2.3. Види мистецтва

Види мистецтва являють собою історично сложившиеся стійкі форми художнього освоєння світу. Відмінність їх обумовлене різноманіттям і складністю самої дійсності, багатством суспільної практики людину в цій сфері. Кожний вид мистецтва має свою специфіку, вносить

внесок в естетичне освоєння миру, у художню культуру людства. Художники, що працюють у різних видах мистецтва, користуються різними матеріалами або засобами втілення дійсності в художні образи. Так, пластичні мистецтва більш і активніше інших видів беруть участь у вихованні почуття кольору, гармонії й пропорційності. Література розбудовує мислення й уява людину, формує його світогляд, впливає на культуру мови. Музика розбудовує музичні почуття; танець - пластику. Театр, телебачення й кіно впливають на естетичну культуру людини різнобічно. По широті охоплення дійсності, масовості й глибині впливу на почуття у кожній епосі існує найпоширеніший вид творчості. Наприклад, в епоху французької буржуазної революції таким видом мистецтва був театр. У міру розвитку продуктивних сил і силу ускладнення суспільно_естетичних потреб з'являються умови для виникнення нових форм художньої творчості. Так, в XX в. виникають і формуються як види мистецтва кіно, телебачення. Вивчення ролі різних видів мистецтва в художній культурі епохи, розуміння специфічних особливостей їх художньої мови - необхідна умова подальшого вдосконалювання майстерності творчих працівників, підвищення ефективності естетичного виховання людей.

Розділ ІІІ. Взаємодія кіно з іншими видами мистецтва.

3.1.Вплив інших мистецтв на кіно.

У кіно елементи образотворчих мистецтв відіграють набагато більшу роль, чим в театрі. У перших, форма руху тут має якусь естетичну цінність, аналогічно зоровим якостям руху в балеті, щоправда, в іншому змісті: у фільмі це не танцювальне, тобто штучно відтворене, а природній рух. Фільм підкреслює в зоровій сфері рух як носія естетичних цінностей. У кіно є якості, перейшли до нього від портретного живопису, від натюрморту, від пейзажного живопису. Зйомка великим планом у кіно використовує всі приймання портретного мистецтва, різниця лише в тому, що вона збагачує останнє елементом руху. Портрет великим планом

завжди підкреслює щиросердечні переживання персонажів фільму. Наближення до глядача особи

актора змушує звертати увагу на його емоційну виразність (поточні сльози,

тремтячі губи, посмішки, погляди). Театр, як уже говорилося, не може всього цього показати й

повинен передавати те ж вираження "загальним планом". Від живопису перейшли в кіно й ефекти

світлотіні, ступінь пластичності зображення, тісно пов'язані з його змістом. Світло у фільмі бере велику участь, він позначає час доби, погоду, місце дії, середовище, іноді

навіть указує на тип героя й загальний настрій показуваної сцени. Кіно може поєднувати найрізноманітніші візуальні якості в одній сцені, так само, як воно може залежно від вимог сюжету поєднувати різні музичні жанри й стилі. Воно здійснює "мікросинтез" жанру при зміні

зорових кадрів, а також "макросинтез" різних видів мистецтва, сприйманих по різних каналах почуттів, і будить перцепціонні установки, вироблені іншими мистецтвами. Крім впливу живопису, у кіномистецтво проникає й вплив графіки. Так, мультиплікаційні фільми Уолта Діснея можна назвати " графікою, що рухається, ", точно так само, як художній фільм - " фотографією, що рухається, ". ІЗ графікою зв'язані й деякі види експериментальних фільмів, де художній малюнок з'єднується з колірними плямами й вирізаними силуетами. Таким чином, кіно зобов'язане образотворчим мистецтвам не менше, чим театру.