Класифікація гепатопротекторів

1. Препарати рослинного походження – біофлавоноїди

1.1. Препарати на основі розторопші плямистої: а) монокомпонентні - гепарсил, дарсил, легалон, левасил, карсил, сімепар, сілімарол, плоди розторопші й ін.; б) комбіновані: гепабене (екстракти розторопші плямистої й димянки), гепатофальк планта (екстракти розторопші, чистотілу, куркумы (шафрану), екстракт розторопші із прополісом й ін.

1.2. Препарати артишоку: хофітол, холівер, рафахолін, фарковіт В12, екстракт артишоку.

1.3.Інші комплексні засоби: Лив-52, лива, ливомін.

2. Препарати есенціальних фосфоліпідів

2.1. Препарати рослинного походження: есенціале Н, есенціале форте Н, эссел форте, ливолин форте, бренціале

2.2 Препарати тваринного походження: ліпін

3. Препарати амінокислот

3.1.Донатори тіолових груп: метіонін, адеметіонін (гептрал)

3.2.Препарати інших амінокислот: аргініну (цитраргінін, глутаргін), орнітіну (гепа-мерц), комплексні засоби - гепасол А

4. Препарати жовчних кислот: урсодезоксіхолева к-та (урсохол, урсофальк, урсосан)

5. Синтетичні засоби: тіотріазолін, ліолів, антраль

6. Препарати різних груп: ербісол, α-ліпоєва (тіоктова) кислота, вітаміни й ін.

7.Препарати з опосередкованим гепатопротекторним ефектом: лактулоза (дуфалак, нормазе);

8. Гомеопатичні засоби: галстена, гепар композитум, хепель й ін.

Клінічна фармакологія окремих представників гепатопротекторів Препарати рослинного походження - біофлавоноїди

Препарати на основі розторопші плямистої – монокомпонентні:

Фірмові назви – Легалон, Карсил, Левасил, Силібор, Силімарол.

Фармакодинаміка.

Біофлавоноїди легко окислюються й при контакті з вільними радикалами утворять малоактивні з'єднання, нездатні підтримувати ланцюгову реакцію перекісного окислювання ліпідів (ПОЛ). Крім того, флавоноїди розторопші сприяють нагромадженню у гепатоцитах природного антиоксиданту глутатіону. Це сприяє стабілізації мембран гепатоцитів, обмеженню ушкоджуючої дії несприятливих факторів і збереженню цілісності клітин печінки. Мембраностабілізуючий ефект флавоноїдів розторопші обумовлений також тим, що сілібінін безпосередньо взаємодіє з мембранами гепатоцитів. Також, сілімарин активує обмін речовин у печінці, результатом чого є нормалізація білок-синтетичної функції печінки, посилення регенерації гепатоцитів і відновлення їхніх функцій. Сілібінін стимулює РНК-полімеразу у клітинному ядрі, внаслідок чого активуються транскрипція й швидкість синтезу РНК у клітинах печінки, збільшується кількість рибосом й активується біосинтез структурних і функціональних білків. У розвитку ефекту препаратів на основі розторопші плямистої має значення як зменшення синтезу коллагена, так і стабілізація мембран гепатоцитів.

Показання.

Показаннями до застосування флавоноїдів розторопші є лікування токсичного гепатиту і профілактика токсичних уражень печінки при використанні гепатотоксичних препаратів або з'єднань, з успіхом застосовуються препарати розторопші при алкогольному ураженні печінки. Вони можуть призначатися після перенесеного інфекційного гепатиту або при хронічних гепатитах, дистрофічних процесах у печінці, жировій інфільтрації печінки, цирозі печінки.

Підтвердженням ефективності препаратів розторопші є зниження активності амінотрансфераз, лужної фосфатази, білірубіна, холестерину, значно падає зміст жиру в печінці. У хворих швидше зменшується утома, важкість у правому підребер'ї, нормалізується кількість альбумінів у сироватці крові, скорочуються строки лікування в стаціонарі. Під впливом алкалоїдів розторопші відзначається нормалізація рівня холатів у жовчі, і відповідно - литогенність жовчі.

Спосіб застосування.

Дозування препарату встановлюється індивідуально з урахуванням ступеню поразки печінки. У легких випадках і для підтримуючої терапії застосовують 35-70 мг 3 рази на день, у важких випадках використовують по 140 мг 3 рази на добу. Лікувальний ефект проявляється вже через 2 тижні при використанні флавоноїдів у достатніх дозах. Тривалість курсу визначається індивідуально й може досягати при необхідності декількох років.