71.Облікові форми нещасних випадків на виробництві.

Нещасні випадки, про які складаються акти за формою Н-1 або НТ, беруться на облік і реєструються роботодавцем у спеціаль­ному журналі. Роботодавець повинен розглянути і зат- вердити акти за формою Н-1 або НТ протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підприємства, — протягом доби після одержання необхідних матеріалів.

Затверджені акти протягом трьох діб над­силаються:

- потерпілому або його довіреній особі;

- керівникові цеху чи іншого структурного підрозділу, ділянки, місця, де стався нещасний випадок, для вжиття заходів щодо запобігання подібним випадкам;

- відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду разом з копією акта розслідування нещасного випадку;

- відповідному територіальному органу Держнаглядохорон­праці;

- профспілковій організації, членом якої є потерпілий;

- керівникові (спеціалісту) служби охорони праці підприємства або посадовій особі, на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці.

Спеціальному розслідуванню підлягають:

- нещасні випадки зі смертельним наслідком;

- групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками незалежно від тяжкості ушкодження їх здоров’я;

- випадки смерті на підприємстві;

- випадки зникнення працівника під час виконання ним трудових обов’язків.

Повідомлення про груповий нещасний випадок зі смертельним наслідком роботодавець зобов’язаний негайно передати:

- відповідному територіальному органу Держнаглядохорон­праці;

- органу прокуратури за місцем виникнення нещасного випадку;

- відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду;

- органу, до сфери управління якого належить дане підприємство;

- відповідному органу місцевої держадміністрації або виконавчому органу місцевого самоврядування;

- відповідній установі (закладу) санітарно-епідеміологічної служби у разі виявлення гострих професійних захворювань;

- профспілковій організації, членом якої є потерпілий;

72.Основні методи аналізу травматизму та їх особливості.

Для аналізу виробничого травматизму застосовують такі основні методи: статистичний, топографічний, монографічний, економічний, метод анкетування, метод експертних оцінок.

Статистичний метод базується^ на вивченні травматизму за документами: звітами, актами, журналами реєстрації. Це дозволяє групувати випадки травматизму за певними ознаками: за професіями потерпілих, за робочими місцями, цехами, стажем, віком, причинами травматизму, обладнанням, яке спричинило травму.

Для оцінки рівня травматизму розраховують показники його частоти та тяжкості:

де Пчт — показник частоти травматизму;

А — кількість випадків травматизму за звітний період; Т — середньоспискова чисельність працівників; Птт — показник тяжкості травматизму; Д — кількість днів непрацездатності.

Показник непрацездатності — це число людиноднів непрацездатності, що припадає на 1000 працівників:

Ці показники дозволяють вивчати динаміку травматизму не підприємстві, порівнювати його з іншими підприємствами.

Топографічний метод грунтується на тому, що на плані цеху (підприємства) відмічають місця, де сталися нещасні випадки. Це дозволяє наочно бачити місця з підвищеною небезпекою, які вимагають ретельного обстеження та профілактичних заходів. Повторення нещасних випадків в певних місцях свідчить про незадовільний стан охорони праці на даних об'єктах. На ці місця звертають особливу увагу, вивчають причини травматизму.

Метод анкетування. Розробляються анкети для робітників. На підставі анкетних даних (відповідей на запитання) розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків.

Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного обладнання, пристосувань, інструментів, технологічних процесів вимогам стандартів та ергономічним вимогам, що ставляться до машин механізмів, обладнання, інструментів, пультів керування.

Мета аналізу травматизму – розробка заходів запобігання нещасним випадкам. А вже конкретні завдання: виявлення причин характеру та повтору нещасних випадків; визначення найнебезпечніших видів робіт та процесів, виявлення факторів провокуючих виникнення нещасних випадків тощо.

Методів аналізу травматизму декілька – статистичний, монографічний, економічний та ергономічний. Всі вони доповнюють один одного.Найбільш поширений метод – статистичний, який дає можливість кількісно оцінити рівень травматизму за допомогою коефіцієнтів та проаналізувати рівень травматизму на підприємстві, по галузі, порівняти різні підприємства за рівнем травматизму.При монографічному методі дослідження виявляють вплив на безпеку праці багатьох елементів (технічного стану об’єкта, характеру та організації трудового процесу, підготовки працівників тощо).Економічний метод полягає у визначенні економічних наслідків травматизму і спрямований на з’ясування економічної ефективності витрат на розробку і впровадження заходів з охорони праці.Ергономічний метод ґрунтується на комплексному вивченні системи «людина-машина – виробниче середовище». При такому аналізі враховується, що здоров’я і працездатність людини залежить від біологічних ритмів, геофізичних явищ тощо.Іноді застосовують метод анкетування, який встановлює переважно причини психофізіологічного характеру.Виробничий травматизм та профзахворювання спричиняють не тільки моральні, соціальні, а й значні економічні збитки.

В цілому втрати, які несе суспільство включають: - втрати профспілок на затрати по соцстраху, путівки;

- суму виплат особам у порядку індивідуального страхування;

- суму асигнувань на вжиття заходів щодо усунення наслідків масових нещасних випадків;

- суму збитків суспільства у вигляді податків з неоподаткованої частини доходів потерпілих, з виплат за лікарняними листами;

- суму потенційних збитків, заподіяних суспільству у зв’язку з виходом робітника на пенсію по інвалідності.