1.3 Запис звуку. Формати
Для кодування звуку й записи його у файл застосовуються три різні способи. Усі ці способи ми зараз коротко розглянемо.
Перший спосіб - кодування й запис у файл властиво звуку. У цьому випадку до комп'ютера підключається мікрофон або інше джерело звуку, і сигнал з нього за допомогою спеціальних програм записується у файл. Такий спосіб запису звуку застосовується в переважній більшості випадків. Наприклад, популярні формати WAV, MP3, AIF, WMA - усе це формати зберігання звукових даних.
Перевагою такого підходу до зберігання звуку є точне його відтворення на будь-якому обладнанні. Наприклад, ви можете переписати з формат МРЗ улюблені касети, і ваш запис буде нормально програний на будь-якому комп'ютері або, що носиться МРЗ -програвачі, хоча, звичайно, з різною якістю. Також гідностями є можливість запису будь-яких звуків (голосу, природних і штучних шумів, будь-яких музичних інструментів) і легкість обробки (придушення шумів, нормалізації й ін.). Недолік, мабуть, один: великий обсяг звуку, що виходить у результаті запису, масиву даних.
Щоб зменшити масив звукових даних, застосовують різні алгоритми стиску. Це може бути стиск як без втрат, так і із втратами. Як правило, без втрат стискають звук, призначений для подальшої обробки, а із втратами - призначений для поширення (наприклад, відомий формат МРЗ). Іноді звук не стискають взагалі на загал.
Кодування й запис звуку - найпоширеніший спосіб зберігання звукових даних. Зокрема, він використовується для поширення музики на компакт-дисках і файлах. На компакт-дисках записується незжатий звук, для поширення у файлах застосовуються різні алгоритми стиску. Також цей спосіб запису звуку служить для створення звукового супроводу до відеокліпів.
Другий спосіб - зберігання у файлах тільки команд для відтворення звуку. При програванні таких файлів ці команди читаються й виконуються або спеціальною програмою- програвачем, або відповідним чином оснащеною звуковою картою комп'ютера. Для створення таких файлів використовуються спеціальні програми або музичні синтезатори, знову ж у сукупності зі спеціальними програмами.
Для відтворення властиво звуку програвачі файлів і звукові карти мають приклади звучання реальних інструментів або різних реальних або синтезованих звуків, називані інструментами або сэмплами. Для зручності завантаження й керування інструменти поєднуються в банки інструментів. Деякі дуже старі програми й звукові карти застосовують для висновку звуку метод частотного синтезу, але якість такого звуку дуже погане.
Гідністю друго способу є компактність файлів, що виходять. Насправді, щоб записати пари байт, що становлять команду, багато місця не потрібно. Недоліки: неможливість записи будь-яких звуків (тільки тих, для яких у використовуваному банку інструментів є відповідні сэмплы) і залежність відтвореного звуку від використовуваної програми, звукової карти й банку інструментів.
Розділ ІІ. Звук як мистецтво
2.1. Художнє явище «звук»
Будь-яке художнє явище, так або інакше, створює свою власну теорію, яка формулює його основні проблеми, естетичні й конструктивні принципи. Повною мірою це стосується й звукового розв'язку фільму. На жаль, наукових досліджень і теоретичної літератури, які б розглядали проблеми звукового розв'язку фільму у всіх його аспектах, небагато. Найбільше досліджене питання ролі музики у фільмі. Кінематограф використовує всі види звуку: мову, музику, шуми й тишу, і дуже важливим для фільму є їхнє співвідношення між собою. Звук, як психофізичне явище, давав предкам людини інформацію про стан навколишнього середовища й допомагав оцінювати її в постійній практичній діяльності. Поступово, з появою мови в пращурів людини, звук придбав для homo sapiens комунікативну функцію. Пізніше, з виникненням видовищних мистецтв, можна відзначити ріст естетичної реальності звуку, яку він придбав завдяки художній обробці. Звуки, насамперед , минулого організовані ритмічно, з періодичним акцентуванням окремих з них. виникнення, що пішло, мелодизма було зв'язано зі здатністю людини розрізняти звуки різної висоти. Комбінація звуків різної висоти, тривалості, гучності й тембру породило різні музичні форми його художньої організації, тобто музичне мистецтво стало відображати дійсність у художніх звукових образах і передавати емоційний стан людини. Усі види мистецтва, які існують у часі й просторі, так чи інакше, повязані зі звуком. Звук існує в них у вигляді мови, музики, шумів, тиші(мал.3). Естетика літературної мови виникла на фундаменті усної народної мови як творче вираження емоцій поетичними засобами, яка згодом через мелодекламацію переросла у вокальну й хорову музику. Так виник синтез музики й слова. Одночасно із цим процесом відбувалося зародження хореографії - синтезу музики й танцю. Театр об'єднав у єдиній сценічній дії мова, інструментальну, хорову, вокальну музику й танець. Таким чином, до моменту появи кінематографа вже існували певні види видовищних мистецтв, у яких звук існував у якості як художньої, так і естетичної категорій.