2Пит. Операції за платежами, які розподіляються між загальним та спеціальним фондами місцевих бюджетів

Платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України, закону України про Державний бюджет України на відповідний рік та рішення місцевої ради в поточному році розподіляються між загальним та спеціальним фондами даного бюджету, зараховуються на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3161 "Кошти, які розподіляються між загальним і спеціальним фондами місцевих бюджетів" Плану рахунків. Інформація про надходження з урахуванням повернень одночасно відображається на рахунках, відкритих за рахунком бюджетного обліку 6123 "Доходи місцевого бюджету, які підлягають розподілу між загальним та спеціальним фондами".

Залишки коштів за день з рахунків, відкритих за балансовим рахунком 3161, розподіляються Головними управліннями між загальним та спеціальним фондами місцевих бюджетів за встановленими нормативами відповідного бюджету.

1) Кошти, які належать загальному фонду місцевих бюджетів, перераховуються на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3141 "Надходження до загального фонду місцевих бюджетів".

Кошти, які належать спеціальному фонду місцевих бюджетів, перераховуються на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3151 "Надходження коштів спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки".

7 Варіант 1пит. Суть, призначення та структура Єдиного казначейського рахунку

Єдиний казначейський рахунок (ЄКР) - необхідний елемент управління операціями Держказначейства. Тобто йдеться про необ­хідність створення ЄКР як інструменту, що надав би можливість вирішити проблеми касового управління коштами, які перебувають у розпорядженні Держказначейства, а саме:

— реалізувати оптимальний шлях платежів до бюджетів і розпорядників бюджетних коштів;

— скоротити або зовсім не допускати залишків коштів на ра­хунках їхніх розпорядників;

— централізувати або децентралізувати здійснення бюджет­них платежів через систему органів Держказначейства.

Єдиний казначейський рахунок - це система бюджетних ра­хунків органів Державного казначейства, відкритих в уста­новах банків за відповідними балансовими рахунками, на які зараховуються податки, збори, інші обов'язкові платежі державного бюджету та надходження з інших джерел, вста­новлених законодавством України, і з яких органами Державного казначейства здійснюються платежі безпосередньо на користь суб'єктів господарської діяльності, які виконали роботи та/або надали послуги розпорядникам бюджетних коштів.

Єдиний казначейський рахунок - це рахунок, який об'єднує кошти субрахунків, що відкриті у Державному казначействі України (центральний рівень) управлінням Державного каз­начейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Таким чином, запровадження єдиного казначейського рахунку дає змогу зосередити державні кошти в руках однієї юридичної осо­би і забезпечити:

— досконалу базу даних за бюджетними показниками;

— щоденне перерахування за призначенням коштів, що над­ходять до державного та місцевих бюджетів;

— розподіл загальнодержавних податків, зборів та обов'язко­вих платежів між державним і місцевими бюджетами;

— перерахування місцевим бюджетам належних їм коштів відповідно до нормативів і результатів взаєморозрахунків;

— дотримання принципу цільового спрямування бюджетних коштів через здійснення попереднього контролю;

— надання інформації органам законодавчої влади про здійс­нені на єдиному казначейському рахунку операції.

Тобто запровадження ЄКР дає можливість повною мірою реалізувати принцип єдності бюджетної системи, задекларова­ний у Бюджетному кодексі України.

Найближчою перспективою для Державного казначейства має стати впровадження єдиного казначейського рахунку на централь­ному рівні. Як зазначалося в попередньому розділі, відкриття ко­респондентського рахунку на центральному рівні - це не просто технічне злиття 28 рахунків в об'єднаний казначейський єди­ний рахунок із субрахунками для кожної області та з доступом до СЕП НБУ через розрахункові палати Нацбанку на обласному і центральному рівнях, а якісно новий крок у розвитку Дер­жавного казначейства України.

За наявності справді фізично єдиного казначейського рахун­ку контроль за рухом бюджетних коштів органи Державного каз­начейства можуть здійснювати безперервно в режимі реального часу щодня. Основні вимоги до щоденного управління коштами передбачають не просто визначення залишків бюджетних коштів на ЄКР, а й зіставлення виявлених тенденцій з прогнозами дина­міки грошових ресурсів і відстеження причин суттєвих відхилень для проведення своєчасного корегування у планах позичання гро­шових коштів.

Очевидно, за умови запровадження централізованої моделі розрахунків зміниться визначення єдиного казначейського ра­хунку. Дуже важливим і необхідним компонентом для розробки подальшої теоретичної бази з питань казначейської системи вико­нання бюджету повинно стати теоретичне підґрунтя щодо його створення і функціонування. Враховуючи особливості функціону­вання ЄКР у системі електронних платежів НБУ, пропонується таке визначення єдиного казначейського рахунку:

Єдиний казначейський рахунок - це кореспондентський рахунок Державного казначейства України, відкритий у Національному банку України, на якому акумулюються кошти платників податків, розпорядників бюджетних коштів та інших клієнтів, а інформація про конкретно здійснені операції з ними, їхня економічна суть відобража­ється на рахунках, відкритих для їхніх власників на відповідному рівні органів Державного казначейства.

