1.2. Роль звукорежисерів в кіно
Звукорежисери працюють на всьому протязі створення фільму. Для них напружені, "гарячі" моменти роботи доводяться як на підготовчий період, коли потрібно продумати й змоделювати умови озвучування; як у період безпосередніх зйомок, так і в монтажно-тоніровочний період(мал.1).
Звукорежисер присутній на кінопробах, допомагаючи проводити відбір акторів за голосовим даними або підбирати дублерів для тих акторів, які підходять по типажу й професійним даним, але яким для кращого розкриття задуму режисера потрібно підібрати більш характерний голос. При зйомці телесеріалів, коли часу на переозвучку не вистачає й бажане підбирати акторів з гарними голосами, роль звукорежисера в доборі акторів значно зростає.
У сучасному кінематографі й на телебаченні існує безліч способів записи звуку. При описі монтажно-тоніровочних робіт згадувалося, що звукове оформлення фільму має на увазі запис декількох паралельних звукових доріжок: окремо записується мова акторів, музика й шуми. Усі звукові ряди повинні бути строго синхронізовані, відповідаючи як один одному, так і зображенню.
Можливі два варіанти роботи над звуком у павільйоні: безпосереднє озвучування - запис мови акторів паралельно з їхньою грою (надалі дописуються тільки деякі шуми й музика) - і дублювання фільму, знятого без звуків. Оскільки при створенні серіалу часу на озвучку не залишається, запис звуку ведеться по ходу зйомки фільму. У зв'язку із цим у павільйоні створюються особливі умови: гарна акустика в комбінації з якісною звукоізоляцією(мал.4).
Павільйон - замкнене приміщення, і звук попадає на мікрофон не тільки від джерела звуку, але й після багаторазового відбиття від поверхонь: стін, декорацій і т.п. Відбиті звуки вловлюються навіть маленькими мікрофонами, що закріплюються під одягом акторів. Тому для запобігання погіршення чіткості звуку декорації й стіни покривають м'якими звуковбирними матеріалами. При використанні зовнішніх великих мікрофонів (правда, при створенні телесеріалів вони застосовуються рідко) їх установлюють близько звуковбирних штор, занавесей і т.п., щоб не було перехоплення звукових хвиль, що відбилися від твердого матеріалу в безпосередній близькості від мікрофона. Такі відбиті хвилі створюють особливо сильний шум.
У знімальному павільйоні створюються умови для його повної ізоляції від зовнішніх звуків: у вентиляційні канали вбудовують акустичні глушителі, двері роблять із щільним примиканням і по можливості зменшують їхню кількість. Дах криють м'якою покрівлею для зменшення шуму від дощу (якщо павільйон перебуває на верхньому поверсі). Перевіряють скрипучесть підлог і декорацій. Особливі вимоги пред'являються до апаратури, і не тільки звукозаписної, але й освітлювальної, і знімальної, тому що вона теж може давати сторонні шуми. Режисерові доводиться виробляти особливу систему жестів для спілкування з іншими членами знімальної групи, особливо оператором, у координації з яким іде процес зйомки. В останні роки завдання звукооператорів полегшилося, тому що за допомогою комп'ютера можна відтинати на знятій плівці сторонні шуми, роблячи звук чистіше.
При поганих акустичних умовах можливий чорновий запис діалогів або відсутність запису звуку з наступним озвучуванням знятої плівки. Подібне приймання застосовують і в тих випадках, коли голос актора не задовольняє художньому задуму (у цих випадках ведеться запис мови, а потім невідповідний голос переозвучується), а також якщо в зйомках беруть участь різномовні актори або час роботи на знімальному майданчику сильно обмежене.
Складніше всього проводити синхронний звукозапис при натурних зйомках через високий рівень сторонніх шумів, які неможливо відітнути. З іншого боку, саме такі шуми надають сценам, знятим на природі, природність. Тому часто жертвують чистотою звуку заради досягнення ефекту природності, проводячи синхронний запис мови акторів на природі. При цьому використовується особливо якісна звукозаписна апаратура з розширеним колом можливостей, наприклад, мікрофон обмеженого радіуса дії, що ловить узконаправленный звук певного діапазону частот. Натуральні шуми дають можливість створити ефектний звуковий ряд.
При проведенні озвучування готового фільму (або дублювання) кращий варіант - озвучка після попереднього монтажу, тому що в цьому випадку є вистава про готовий варіант фільму. Накладення закадрового тексту треба робити ретельно, щоб ключові слова припадали на появу кожного нового зображення з максимальним ефектом(мал.2). Часто для цього необхідні дрібні зміни в монтажі зображення, хоча збільшення або скорочення природніх пауз у закадровому тексті іноді дозволяє скоротити або подовжити уривок, що має невідповідну довжину. Слід уважно стежити за тим, щоб не порушувався природній ритм мови мовця.
Вибір актора, що озвучує, - це не тільки вибір голосу. Навіть професійні актори рідко можуть прочитати дикторський текст так, щоб не створювалося враження, що текст читається. Іноді, якщо озвучку веде не той актор, який відігравав озвучиваемую роль, акторові- дикторові не вистачає широкого бачення фільму. Запис треба робити в акустично нейтральних умовах (не в замкненому просторі, що народжує луну), де не повинне бути відволікаючих сторонніх звуків. Заздалегідь обмовляється характер бажаного звучання.
Озвучка й дубляж проводяться в спеціальних залах попереднього перегляду; докладніше про цю процедуру говорилося в главі про підготовчий період фільму.