2. Вибір виду матеріалу для напилення

В цьому підрозділі слід обрати конкретний вид матеріалу (дріт, порошок, гнучкий шнур, тощо) та вибрати конкретну марки матеріалу за довідниковою літературою, вибрати діаметр дроту та гнучкого шнура або грануляцію порошку. У цьому підрозділі також вибирають при необхідності матеріал для формування перехідного шару. З врахуванням товщини покриття необхідно провести розрахунок витрат матеріалів для напилення для відновлення або зміцнення даного виробу. При цьому слід розрахувати витрати матеріалів для напилення основного шару покриття та перехідного шару.

Відомості про нові перспективні матеріали для напилення публікуються у періодичній літературі та проспектах-каталогах фірм виробників. По можливості бажано використовувати сучасні досягнення і технічні новинки, доцільні в даних умовах. При цьому необхідно вказати операції та режими підготовки матеріалів до напилення.

При виборі типу матеріалів для формування покриттів необхідно враховувати умови експлуатації виробу та вибраний спосіб напилення. Для отримання покриттів методами газотермічного напилення в даний час використовують широку номенклатуру порошкових матеріалів, дротів та гнучких шнурів.

При газополуменевому та плазмовому нанесенні покриття найчастіше, а при детонаційному виключно, використовується порошкові матеріали. Вони дозволяють досягати високої продуктивності, мають різноманітний хімічний склад, забезпечують достатньо прогнозовану морфологію отриманого покриття. Серійно випускаються однокомпонентні та композиційні (багатокомпонентні) порошкові матеріали. Можливе використання механічних сумішей порошкових матеріалів.

Рівномірне подавання порошкових матеріалів (особливо складної форми і дрібнодисперсних) у зону їх обробки досить складна технічна задача. До того ж, вартість порошкових матеріалів порівняно із дротовими матеріалами того ж хімічного складу – вища. Якщо вибраний для покриття матеріал дозволяє виготовлення дроту, використання дроту може бути доцільним варіантом вирішення проблеми. До того ж коефіцієнт використання енергії, як правило, вищий при напиленні дротових матеріалів порівняно з напиленням порошкових матеріалів. Сучасною тенденцією розвитку методів ГТН покрить є використання для напилення покрить порошкових дротів із металевою і органічною оболонкою. Електродугове напилення передбачає використання виключно суцільного або порошкових дротів.

Для вакуумного конденсаційного напилення покрить використовується широкий клас матеріалів, в тому числі і композиційних. Вихідний матеріал може бути у вигляді дроту, стрижня, таблеток, дисків та інших форм, які визначаються типом обладнання для напилення. Загальною вимогою є сувора відповідність потрібному хімічному складу за основними легуючими елементами; високий ступінь чистоти за домішками та сторонніми включеннями; мінімальна загазованість.

В реальних умовах експлуатації покриття звичайно повинні задовольняти комплексу вимог, наприклад, захищати виріб від зношування та корозії або зношування та дії високих температур. У цьому випадку доводиться приймати компромісне рішення. Обґрунтування вибору матеріалу для нанесення поверхневого шару здійснюють шляхом порівняння експлуатаційних характеристик виробу та вартості двох – трьох різних матеріалів для напилення, які можна застосувати при вирішенні даної задачі.