Послідовність одягання і зняття протичумного костюму

Є 4 типи протичумних костюмів. При чумі працюють у протичумному костюмі І типу, при холері – ІІ типу.

Послідовність одягання: 1. Піжама;

2. Шкарпетки;

3. Капці;

4. Чоботи;

5. Капюшон, хустка (захищає лоб, вуха);

6. Комбінезон;

7. Ватно-марлева пов’язка (нижній край заступає за підборіддя, верхній закриває нижню частину орбіти);

8. Окуляри ватним тампоном закріпляють простір між окулярами та шкірою;

9. Гумові рукавички, попередньо перевіряють на цілісність;

10. Протичумний халат, зав’язка зліва;

11. Рушник справа, змочений дезрозчином;

12. При розтинні трупа – нарукавники, фартух, друга пара рукавичок.

Послідовність зняття: 1. Зверху вниз обмивають дезрозчином фартух, нарукавники;

2. В бачку миють чоботи;

3. Змотують рушник;

4. Знімають халат, загортають всередину;

5. Окуляри обробляють 70% спиртом;

6. Маску;

7. Чоботи;

8. Комбінезон;

9. Хустку;

10. Рукавички.

Вата спалюється, речі кладуть в дезрозчини на 2 години. Потім викручують, полощуть в гарячій воді, висушують.

Приймають душ. Перед кожним роздяганням і зняттям окремої речі руки занурюють в дезрозчин 5% лізол (карболову кислоту).

Протяжність роботи складає 3 години.

3. Отримайте у викладача інструкцію «Правила забору патологічного матеріалу при ОНІ і особливості лабораторної діагностики чуми, туляремії, бруцельозу, сибірки», запишіть у щоденник.

Інструкція «Правила взяття матеріалу для дослідження при особливо небезпечних інфекціях»

УВАГА! Всі роботи проводять у протичумних костюмах І типу!

УВАГА! Взятий матеріал вміщують у скляні банки з притертими пробками, обгортають вощаним папером, зовні їх обтирають 5% розчином лізолу, наклеюють етикетку, на якій вказують дату, місце, характер матеріалу, прізвище хворого, діагноз. Банки щільно вкладають у герметичну тару, надписують верх і направляють службовим транспортом із довіреною особою до найближчої протичумної установи або лабораторії для діагностики особливо небезпечних інфекцій. Персонал, що проводив забір матеріалу, підлягає повній санітарній обробці.

Матеріал для дослідження

ЧУМА: Залежно від клінічної форми чуми від хворого беруть такі матеріали:

- виділення з виразки або карбункула (шкірна форма);

- пунктат із бубону (бубонна форма);

- кров (при всіх формах);

- фекалії, ліквор (при ураженні кишечника або мозкових оболонок).

Лабораторна діагностика	Бактеріоскопія. Бактеріологічні, біологічні, серологічні дослідження.
Прискорені методи діагностики	Алергічна проба з пестином.

Туляремія: Залежно від клінічної форми туляремії у хворих беруть такі матеріали для дослідження:

- слиз з ротоглотки,

- пунктат бубону,

- харкотиння, кров,

- гній з кон’юктиви,

- вміст пустул і виразок.

Лабораторна діагностика

Використовують бактеріологічний, біологічний, серологічний і алергічний (з тулярином) методи.

бруцельоз: Матеріалом для дослідження може бути:

- кров,

- кістковий мозок,

- фекалії,

- жовч, сеча, ліквор,

- харкотиння, пунктат лімфатичних вузлів.

Лабораторна діагностика

Методи: Бактеріологічний, серологічний (реакції Хеддельсона, Райта. Алергічний – проба Бюрне.

сибірка: Досліджують різні матеріали залежно від клінічної форми захворювання:

при шкірній - вміст везикул, карбункулів

при кишечній – випорожнення

при легеневій – харкотиння

кров досліджують при всіх клінічних формах

Лабораторна діагностика

Діагностика сибірки складається із декількох етапів: - бактеріоскопії мазків, - виділення та ідентифікації чистої культури збудника, - постановки біопроби, - постановки алергічної проби.

холера: Для дослідження у людей відбирають:

- випорожнення,

- блювотні маси,

- жовч, іноді кров,

- секційний матеріал;

з довкілля:

- воду, мул,

- гідробіонти (риби, жаби, молюски),

- харчові продукти,

- змиви з предметів побуту.

Під час обстеження реконвалесцентів, а також здорових людей, що контактували з хворим або із заразним матеріалом, проводять взяття калу після вживання послаблюючих препаратів (25-30 г магнію сульфату), щоб отримати фекалії з верхньої частини кишечнику.

УВАГА! Головний метод діагностики холери – бактеріологічний.

Для прискорення виявлення холерного вібріона використовують:

- люмінесцентно-серологічний метод;

- метод іммобілізації;

- РНГА;

- молекулярно-генетичний метод - ЛПР.

Останнім часом для прискореної ідентифікації збудників холери використовують системи індикаторні паперові (СІП).

4. Під керівництвом викладача проведіть первинний посів патологічного матеріалу на поживні середовища.

5. Проведіть вибір препаратів для специфічного лікування і профілактики особливо небезпечних інфекцій.