Фосфоглів

Фосфоглів – комплексній преапарт, до складу якого входить фосфатидилхолін 0,065  г., тринатриева сіль гліціррізинової кислоти 0,035 г.

Фармакокінетика.

Відновлює цілісність клітинних мембран гепатоцитов. Гліциррізіновая кислота володіє протизапальними властивостями, а також за рахунок детергентної дії забезпечує емульгування фосфотидилхоліну у кишковику.

Показання.

Лікування хронічних захворювань печінки (гепатити і гепатозы різної етіології) у дорослих.

Протипоказання.

Гіперчутливість.

Спосіб застосування.

Всередину, по 1–2 капсули 3 рази на добу протягом 30 днів. Максимальна разова доза  4 капсули, добова  12 капсул.

Побічні дії.

Можлива поява шкірного висипу (при підвищеній індивідуальній чутливості), який зникає після відміни препарату.

Препарати тваринного походження

Ліпін

Являє собою ліофілізований яєчний фосфатидилхолін у ліпосомальній формі для парентерального застосування. У ряді досліджень відзначені гепатопротекторний, антигіпоксичний, антиоксидантний, детоксикаційний, протизапальний, кардіопротекторний ефекти препарату. Значна клінічна ефективність, практично повна відсутність протипоказань до застосування, низька токсичність препарату дозволяють використовувати його у фтизіатричній, пульмонологічній, кардіологічній, реаніматологічній практиці.

Препарати амінокислот Донатори тіолових з'єднань

Метіонін

Є похідним альфа-аміномасляної кислоти, незамінна амінокислота.

Фармакодинаміка.

Завдяки наявності лабільної метильной групи, метіонін бере участь у реакціях трансметиліїювання, які лежать в основі синтезу холіну, креатину; бере участь у знешкодженні різних токсичних речовин. Метіонін має виражену ліпотропну дію, запобігає жировій інфільтрації печінки, нормалізує синтез лецитину, необхідного для утворення ліпопротеїдів у печінці. Препарат підвищує кількість фосфоліпідів у мембранах гепатоцитів, нормалізує їхню проникність, а відповідно - обмін речовин, обмін компонентів антиоксидантной системи печінки (підвищує рівень глутатіону), має гіпохолестеринемічну активність.

Показання.

Препарат широко застосовується при патології печінки, особливо ефективний він при захворюваннях, що супроводжуються жировою інфільтрацією печінки.

Спосіб застосування.

Призначають метіонін по 0,5-1,5 г 3-4 рази в день, курс лікування 10-30 днів.

Адеметіонін

Фірмова назва – Гептрал

Природна речовина, ендогенно синтезована з метіоніну й аденозину. Адеметіонін бере участь у реакціях трансметилювання, транссульфатування та синтезі поліамінів.

Фармакодинаміка.

При участі трансметиліювання відбувається синтез фосфатидилхоліна, що забезпечує плинність мембран, сприяє регуляції синтезу жовчі, нормалізації функції печінки, зменшенню внутріпечінкового холестазу, поліпшенню функціонування мембранозв′язаних транспортних систем жовчних кислот.

Нормалізація транссульфатування сприяє утворенню глутатіону - потужного антиоксиданту, що підвищує стійкість гепатоцитів до ушкоджуючої дії вільних радикалів, активує знешкоджуючу функцію печінки. Адеметіонін підвищує рівень глутатіону в печінці, служить попередником тіолових з'єднань - цистеину, таурину, коэнзиму А. Таурин залучений у процес кон'югації жовчних кислот, сприяє підвищенню їхньої розчинності, зменшенню їхнього нагромадження й токсичного впливу на печіночну паренхіму. Крім того, тиолові з'єднання сприяють детоксикації жовчних кислот шляхом їх сульфатування, сульфатовані ж жовчні кислоти захищають гепатоцити від несульфатованих, що накопичуються при холестазі.

Завдяки активації адеметіоніном синтезу білка у гепатоцитах й активації регенерації печінки сповільнюється розвиток фіброзу органа. Виражений ефект препарат проявляє при алкогольному ураженні печінки.

Крім гепатопротективних властивостей, адеметіонін має також антидепресивний ефект. Антидепресивна активність проявляється, починаючи з кінця першого тижня лікування, тобто більш швидко, ніж при використанні трициклічних антидепресантів. Дана властивість є важливим доповненням до комплексу лікувальних ефектів адеметіоніна, зокрема, сприяючи подоланню алкогольної залежності.

Фармакокінетика.

Біодоступність адеметіоніну 1,4-бутандісульфонату складає 95% при в/в і в/м введенні, при пероральному введенні – 5%, що пов'язане з метаболізмом в печінці, де препарат відразу вбудовується в біохімічні процеси.

Показання.

Показаннями до застосування адеметіоніна є внутрішньопечіночний холестаз при прецирротичних і цирротических станах, поразки печінки різного генеза (токсичного, вірусного, лікарського), депресивні синдроми, включаючи вторинні, абстинентний синдром.

Протипоказання.

Варто втримуватися від призначення адеметіоніна в I й II триместрах вагітності. У зв'язку з недостатньою кількістю клінічних спостережень препарат треба з обережністю застосовувати в педіатричній практиці.

Спосіб застосування.

Класична схема застосування адеметіоніна передбачає двоетапний курс лікування. На першому етапі препарат уводиться внутрішньовенно (струйно повільно або крапельно) у дозі 400-800 мг у день одноразово протягом 14 днів (до 3 тижнів при необхідності); можливий внутрішньом'язовий шлях введення. Потім хворий переводиться на пероральний прийом препарату по 800-1600 мг двічі в день протягом 2-4 тижнів. З огляду на тонізуючу дію адеметіоніна, бажано уникати його прийому перед сном.

Побічні дії.

Гастралгія, диспепсія, печія, алергічні реакції.