Тема 7. Виборче право і виборчі системи зарубіжних країн

1. Виборче право. Поняття, види і принципи виборів.

Виборче право:

• це система норм, які регул, порядок виборів кандидатів в представницькі органи і на виборні державні посади (об’єктивне розуміння);

• це право громадян брати участь у формуванні представницьких органів (суб’єктивне розуміння). В цьому розумінні розрізняють актив.виб.п-во і пасив.виб.п-во. Ос.може бути наділена з певного віку актив.виб.п-вом, але не пасивним.

Ці норми всатновл.принципи виб.п-ва, вимоги, які ставляться до кандидатів на виб.посади та до виборців, порядок орг-ції та д-сті ор-нів, які здійс.проведення виборів, створення територіальних та ін.виборчих одиниць, процедури пердвиборних агітацій і голосування, порядок визначення рез-тів виборів та оскарження цих рез-тів.

Вибори:

• а) це спільне і незалежне волевиявлення громадян в формі голосування на користь тих чи інших кандидатів на посади в публічні ор-ни влади.

• б) це сп-б формування ор-нів держ.влади, мета яких полягає у тому, щоб всі гром-ни могли виразити свою волю, а публічна влада, щоб могла бути створена і діяти відповідно до цієї волі.

Ор-ни, які формуються шляхом голосування називаються представницькими. Практика виборності держ.ор-нів вл.бере свій початок з часів античності, але широкого поширення набула після буржуазних революцій.

Соціальна рол ь. виборі в полягає в тому, що:

1. це є інс-тут прямої дем-тії;

2. це є акт вручення народом своїм представникам п-ва на здійснення вл.;

3. це дем.сп-б формув-ня предст.ор-нів вл.і місц.самоврядування;

4. це дем.сп-б встановлення і реформування с-ми вл.;

5. вибори можна розглядати як форму управління держ.справами.

Види виборів;

• залежно від того, кого обирають: парламентські; президентські; муніципальні; вибори суддів; вибори шерифів і т.д.

□

1. всезагальні (беруть участь всі виборці кр-ни);

2. часткові (коли необх.поповнити склад предст.ор-ну через дострокове вибуття депутатів).

• за тер.критерієм:

1. над, (по всій країні);

2. регіональні (на частині території д-ви);

3. місцеві (вибори до ор-нів місц.самовр.).

• за кілікістю мандатів, які заміщаються у виб.округах:

1. уніномінальні (від кожного округа вибирається один депутат);

2. поліномінальні (від кожного округа вибирається декілька депутатів).

□

1. провдяться в один тур;

2. проводяться в два тури;

3. проводяться в декілька турів (багаторівневі).

□

1. чергові (провдяться по спливу строку повноважень предст.ор-ну, напр.. ч-з 4 роки обирається През-нт США, 7 років - През-нт Фр.рес-ки);

2. позачергові (проводяться у зв’язку із достроковим прип.повноважень ор-нів влади - доярок.розпуск парл-нту, відставка уряду);

3. повторні (якщо вибори визнані такими, що не відбулися, недійс.за ріш.суду чи центр.виб.коміс.).

• залежно від сп-бу волевиявлення:

1. прямі (голосують самі гром-ни) - напр.. вибори деп.-тів нижньої палати Парл-нту, вибори През-нта в ряді країн - Фр., Єгипет;

2. непрямі (виборці ніби делегують свій голос вибраним предс-кам, в якості виразника волі гром-н можуть виступати колегії виборщиків чи постійно діючий ор-н - місцева рада, парл-нт чи одна з його палат) - напр.. вибори През-нта США.

□

1. додаткові (млжуть проводитися чи ні, залежно від того, чи є вакансії в колегіальному ор-ні);

2. часткові (проводяться регулярно і обов’язково передбачені з-вом з метою оновлення (ротації) колегіального виб.ор-ну, напр.. кож.2 роки такі вибори проводяться при частковому оновленні сенату США на одну третину).

