Референдум.
Референдум - голосування виборців, на якому вирішуються питання державного чи місцевого значення.
Об-том волевиявлення є не л-на (кандидат), а конкрет.питання (законопроект..)
Рез-ти реф-думу визнач-ся тільки за мажори тар.с-мою.
Різновид реф-думу - плебісцит - опитування нас.про політ.долю тер., на якій воно проживає.
Питання, які виносяться на референдум називаються формулою референдума, і можуть передбачати позит.чи негат.відповідь, а також вибір з декількох варіантів рішення. Приймається те ріш-ня, яке набрало найбільшу к-сть голосів.
На реф-ду м не можуть ви носитися такі питання:
надзвичайного і невідкладного х-ру (напр..прийняття екстраординарних і термінових заходів по забезпеченню здор.і безпеки нас.);
які вимаг.спец.знань (напр..прийняття і зміни бюджету);
відповідь на які відомі наперед (напр..підвищення зарплати, зменш.податків);
питання про амністію і помилування;
питання про форсмування складу ор-нів держ.вл.і ор-нів місц.самовр.
Клас иф і каці я реф-мі в;
за тер.ознакою:
заг/нац.
регіональні.
Залеж.від змісту законопроекту:
конст. (прийн.чи внес.поправок у к-цію)
з преференційним голосуванням, є список кандидатів, напроти яких виборці ставлять свої преференції, тобто виборець обирає сам, кого він хоче бачити у парл-нті.
ця с-ми сприяє адекватному відображенню в парл-нті співвідношення політ.сил в сус-ві, укріпляє політ.плюралізм та стимулує багатопартійність;
серед недоліків можна назвати віддаленість виборців від процедури висунення кандидатів, тому відсутній конкрет.зв’язок між ними;
змішана
поєднання елементів мажоритар.і прпорц.виб.с-ми, тобто виборець має два голоси, один з яких він віддає за конкрет.кандидата, а ін.за певну партію, половина (чи якась частина) місць в парл-нті віддаються деп-там по багатомандатному окрузі, а ін. половина деп- там від пратії.
Референдум.
Референдум — голосування виборців, на якому вирішуються питання державного чи місцевого значення.
Об-том волевиявлення є не л-на (кандидат), а конкрет.питання (законопроект..)
Рез-ти реф-думу визнач-ся тільки за мажори тар.с-мою.
Різновид реф-думу - плебісцит - опитування нас.про політ.долю тер., на якій воно проживає.
Питання, які виносяться на референдум називаються формулою референдума, і можуть передбачати позит.чи негат.відповідь, а також вибір з декількох варіантів рішення. Приймається те ріш-ня, яке набрало найбільшу к-сть голосів.
На реф-дум не можуть ви носитися такі питання:
надзвичайного і невідкладного х-ру (напр..прийняття екстраординарних і термінових заходів по забезпеченню здор.і безпеки нас.);
які вимаг.спец.знань (напр..прийняття і зміни бюджету);
відповідь на які відомі наперед (напр..підвищення зарплати, зменш.податків);
питання про амністію і помилування;
питання про форсмування складу ор-нів держ.вл.і ор-нів місц.самовр.
Клас иф і каці я реф-м і в:
за тер.ознакою:
заг/нац.
регіональні.
Залеж.від змісту законопроекту:
конст. (прийн.чи внес.поправок у к-цію)
звичайні.
□
обов. (к-ція встановл.перелік питань, які приймаються лише шляхом
референдума)
факультативні (ріш.може бути прийняте й ін.шляхом).
за х-ром рішення, яке приймається:
імперативні;
консультативні;
стверджуючи (затверджується ріш.ор-нів вл.);
заперечні (відхиляючі).
Можуть проводитися також реф-ми з питань зовн.п-ки. Так, в 1995 р.виборці Австрії, Швеції і Фінляндії виразили згоду на вступ цих д-в в Євросоюз, в Швейцарії в 2001 році б-сть гром-н виступили проти такого вступу.
3-во про реф-думи встановл.заборону на проведення всенар.реф-мів в умовах війс.чи надзвич.стану. За заг.пр-лом не проводиться реф-дум по одному і тому ж пит.двічі, або може проводитися ч-з певний строк (Іспанія, Болгарія - 3 роки, Венгрія - 2 роки, Канада - 10 років).
Як пр-ло реф-дум вваж.таким, що відбувся, якщо в ньому взяли участь більше половини за реєстр.виборців, а ріш.приймається більшістю голосів від тих, хто взяв участь у голосуванні.
В багатьох кр-нах за ост.час роль реф-думів зросла, так в 20ст. в Європі відбулося 101 реф-дум, в Азії - 18, в Амер. - 25, в Австрал. - 45, в Африці і Сході - 54.
Є і кр-ни, в т.ч. демократичні, в яких реф-думи ніколи не проводилися (Голландія), в деяких кр-нах вони проводилися 1-2 рази за всю історію (Великобрит.).
Бувають випадки, коли реф-думи проводяться в умовах значного тиску на психіку виборців та навіть в умовах насилля і погроз (в авгоритар.режимах - в Пакистані особам, які не з’явились на вибори одобрити кандидатуру През- нта грозило тюрем.ув’язненя), мали місце і прийняття реакційних рішень реф-думом (в Гітлерівській Нім. в 1933р. по пит.виходу з Ліги націй, 1934 р.- по пит.суміщення посади през-нта з постом фюрера, 1938 р. - про принд.Австрії до Нім.).
Батьківщиною реф-думів вваж.Швейцарія, де вони провод.найчастіше.
їніщатиів..проведення...реф-думу може бути: 1. парламентська (50 депутатів Парл-нту Венгрії), 2. урядова, 3. президентська (Франція) і 4. народна (500 тис.підписів виборців в Італії).
Рез-ти реф-думу визначаються по різ. Напр.. в Італії для прийн.ріш.необх, щоб в голосуванні взяли участь більшість виборців і щоб за нього було зібрано більшість поданих голосів; в Данії пит.вваж.прийнятим, якщо число поданих голосів «за» більше ніж к-сть голосів «проти», але не менше 40% голосів, внесених в списки виборців; В Австрії ріш.вваж.прийнятим, якщо за нього проголос.більшість осіб, які взяли уч.в
голосуванні. Для одобрення конст.питань необх.більша к-сть голосів для прийн.ріш, ніж для прийняття звичайних рішень, неконст.