Роль цб у забезпеченні функціонування платіжних систем країни

Основні напрями діяльності НБУ у забезпеченні функціонування платіжних систем:

1. Розробляє нормативні документи, що регламентують функціонування платіжних систем

2. НБУ створив та забезпечує функціонування системи електронних платежів(СЕП) або системі міжбанківських переказів коштів.

3. Створив та забезпечує функціонування національної системи масових електронних платежів(НСМЕП)

4. Погоджує правила платіжних систем, які створені банками та небанківськими установами

5. Здійснює реєстрацію договорів про членство/участь банків і небанківських установ в міжнародних платіжних системах

6. Нагляд (оверсайт) за платіжними системами

Міжбанківські розрахунки(міжбанківський переказ коштів)

1. Децентралізована система. Проходить через кореспондентські рахунки, які комерційні банки відкривають один одному.

2. Централізована. Через рахунки банків, які відкриваються в центральному банку.

Роль центрального банку, як посередника міжбанківських коштів:

• забезпечення мінімізації комерційних ризиків

• забезпечує прискорення рорахунків

• забезпечує концентрацію(оптимізацію) надлишкових резервів комерційних банків

• належний рівень безпеки розрахунків

• ефективне регулювання грошового ринку завдяки тому, шо він отримує оперативну інформацію про стан рахунків комерційних банків

• нагляд за діяльністю банків

СЕП НБУ. НБУ створив та ввів у експлуатацію у 1994 році систему електронних платежів. У 2006 році він ввів у експлуатацію СЕП нового покоління. Учасники СЕП за станом на початок 2013 – 486 установ: 176 банків, 480 філій банків, 28 органів ДК; 37 установ НБУ і 1 всеукраїнський депозитарій цінних паперів.

Принципи організації та функціонування СЕП: інструкція про міжбанківський переказ коштів

1. СЕП – це державна, централізована система міжбанківського переказу коштів

2. Система базується на без паперовій технології, тобто використовується лише міжбанківські електронні розрахункові документи

3. Система є закритою, тобто грошові кошти не виходять з фінансового простору СЕП

4. Система валових розрахунків(брутто), тобто кожен платіж за кожним платіжним документом находить відображення на коррахунках банків в НБУ

5. Виконання платіжних доручень банку платника з його коррахунку здійснюється в черговості їх календарного надходження до СЕП

6. Система не передбачає надання національним банком комерційним банкам кредиту овердрафт, тобто платежі здійснюються в межах наявних коштів на коррахунках банків

7. Зарахування коштів одержувачу здійснюється після списання їх з коррахунку банку платника ат зарахування на коррахунок банку одержувача

8. Ініціатива проведення платежу належить банку платнику, який дає доручення у СЕП на списання коштів з його коррахунку

9. Міжбанківський переказ коштів у СЕП може здійснюватися у файловому режимі(проміжок часу до 30хв) і у режимі реального часу(одночасно)

Проведення міжбанківського переказу коштів

Для проведення міжбанківського переказу коштів в національній валюті через СЕП, комерційний банк встановлює з національним банком кореспондентські відносини та йому відкривають в територіальному управління НБУ кореспондентський рахунок на підставі укладеного договору про кореспондентський рахунок.

Функціонування СЕП забезпечує центральна розрахункова палата НБУ. У цій палаті (ЦОСЕП), комерційному банку відкривається технічний рахунок. Протягом дня всі розрахунки, які здійснює банк за міжбанківськими електронними розрахунковими документами знаходять відображення на технічному рахунку в банку, а в кінці дня, ЦОСЕП передає інформацію в територіальне управління НБУ для відображення її на коррахунку комерційного банку.

Для банків, які мають розгалужену мережу філій, НБУ пропонує 2 підходи для проведення міжбанківського переказу коштів:

1. Кожна філія є самостійним учасником розрахунків через СЕП(коррахунок і технічний рахунок)

2. Міжбанківський переказ здійснюється через консолідований кореспондентський рахунок, на якому об’єднуються кошти головного банку та його філій

НБУ пропонує комерційним банкам 4 моделі розрахунків через консолідований коррахунок. Для здійснення розрахунків через консолідований коррахунок, банк повинен отримати письмовий дозвіл в НБУ.

Модель 3. Передбачає, що банк має консолідований коррахунок територіального управління НБУ та технічний рахунок в ЦРП. Філії не мають таких рахунків. За цією моделлю банк створює власну внутрішньобанківську міжфілійну платіжну систему. Розрахунковий центр цієї системи відкриває субкоррахунки для філій банків і через ці рахунки виконує внутрішньобанківський переказ коштів, тобто здійснює розрахунки між філіями цього банку. Розрахунковий центр отримує від філій початкові платіжні документи і поділяє їх на 2 групи: внутрішньобанківські та поза банківські. Внутрішньобанківські він оплачує, перераховуючи кошти з субкоррахунку однієї філії на субкоррахунок іншої філії цього ж банку. А поза банківські документи він оплачує з субкоррахунку філії і спрямовує до СЕП для оплати з консолідованого коррахунку.

Модель 4. В банку відкривається консолідований коррахунок та технічний рахунок, а філіям цього банку відкриваються тільки технічні рахунки в ЦРП. Банк і філії обмінюються міжбанківськими електронними розрахунковими документами із СЕП, незалежно один від одного. Головний банк встановлює для філій ліміт технічного рахунку та ліміт початкових оборотів. Ліміт технічного рахунку – визначає мінімальний залишок коштів на технічному рахунку філії банку. Ліміт початкових оборотів – визначає максимальний обсяг початкових платежів, які філія може виконати протягом певного періоду

Модель 7. Передбачає, що головний банку може взагалі здійснювати розрахунки від імені філій, або обмежити діяльність філій

Модель 8. Казначейство протягом дня отримує інформацію як казначейські установи здійснюють розрахунки.