Принципи виб.п-ва, при дотриманні яких вибори вважаються

демократичними:

1. всезагальність

• всі гром-ни, не залеж.від статі, раси, мови, соц.,майн.стану, професії, осв., конфесії, політ.переконань мають п-во голосу

• цей принцип передбачає і законодавчі обмеження - виборчі цензи: (1) ценз гром-ва (в Аргентині для отримання актив.виб.п-ва потріб.бути гром-ном цієї д-ви 3 роки), 2) ценз осілості (для кандидата на пост През-нта США - 14 років), 3) віковий ценз (при пасивному виб.п-ві значно вищий: 50 р. - для ГІрез-нта Італії, 40 р. - Естонії, 35 р. - Білорус., Груз., США; при актив.виб.п-ві більшість д-в ставлять вимогу досяг.18 років, 16 років - для Бразилії, Нікарагуа, Куби, Ірану, в деяких д-вах - 19-21 р.); 4) ценз статі; 5) реліг.ценз (напр.., щоб бути обраним в Парл-нт Ірану потрібно сповідувати іслам); 6) освітній ценз, його

різновидом є ценз грамотності (в Африканс.д-вах - Руанда, Малаві, а також в Молдавії, Казахстані, Латвії, Литві, Естонії); 7) майн.ценз, його різновидністю є виборча застава, яка вноситься кандидатом перед його реєстрацією у виб.комісії і яка не повертається та йде в дохід д-ви, якщо кандидат не набере певної кількості голосів виборців (500 фунтів

• Великобританія, 1000 франків - Фр., в цих д-вах необх.набрати 5 % голосів виборців, 200 дол. - Канада - 1 5 %); 8) заг.пр-лом є неможл-сть участі у виборах осіб, визнаних судом недієздатними; 9) ценз несумісності ( в деяких д-вах вимагається вихід у відставку ще перед балотуванням) 10) моральний ценз (ст.48 К-ції Італії - можл-сть позбавл.актив.виб.п-ва у випадку споєння негідних поступків, вказаних в законі); рівність виб.п-ва;

забор.встановлення переваг чи обмежень для кандидатів, які балотуються на виборах, забезпечення рінвих умов участі у виб.кампанії;

кож.виборець має рівну к-сть голосів;

порушенням цього принципу був т.зв.плюральний вотум, відповідно до якого одному виборцю в силу певних обставин могли надавати більшу к-сть голосів (напр.. у Великобританії окремим виборцям надавались додаткові голоси за місцем знаходження нерухомості, якщо воно не співпадало із пост.місцем проживання, за місцем знаходження вищого навчюзакладу, який виборець закінчив);

деякі кр-ни допускають відхилення від цього принципу із благих намірів, напр.. в Бангладеш із 330 місць в Парл-нті 30 зарезервовано для жінок, у Фр.Сенаті 12 сенаторів представляють французьку діаспору;

виб.округи за своєю к-стю повинні бути однакові, на кож.кандидата повинно прибадати одинакова к-ість мешканців чи виборців округа, з врахуванням меж адм/тер.одиниць допускаються певні відхилення; пряме голосування (очне і заочне); таємне голосування;

виборець голосує без відома і згоди ін.осіб; вперше таємне голосування було введено у Фр.в 1871 р.; голосування може бути очним і заочним (за довіреністю, поштою);

при очній формі голосування в більшості країн заповнюють бюлетні, які можуть бути в тому числі в неофіц.формі, коли на чистому листку паперу пишеться прізвище кандидата, в деяких африк.та азіатських д-вах, де частина нас.неграмотні, замість бюлетенів використовують урни із портретами кандидатів, куди виборці кидають жетон;

в деяких кр-нах з метою б-би із фальсифікацією виборів фактично порушується принцип таємності, оск.кандидату видають

бюлетень після того, як він називає, за кого буде голосувати (Пд.Кароліна)

5. вільність (добровільність) виборів

• Сам виборець вирішує брати йому участь у виборах, чи ні (такою є ситуація у більшості країн);

• В деяких д-вах існ.обов.вотум, за порушення об-ку проголосувати наступ.різ.види відповідальності (штраф - Єгипет, Терція, Бельгія, Австрія), позбавлення можл-сті займати держ.і муніципальні посади протягом певного строку - Аргентина, моральні санкції - публікація мерією списку осіб, які протяг.5 років не брали уч.у виборах в Італії).