10.4. Об’єднання країн, до складу яких входить Україна. Перспективи України на шляху європейської інтеграції

Починаючи з 2000 р. і до 2008 р. Україна мала високі темпи економічного зростання. Було суттєво корочено державні зовнішній та внутрішній борги. Останніми роками відчутно активізувалась зовнішньоекономічна діяльність. Це проявилося у збільшенні зовнішньоторговельного обороту країни, у суттєвому зростанні залученого іноземного капіталу. Така позитивна динаміка стала вагомим чинником загального прогресу української економіки, передумовою поглиблення участі в міжнародному поділі праці, більш активного розвитку усіх форм міжнародних економічних зв’язків.

Однак забезпечити достойне геополітичне становище, високу ефективність зовнішньоекономічних зв’язків можливо тільки на основі глибоких структурних та інституціональних перетворень, що передбачає вирішення багатьох проблем. Це питання організа­ційного, структурного, фінансового, юридичного, психологічного характеру. Інтеграційні процеси, сама можливість розвитку міжнародних відносин потребують уніфікації економічних систем. Саме тому формування умов для успішного розвитку ринку сприятиме інтегруванню України у світове співтовариство.

Економічна модель участі України у процесі еконочної глобалізації має включати певні елементи:

1. конституційний лібералізм: верховенство закону, захист майнових прав, боротьбу з корупцією, свободу засобів масової інформації;

2. ринкову трансформацію;

3. інституціональний розвиток, який ґрунтується на таких факторах:

– здійснення модернізації науки та освіти, адекватної трансформаційним процесам та світовим стандартам;

– розробка методів та механізмів стимулювання інноваційної моделі економічного розвитку;

• удосконалення, систематизація та стабілізація норм права.

Належне місце у зовнішньополітичній діяльності України відводиться співпраці з країнами СНД. У 1991 р. був утворена Співдружність незалежних держав (СНД), куди ввійшли 12 країн: Росія, Казахстан, Білорусь, Україна, Молдова, Киргизстан, Узбекистан, Таджикистан, Азербайджан, Грузія, Вірменія. Держави Співдружності мають величезний економічний, інтелектуальний, високотехнологічний потенціал. Країни СНД – це 16,4% світової території, на якій проживає 4,2% населення. СНД – це майже 20% світовий запасів нафти, 40% природного газу, 25% вугілля та інших ресурсів.

З метою підвищення економічної ефективності зазначеної організації 5 жовтня 2007 р. Рада глав держав СНД затвердила Концепцію подальшого розвитку СНД, а також план основних заходів щодо її реалізації. Згодом було створено робочу групу з розробки проекту Стратегії економічного розвитку СНД до 2020 р.

Україна вдосконалює механізми регіонального багатостороннього співробітництва у рамках ГУАМ (Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова). Згідно Статуту основними цілями ГУАМ є: - затвердження демократичних цінностей, забезпечення верховенства права і повага прав людини; - забезпечення сталого розвитку; - зміцнення міжнародної і регіональної безпеки і стабільності; - поглиблення європейської інтеграції для створення загального простору безпеки, а також розширення економічного і гуманітарного співробітництва; - розвиток соціально-економічного, транспортного, енергетичного, науково-технічного і гуманітарного потенціалу; - активізація політичної взаємодії і практичної співпраці в сферах, що представляють взаємний інтерес.

Ця міжнародна організація привносить свіжий розвиток у регіональну економічну співпрацю, адже вже сьогодні в рамках організації активізовано роботу щодо реалізації низки перспективних регіональних проектів, зокрема введення наскрізних тарифів на перевезення з використанням міжнародного транспортного коридору ТРАСЕКА, відкриття залізнично-паромного сполучення Керч-Поті/Батумі, будівництва залізниці Карс-Ахалкалакі.

У вересні 2003 р. президенти Білорусі, Казахстану, Росії, і України підписали угода про створення Єдиного економічного простору (ЄЕП) з метою забезпечити вільне переміщення товарів, капіталу й робочої сили між учасниками угоди за допомогою узгодження взаємної економічної політики. Реальне значення угоди, що може стати досить значним, визначиться в майбутньому.

