35. Сутність і необхідність державного кредиту
Державний кредит — сукупність економічних відносин між державою в особі її органів влади та управління, з одного боку, і фіз., юр особами — з іншого, при яких держава виступає в якості позичальника, кредитора або гаранта.
Об'єктивна необхідність формування кредитних відносин за участю держави виникла за умови перевищення державних видатків над доходами.
Держава у кредитних відносинах переважно виступає як позичальник, при цьому суб' єктами кредитних відносин, згідно чинного законодавства, можуть бути:
- Кабінет Міністрів України;
- Рада міністрів Автономної Республіки Крим;
- міські ради;
- Міністерство фінансів України;
- Державне казначейство України;
- Національний банк України.
Кредиторами можуть виступати громадяни, банки, страхові компанії, недержавні пенсійні фонди, підприємства, уряди іноземних держав, міжнародні фінансово-кредитні організації тощо.
У сучасних умовах державний кредит виконує такі основні функції:
Фіскальна функція державного кредиту полягає у залученні державою коштів у розмірах, необхідних для фінансування бюджетних видатків.
Регулююча функція державного кредиту пов' язана із регулюванням грошового обігу, рівня відсоткових ставок та ліквідності банківської системи. Регулювання грошового обігу здійснюється за допомогою операцій купівлі-продажу державних цінних паперів Національним банком України. Операції з цінними паперами на фондовому ринку призводять до зміни маси грошей, що впливає на пропозицію грошей та рівень процента за користування ними.
Розподільна функція державного кредиту полягає у пролонгації погашення кредитів у часі. Відповідно, тягар погашення державного кредиту стосується майбутніх поколінь, адже кредитні платежі можуть розподілятися на десятки років.
Контрольна функція полягає у постійному контролі за своєчасністю та повнотою погашення державних кредитів, а також ефективністю їх використання.
Державний кредит сприяє економічному розвиткові країни, якщо кошти, мобілізовані в бюджет за його допомогою, спрямовуються на фінансування виробничих програм, будівництво нових підприємств, модернізацію і технічну реконструкцію діючих потужностей. Навпаки, економічний розвиток гальмується, якщо кошти, отримані від випуску облігацій державних позик, спрямовуються на погашення і виплату відсотків за попередніми позиками.
Наявність державного кредиту призводить до появи державного боргу.
36. В яких якостях може виступати держава при державному кредиті , стан державного гарантованого боргу в Україні
При державному кредиті держава виступає в ролі позичальника коштів, кредитора і гаранта. Переважно держава виступає в ролі боржника і позичальника, при цьому за допомогою державного кредиту залучаються вільні фінансові ресурси суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, які використовуються для задоволення державних потреб.
Держава може виступати в ролі кредитора, надаючи позики юридичним і фізичним особам, а також гаранта в тих випадках, коли бере на себе відповідальність за погашення позик та виконання інших зобов'язань, які взяли фізичні та юридичні особи.
Умовний (гарантований) державний борг — це зобов'язання держави як гаранта повернення ресурсів кредитору в разі неплатоспроможності позичальника.
Гарантований державою борг - загальна сума боргових зобов’язань суб’єктів господарювання - резидентів України щодо отриманих та непогашених на звітну дату кредитів (позик), виконання яких забезпечено державними гарантіями.
Cтаном на 31 січня 2013 державний і гарантований державою борг становив 527,5 млрд гривень. Гарантований державою борг України становив 112,754 млрд гривень (21,20%) або 14,106 млн доларів тому числі: гарантований зовнішній борг – 93,344 млрд гривень (17,55%) або 11,678 млрд доларів; гарантований внутрішній борг – 19,409 млрд гривень (3,65%) або 2,428 млрд доларів
Починаючи з 2008 року, відбулося різке зростання гарантованого державою боргу. Причиною такого збільшення є, зокрема, зміна співвідношення гривні щодо долара (із 5,5 у 2007 році до 7,7 у 2008 році за 1 долар). Сума гарантованого державного боргу зросла на 38,7млрд.грн, або на 65,8 %, який на 31 жовтня 2010 року складав 97,4млрд.грн
В структурі гарантованого державою боргу найбільшу частку складає зовнішній борг. Станом на 31 жовтня 2007 року він становив 94%, а на аналогічний період 2010 року – 86 %. Частка внутрішнього гарантованого боргу зросла з 6% у 2007 до 14% у 2010 р.
Відповідно з наведеної статистичної інформації випливає, що українська держава в першу чергу віддає не власні борги, а допомагає приватному капіталу вирішити його фінансові проблеми. Тобто всі платники податків України працюють на те, щоб забезпечити гідне існування приватним комерційним структурам.
