1.1 Поняття і загальна характеристика прав, свобод і обов'язків людини і громадянина

КонституціяHYPERLINK "http://sevvpussit.webhop.org/Jurisprudence/course/99ED4C2AE520C56CC225707B004A365A.html" України закріплює широке коло прав та свобод людини та громадянина. Поняття „праваHYPERLINK "http://sevvpussit.webhop.org/Jurisprudence/course/99ED4C2AE520C56CC225707B004A365A.html" HYPERLINK "http://sevvpussit.webhop.org/Jurisprudence/course/99ED4C2AE520C56CC225707B004A365A.html"людини” та „свободи” за своїм юридичним змістом є тотожними. Вони означають можливість діяти на власний розсуд. Відмінності у цій термінології склалисьісторично.

Натомість поняття „обов'язок” визначає необхідну поведінку особи, якої вона має дотримуватись навіть проти власного бажання.

Серед прав і свобод розрізняють основні (конституційні) і всі інші, тобто ті, що передбачені у поточних законах. В конституційному та HYPERLINK "http://sevvpussit.webhop.org/Jurisprudence/course/99ED4C2AE520C56CC225707B004A365A.html"міжнародному правіHYPERLINK "http://sevvpussit.webhop.org/Jurisprudence/course/99ED4C2AE520C56CC225707B004A365A.html" розрізняють також права людини і права громадянина.

Права людиниHYPERLINK "http://sevvpussit.webhop.org/Jurisprudence/course/99ED4C2AE520C56CC225707B004A365A.html" - невід’ємні, інакше кажучи, заборонене будь-яке посягання на ці права. Права людини можуть бути обмежені тільки тією мірою, яка необхідна для захисту прав іншої людини. Права людини невідчужувані, іншими словами, людина сама не може від них відмовитися, тому що без цих прав вона вже не є людиною. Права людини належать кожному індивідуHYPERLINK "http://sevvpussit.webhop.org/Jurisprudence/course/99ED4C2AE520C56CC225707B004A365A.html" незалежно від перебування у громадянстві тієї чи іншої країни, расової чи національної належності. Кожна людина є носієм природних, обумовлених самою природою людини, прав.

Визнання і захист прав людини — головний обов’язок держави. Держава жодною мірою не наділяє індивіда правами, вона лише має визнати їх існування. Прийнявши Конституцію, Українська держава визнала і взяла під свій захист невід’ємні, невідчужувані права людини.

Під правами громадянина розуміють, насамперед, можливість брати участь в управлінні громадськими і державними справами: право на об’єднання в партії і громадські організації, право обирати і бути обраним в органи державної влади України. Право на соціальний захист також, головним чином, належить громадянам України. Не викликає сумнівів, що Українська держава має в першу чергу дбати про своїх громадян.

Важливо усвідомити, що всі права людини і громадянина рівноцінні та взаємозалежні й тому однаково мають захищатися державою. Неприпустима зневага одними правами під приводом реалізації інших прав. У Радянському Союзі на перше місце традиційно висувалися соціальні права, при цьому особисті повсюдно порушувалися. До певного моменту в західних країнах не надавалося значення соціальним правам під приводом того, що держава всіляко гарантує дотримання особистих прав громадян. Історія ХХ століття виявила хибність обох цих підходів до прав людини і громадянина. Права людини і громадянина або визнаються і захищаються державою як нерозривно існуючий комплекс, або вони порушуються — цілком чи частково. Цілісність HYPERLINK "http://sevvpussit.webhop.org/Jurisprudence/course/99ED4C2AE520C56CC225707B004A365A.html"інституту HYPERLINK "http://sevvpussit.webhop.org/Jurisprudence/course/99ED4C2AE520C56CC225707B004A365A.html"правлюдини і громадянина гранично точно висловлена у Віденській декларації Всесвітньої конференції з прав людини 1993 р.: «Усі права людини універсальні, неподільні, взаємозалежні та взаємопов’язані. Міжнародне співтовариство має ставитися до прав людини глобально, на справедливій і рівній основі, з однаковим підходом і увагою».

Таким чином, усі права людини і права громадянина мають захищатися державою. З цією метою в Україні створені певні державні інститути. Гарантом прав і свобод людини і громадянина є Президент України. Парламентський контроль за дотриманнямконституційнихHYPERLINK "http://sevvpussit.webhop.org/Jurisprudence/course/99ED4C2AE520C56CC225707B004A365A.html" прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

1.2Під юридичною природою слід розуміти особливі ознаки та риси, які дають змогу відмежувати, виділити з усієї маси правових явищ одне. Юридична природа конституційних прав і свобод виявляється у ряді специфічних правових властивостей. 1. Вони виникають на основі загальних правовідносин, а випливають безпосередньо з КУ, що визначає їх зміст та обсяг. 2. Вони виражають насамперед і безпосередньо відносини і зв‘язки громадянина і держави; інші права регулюють відносини і зв‘язки або громадян і органів держави, або громадян і державних та громадських організацій, або громадян між собою. 3. Конституційні права і свободи не припиняються і не виникають знову. Вони існують постійно. Громадянин не може бути звільнений від своїх конституційних обов‘язків і позбавлений своїх конституційних прав і свобод. 4. Зміст і обсяг конституційних прав і свобод усіх громадян однакові, тоді як суб‘єктивні права та юридичні обов‘язки в конкретних правовідносинах виключно різноманітні і за своїм змістом, і за своїм обсягом. 5. Реальність конституційних прав і свобод забезпечується не тільки і не стільки індивідуальними зусиллями і не забороненими законом засобами окремого громадянина, скільки державним і суспільним ладом. Охороняти конституційні права і свободи і обов‘язки покликанівідповідні норми усіх галузей права України. Н-д, закріплене в Основному Законі право на працю охороняється нормами трудового, адміністративного, кримінального та інших галузей права. Констуційні права і свободи – це закріплені в КУ і гарантовані державою можливості, які дають кожній людині і громадянину вільно і самостійно обирають вид і міру своєї поведінки, користуватися наданими його соціальними благами як в особистих, так і загальних інтересах. Різниця між поняттями „право” і „свобода” в певній мірі умовно. І те і інше означає юридично визнану можливість кожного обирати вид та міру своєї поведінки як людини, як громадянина держави. Разом з тим поняття „свобода” в більшій мірі пов‘язано з такими правомочностями особи, які окреслюють сферу її самостійності, захищають від втручання в її внутрішній світ (свободи совісті, віросповідання*. Поняття „право” передбачає якісь позитивні дії, послуги зі сторони держави або правомочності людини на участь в діяльності певних громадсько-політичних, господарських структур. Конституційний обов‘язок – це встановлена державою в інтересах всіх членів суспільства та закріплена в Конституції необхідність, що приписує кожному громадянину певний вид та міру поведінки та відповідальність у випадку його невиконання. Для конституційних прав, свобод є характерною власна система. Нова КУ закріплює інститут прав і свобод значно системніше і повніше порівняно з попередньою Конституцією збагачує зміст багатьох з них і надійніше гарантує їх. Закріплена КУ система прав, свобод і обов‘язків людини і громадянина максимально імплементувала положення міжнародно-правових актів, досягнення світової і національної наукової думки, практику конституційного будівництва, ментальність українського народу та рівень розвитку суспільства і держави.