Співдружність демократичного вибору, СДВ – «спільнота демократій балто-чорноморсько-каспійського регіону», організація, альтернативна СНД, заснована 2 грудня 2005 року на установчому форумі у Києві (Україна). В установчому форумі взяли участь Україна, Молдова, Латвія, Литва, Естонія, Словенія, Македонія, Румунія, Грузія.

Вже перші кроки незалежного розвитку України демонстрували прагнення держави зайняти достойне місце в сім’ї європейських народів. Україна стала першою державою СНД, яка в 1994 р. уклала Угоду про партнерство й співробітництво з Європейським Союзом. У 1994 р. Європейський Союз ухвалив Спільну позицію щодо України і План дій (1996 р.), який передбачав підтримку економічних та демократичних перетворень в Україні. У червні 1998 р. Указом Президента України було затверджено «Стратегію інтеграції України до Європейського Союзу», розраховану на період 2007 р. Стратегічною метою України було проголошено набуття членства в в ЄС, а отримання статусу асоційованого члена – головним пріоритетом. Однак внаслідок багатьох причин таке завдання є нездійсненним в найближчій перспективі.

За результатами саміту «Україна – ЄС», який відбувся у грудні 2009 р., не було підписано жодного документа, що свідчив би про перспективи членства України в ЄС. Президент Єврокомісії Ж.М. Баррозу висловив надію на те, що наступного 2010 року сторонам вдасться завершити «дуже амбіційну Угоду про асоціацію». Головна причина такого небажання бачити Україну в складі Союзу, на думку експертів ЄС, недостатня активність у проведенні економічних реформ.

Зазначені труднощі в реалізації намірів щодо євроінтеграції активізують пошуки найбільш дієвих і реальних шляхів здійснення поставленої мети.

Очевидно шлях України до європейської спільноти має пролягати через реалізацію корпоративної моделі інтеграції, яку підказує саме життя. У дослідженнях зарубіжних економістів корпоративна інтеграція визначається як система взаємозв’язків, що функціонують у межах міждержавного внутрішньофірмового простору, де вільно переміщаються товари і фактори виробництва. Саме транснаціональні корпорації є найвагомішим фактором інтеграційних процесів у світовій економіці. Світовий експорт усе більше стає внутріфірмовою торгівлею між різними підрозділами ТНК. Дослідження показують, що економічна діяльність корпорацій зазвичай концентрується в межах регіону їх розташування.

Як уже відмічалось, зі вступом постсоціалістичних країн до Європейського Союзу спостерігається збільшення міграції капіталу між старими і новими членами ЄС. У перспективі філії іноземних фірм, що працюють у державах, які увійшли до ЄС, намагатимуться скористатися нижчим рівнем виробничих витрат у сусідніх країнах. Україна із часом буде інтенсивно залучати іноземні інвестиції шляхом переорієнтації системи державного регулювання на практичне використання науково-технічного потенціалу, зміцнення внутрішніх зв'язків у науково-технічному секторі.

Останніми роками суттєво зросли обсяги іноземного інвестування країн ЄС в Україну. На 1. 01. 2011 р. це 35225,2 млн. дол. Таким чином формуватимуться умови для перетворення корпоративної інтеграції в формальну. Тобто будуть спрацьовувати механізми неофункціоналізму: економічні процеси вестимуть за собою політичні. Суттєву роль у прискоренні формальної інтеграції мають відіграти бізнесові кола, що впливають на розвиток інституціональної структури інтеграційних угруповань. Так, поступове розширення повноважень Європейської комісії або розширення ЄС на схід суспільствознавці пов’язують з інтересами бізнесу.

Для вступу до Євросоюзу країна-кандидат повинна відповідати Копенгагенським критеріям. Копенгагенські критерії – критерії вступу країн в Європейський союз, які були прийняті в червні 1993 року на засіданні Європейської Ради в Копенгагені і підтверджені в грудні 1995 року на засіданні Європейської Ради в Мадриді. Критерії, вимагають, щоб у державі дотримувалися демократичні принципи, принципи свободи і пошани прав людини, а також принцип правової держави (ст. 6, ст. 49 Договору про Європейський союз). Також в країні має бути конкурентоспроможна ринкова економіка, і повинні признаватися загальні правила і стандарти ЄС, включаючи прихильність цілям політичного, економічного і валютного союзу.