1.Етапи становлення фінансової науки. Вчені-основоположник фінансової науки. Основні постулати стосовно фінансової науки.

Фінансова наука-це суспільно-економічна наука,що вивчає сукупність фінансових явищ,пов’язаних з розподілом,перерозподілом ВВП.

Безпосередньо у науковий обіг термін "фінанси" ввів французький вчений і політик Жан Боден у 1577 р. у праці "Шість книг про республіку" для виділення сукупності ресурсів, необхідних для задоволення потреб держави.

У XVIII ст. з розвитком державного господарства та демократичних засад з'явилося фінансове право. У 1784 р. Жак Неккер (міністр фінансів Франції) представив королю звіт про фінансовий стан нації. Таким чином вперше було оприлюднено офіційний документ, що містив дані за декілька років про доходи і видатки Франції. Цей період характеризувався виділенням фінансової науки як самостійної галузі наукових знань.

Наука о фінансах пройшла ряд етапів

I ет. (початок XV ст. - середина XVII ст.) На цьому етапі в процесі зародження фінансової науки розвивалося вчення про платіжі, податки та державні доходи.

II ет. (друга половина XVII ст. і до кінця ХVIII ст.), коли продовжується розвиток вчення про державний бюджет, та його визначну роль для розвитку державності.

ІІІ ет. (початок ХІХ ст – поч. ХХ ст. до 1914р. ), коли продовжується розвиток та поглиблення вчення про державні фінанси, доходи, заробітну плату, кредит, страхування тощо.

ІV ет. (1914р. до теперішніх часів), який пов’язан із ринковою концепцією розвитку фінансів, коли вивчаються такі фінансові категорії як фінансовий ринок, фінансовий механізм ,механізм оподаткування, кредитування тощо, розкривається зв’язок фінансової науки із іншими економічними науками.

Однією з найперших друкованих праць, присвячених фінансам вважається праця представника Франції Ж. Бодена “Фінансові нерви держави” (1577р.). Його заслуги в розвитку фінансової науки порівнюють із заслугами А. Сміта в розвитку політичної економіки.

Засновником теоретичної фінансової науки вважається видатний шотландський політеконом А.Сміт (1723р), який у своїй книзі “Дослідження про природу та причини багатства народів” аналізує такі головні фінансові поняття як вартість і додану вартість.

Німецькі вчені XVII – XVIII ст., розглядаючи питання привласнення державою доданої вартості у межах політичної економіки, відокремлюють ці проблеми в особливий курс “Фінанси” .

Фінансова наука в Україні історично розвивалася у контексті її розвитку в умовах Російської імперії. Історичні джерела свідчать, що тільки починаючи з другої половини XIX ст. в Україні друкуються праці вчених, присвячених проблемам фінансової науки. Питанням фінансів видатний вчений, поет, письменик, громадський діяч Іван Франко присвятив більше як 40 праць.

2.Зв’язок фінансів з іншими економічними науками

Вивчення курсу дисципліни базується на знанні таких економічних дисциплін як економічна теорія, макро- та мікроекономіка, статистика, гроші та кредит, бухгалтерський облік.

Курс фінансової теорії є основою для освоєння всіх спеціальних фінансових дисциплін, таких як: державні фінанси, міжнародні фінанси, фінанси підприємств, фінансовий аналіз, інвестування, оподаткування та страхування, банківська справа, фінансовий ринок, податковий, фінансовий, банківський та страховий менеджмент, аналіз інвестиційних проектів, корпоративні фінанси.

Блок фінансових дисциплін можна умовно поділити на три рівні:

Перший – загальна теорія Фінансів, яка визначає і характеризує головні фінансові відносини, формує основні форми і поняття.

Другий – конкретна (диференційована) теорія, яка визначає і характеризує окремі сфери і ланки фінансових відносин: фінанси підприємств, страхова справа, державні фінанси, податкова система, міжнародні фінанси ,гроші та кредит.

Третій – прикладна теорія, яка визначає конкретні методи використання та управління фінансовими відносинами: фінансовий менеджмент, страховий менеджмент, банківський та кредитний менеджмент, фінансовий ринок.