За перспективною схемою, головним завданням цент­рального офісу буде оперативне управління потоками бюджетних коштів шляхом:

— встановлення дозволу на їх використання;

— встановлення правил на здійснення платежів у разі невико­нання дохідної частини бюджету.

До позитивних моментів цього впровадження слід віднести можливість:

— доступу для центрального апарату ДКСУ ресурсів, які зараз обліковуються на 28 кореспондентських ра­хунках обласних управлінь Держказначейства;

— перерозподілу ресурсів, з урахуванням фактичної потреби в них на відповідній території в межах єдиного казначейського ра­хунку;

— уникнення зустрічних грошових потоків між доходами державного бюджету, які акумулюються на відповідній території, та витратами розпорядників бюджетних коштів;

— спрямування на видатки загального фонду держбюджету усіх наявних (і бюджетних, і небюджетних) ресурсів, які облікову­ються в системі обліку ДКСУ (у тому числі кош­тів суб'єктів господарювання, фондів, які обслуговуються Держ-казначейством);

— оперативного здійснення видатків розпорядниками бю­джетних коштів на підставі обліку їх зобов'язань в органах казна­чейства.

У результаті застосування новітніх технологій у впровадженні єдиного казначейського рахунку створено передумови для переходу від екстенсивного розвитку Державного казначейства до інтенсив­ного. Цей чинник дасть можливість у майбутньому значно скороти­ти витрати на утримання органів Державного казначейства України.

2пит.

Суть та значення бюджетної класифікації

Бюджетна класифікація  єдине систематизоване згрупування доходів, видатків та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Бюджетна класифікація дозволяє враховувати надходження доходів і використання коштів згідно із затвердженим бюджетним розписом, складати звіти про виконання бюджету, зведені звіти по областях, адміністративно-територіальних одиницях і по державному бюджету в цілому.

Бюджетна класифікація дозволяє здійснювати контроль в процесі виконання бюджету за ходом надходжень в бюджет за видами доходів і групами платників, а також за цільовим фінансуванням і використанням бюджетних коштів строго в межах асигнувань, передбачених в затвердженому бюджеті.

Бюджетна класифікація необхідна для проведення аналізу надходжень доходів по кожному виду і видатків за їх напрямками, для виявлення відхилень від планових показників, для зіставлення кошторисних призначень і видатків по однотипних бюджетних закладах.

Класифікація доходів і видатків бюджету важлива при статистичній обробці бюджетних показників, виявлення їх динаміки і тенденцій розвитку, розробки прогнозів по розвитку бюджетних відносин.

Бюджетна класифікація має як правове, так і організуюче значення. Правове визначається тим, що державний бюджет є для своїх органів державної влади й управління фінансовим планом, затвердженим в законодавчому порядку. Організуюче значення проявляється в тому, що бюджетна класифікація покладає на органи, що виконують бюджет, конкретні обов’язки із забезпечення своєчасного і повного надходження доходів у бюджет і фінансування видатків відповідно до їх цільових призначень.

Бюджетна класифікація не є незмінною. Вона уточнюється в процесі зміни доходів і видатків бюджету. Її уточнення проводиться відповідно до наказів Міністерства фінансів України, що створює єдність користування нею по всій території України.

Класифікація доходів бюджету

Доходи бюджету кодуються восьмизначним кодом і класифікуються за такими розділами:

податкові надходження;

неподаткові надходження;

доходи від операцій з капіталом;

офіційні трансферти.

Податковими надходженнями визначаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі. До них належать: податок на додану вартість, акцизний збір, податок на прибуток, прибутковий податок з громадян, плата за використання лісових, водних ресурсів, плата за землю, плата за торговий патент на деякі види діяльності, мито, митні збори, місцеві податки і збори.

Неподатковими надходженнями визначаються доходи від власності та підприємницької діяльності, адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу, надходження від штрафів та фінансових санкцій, інші неподаткові надходження.

Доходами від операцій з капіталом визначаються доходи від реалізації основного капіталу, державних запасів товарів, землі та нематеріальних активів.

Трансферти  це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування інших держав або міжнародних організацій на безплатній та безповоротній основі.

Класифікація видатків бюджету

Видатки бюджету кодуються чотиризначним кодом і класифікуються за:

функціями, з виконанням яких пов’язані видатки (функціональна класифікація видатків);

економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);

ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків);

бюджетними програмами (програмна класифікація видатків).

Функціональна класифікація видатків має такі рівні деталізації, як розділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування бюджетних коштів на здійснення функцій держави Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.

Функції, що виконуються державою, можна поділити на три категорії. До першої категорії видатків належать державні послуги державного призначення. Ці послуги містять у собі діяльність державних органів, не пов’язану з наданням послуг окремим особам чи господарським одиницям. До них належать: державне управління, судова влада, міжнародна діяльність, національна оборона, правоохоронна діяльність і забезпечення безпеки держави.