IV етап розвитку банківської діяльності (розширення повноважень банків)

Особливе поширення і удосконалення депозитні банки набули на даному етапі в Англії, Шотландії, Австрії, Німеччині, Швейцарії, а також в Північній Америці.

На початку XIX в. з'являються центральні банки, які монопольно виконують функцію емісії банкнот.

Наприклад, у Франції Центральний банк був утворений Наполеоном в 1800 р., Австрійський банк — в 1806 р., Російський державний банк — в 1860 р.

3. Сучасні уявлення про сутність банку

При аналізі сутності банку важливо дотримуватися ряду методологічних вимог, які можна звести до наступного:

1. Сутність важко зрозуміти на базі розгляду тих операцій, які виконує кожен окремий банк по відношенню до того чи іншого клієнта.

2. Сутність банку єдина незалежно від його типів, вона не залежить від того, який банк ми розглядаємо комерційний або емісійний, спеціалізований чи універсальний, приватний чи державний, міжнародний, міжрегіональний або місцевий.

3. Сутність банку вимагає розкриття його особливостей, специфічних рис, що відрізняють банк від інших економічних інститутів.

Банк як специфічне підприємство виробляє продукт, істотно відрізняється від продукту сфери матеріального виробництва, він робить не просто товар, а товар особливого роду у вигляді грошей, платіжних засобів.

4. Види банківських об’єднань. Роль та значення у банківській системі.

Банки мають право створювати банківські об'єднання таких типів:

• банківська корпорація;

• банківська холдингова група;

• фінансова холдингова група;

• а також банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп із дотриманням вимог антимонопольного законодавства України

Банківська корпорація - це юридична особа (банк), засновниками та акціонерами якої можуть бути виключно банки.

Банківська холдингова група - це банківське об'єднання, до складу якого входять виключно банки. Банківська холдингова група складається з материнського банку та дочірніх банків.

Фінансова холдингова група — це банківське об'єднання, яке складається переважно або виключно з установ, що надають фінансові послуги, причому серед них має бути щонайменше один банк, і материнська компанія має бути фінансовою установою.

З метою захисту та представлення інтересів своїх членів, розвитку міжрегіональних та міжнародних зв'язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів, розробки рекомендацій щодо банківської діяльності банки мають право створювати неприбуткові спілки чи асоціації.

Асоціація (спілка) банків є договірним об'єднанням банків і не має права втручатися у діяльність банків - членів асоціації (спілки).

5. Сутність поняття «банківська система».

Перш ніж дати визначення сутності банківської системи, визначити її основні функції, а також розглянути їх модифікацію у сучасних умовах, слід зазначити, що існують декілька підходів його визначення поняття «банківська система». Вважаємо за доречне виділити два основних підходи: інституційний та інституційно-економічний.

Інституційний підхід передбачає визначення банківської системи як сукупності банків, які її утворюють.

банківську система, також, розглядається як сукупність різноманітних видів банківських та інших кредитних установ, інституцій у їх взаємозв’язку, яка існує в тій чи іншій країні в певний історичний період і функціонує в межах єдиного фінансового механізму, є складовою кредитної системи.

Слід зауважити, що даний підхід розглядає банківську систему лише як сукупність банківських установ, які є складовими кредитної системи, у той час, як зазначає А.О. Єпіфанов, банківська система виникає не внаслідок механічного поєднання окремих банків, а ґрунтується на заздалегідь виробленій концепції, у межах якої кожний вид банків і кожний окремий банк посідають певне місце. Структура банківської системи залежить від певних суспільно-економічних умов.

Отже, інституційно-економічний підхід передбачає розгляд банківської системи виходячи з економічних, правових, організаційних умов, які визначили потребу системного впорядкування банківської діяльності.

6. Принципи побудови банківської системи

До загальних рис банківської системи можна віднести такі:

• поєднання багатьох однотипних елементів;

• динамічність системи;

• закритість системи;

• саморегуляція системи.

До специфічних рис банківської системи можна віднести такі:

1. Дворівнева структура.

2. Централізоване регулювання діяльності кожного банку окремо і банківської діяльності в цілому.

3. Гнучке поєднання високого рівня централізованої керованості банківської системи із збереженням повної економічної незалежності та відповідальності за результати своєї діяльності в кожному банку, який входить у систему.

4. Наявність загальносистемної інфраструктури.

7. Функції банківської системи

Функції банківської системи:

• трансформаційна;

• створення платіжних засобів;

• регулювання грошової маси в обігу;

• стабілізаційна.

8.Фактори, що впливають на організаційну структуру та правове регулювання банківської системи.

Банківські системи різних країн, їх організаційна структура та правове регулювання залежать від багатьох факторів, до яких поряд з історичними, політичними та національними традиціями, слід також віднести рівень розвитку товарно-грошових відносин у країні, загальний економічний розвиток, засоби регулювання грошового обігу тощо.

У деяких країнах функціонують трирівневі банківські системи, до яких входять також кредитні інститути небанківського типу (наприклад, страхові компанії, інвестиційні фонди, фінансові компанії тощо). До таких банківських систем належать системи Швейцарії, Японії.

Світова практика виробила два принципи побудови комерційних банків:

– принцип сегментування, коли банківська діяльність обмежена певним видом операцій чи сектором грошового ринку;

– принцип універсальності, коли будь-які обмеження на діяльність банків на грошовому ринку знімаються.

У світовій практиці існують різні підходи до організації банківського нагляду.

Перша група – це країни, у яких контрольні функції здійснює центральний банк.

Друга група – це країни, у яких контрольні функції виконуються не центральним банком, а іншими органами.

Третя група – це країни, у яких контрольні функції здійснюються центральним банком спільно з іншими органами.