом в Україну М. І. Туган-Барановський зробив авторський переклад своєї монографії "Социальные основы кооперации", почав писати статті і виступи українською мовою, про що свідчать неопубліковані рукописи в архіві ЦНБ ім. Вернадського [4].

Отже, провідний теоретик кооперації М. І. Туган-Барановський був видатним істориком кооперативного руху в Україні. Його фундаментальні дослідження і статті ґрунтувалися на багатому фактичному матеріалі про кооперативні товариства і допомагали селянам інтегруватися у нові ринкові відносини, легше подолати закономірні наслідки їх розвитку – соціально-майнову диференціацію населення. У нинішніх умовах праці Туган-Барановського не втрачають своєї актуальності і можуть бути використані (з певними корективами на сучасні реалії) при здійсненні економічної політики в нашій державі.