10) Жодна з наведених вище відповідей не є правильною. Засоби вчинення злочину – це:

1. речі матеріального світу;

2. цінності, що поставлені під охорону законом;

3. шкода, що заподіюється або може бути заподіяна суспільним відносинам, що взяті під охорону кримінальним законом;

4. те, на що направлено посягання, чому заподіюється або може бути заподіяна шкода;

5. грошові засоби або майно, придбане завідомо незаконним шляхом;

6. структурний елемент, охоронюваних кримінальним законом, суспільних відносин, через вплив на який цим відносинам заподіюється або може бути заподіяна істотна шкода;

7. речі, процеси, явища, якими безпосередньо заподіюється або може бути заподіяна істотна шкода суспільним відносинам, що взяті під охорону кримінальним законом;

8. речі, процеси, явища, якими безпосередньо не заподіюється або не може бути заподіяна істотна шкода суспільним відносинам, що взяті під охорону кримінальним законом, але які полегшують вчинення злочину;

9. речі, процеси, явища, якими безпосередньо заподіюється або може бути заподіяна істотна шкода суспільним відносинам, що взяті під охорону кримінальним законом і які полегшують вчинення злочину;

10) жодна з наведених вище відповідей не є правильною.

Речі, процеси, явища, якими безпосередньо заподіюється або може бути заподіяна істотна шкода суспільним відносинам, що взяті під охорону кримінальним законом, – це:

1. об’єкт злочину;

2. предмет злочину;

3. злочинні наслідки;

4. причиновий зв’язок між злочинним діянням і злочинними наслідками;

5. засоби вчинення злочину;

6. знаряддя вчинення злочину;

7. істотна шкода, що заподіюється або може бути заподіяна суспільним відносинам, що взяті під охорону кримінальним законом;

8. місце вчинення злочину;

9. цінності, що поставлені під охорону законом;

10. жодна з наведених вище відповідей не є правильною.

    Речі, процеси, явища, якими безпосередньо не заподіюється або не може бути заподіяна істотна шкода суспільним відносинам, що взяті під охорону кримінальним законом, але які полегшують вчинення злочину, – це:

1. об’єкт злочину;

2. предмет злочину;

3. злочинні наслідки;

4. причиновий зв’язок між злочинним діянням і злочинними наслідками;

5. засоби вчинення злочину;

6. знаряддя вчинення злочину;

7. істотна шкода, що заподіюється або може бути заподіяна суспільним відносинам, що взяті під охорону кримінальним законом;

8. місце вчинення злочину;

9. цінності, що поставлені під охорону законом;

10) Жодна з наведених вище відповідей не є правильною.

Який об’єкт злочину лежить в основі об’єднання норм Особливої частини Кримінального кодексу в розділи?

1. безпосередній;

2. основний;

3. загальний;

4. родовий;

5. додатковий;

6. спеціальний;

7. основний безпосередній;

8. додатковий безпосередній;

9. факультативний безпосередній;

10) змішаний.

Родовим об’єктом злочинів проти власності є:

1. державне майно;

2. державне і колективне майно;

3. колективне майно;

4. державне або колективне майно;

5. право власності;

6. право державної або колективної власності;

7. державна власність;

8. колективна власність;

9. спільно – сумісна власність;

10. Жодна з наведених вище відповідей не є правильною.

Розділ 10

Субєкт (63 тести).

Згідно із законодавчим його визначенням суб’єкт злочину - це:

1. злочинець;

2. будь-яка особа (фізична чи юридична), що вчинила передбачене Кримінальним кодексом України (далі – КК) суспільно небезпечне діяння;

3. особа, яка за вчинений нею злочин засуджена до покарання;

4. фізична особа;

5. фізична осудна особа;

6. фізична підсудна особа;

7. фізична осудна особа, яка досягла встановленого КК віку;

8. фізична підсудна особа, яка досягла встановленого КК віку;

9. фізична особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність;

10. фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність;

11. фізична особа, що вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин, субєктом якого може бути лише певна особа;

12. фізична осудна особа, що вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин, субєктом якого може бути лише певна особа;

13. фізична особа (людина), яка після досягнення встановленого КК віку вчинила у стані осудності передбачене цим законом суспільно небезпечне діяння;

14. фізична особа (людина), яка після досягнення встановленого КК віку, у стані осудності та за наявності у визначених цим законом випадках й інших ознак, вчинила передбачене ним суспільно небезпечне діяння;

15. фізична особа (людина), що у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, або у стані осудності вчинила передбачене КК суспільно небезпечне діяння;

Загальний субєкт злочину – це:

1. будь-яка особа (фізична чи юридична), що вчинила передбачене КК суспільно небезпечне діяння;

2. особа, яка за вчинений нею злочин засуджена до покарання;

3. правосуб’єктна особа;

4. фізична особа;

5. фізична осудна особа;

6. фізична підсудна особа;

7. фізична осудна особа, яка досягла встановленого КК віку;

8. фізична підсудна особа, яка досягла встановленого КК віку;

9. фізична особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність;

10. фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність;

11. фізична особа, що вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин, субєктом якого може бути лише певна особа;

12. фізична осудна особа, що вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин, субєктом якого може бути лише певна особа;

13. фізична особа (людина), яка після досягнення встановленого КК віку вчинила у стані осудності передбачене цим законом суспільно небезпечне діяння;

14. фізична особа (людина), яка після досягнення встановленого КК віку, у стані осудності та за наявності у визначених цим законом випадках й інших ознак, вчинила передбачене ним суспільно небезпечне діяння;

15. фізична особа (людина), що у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, або у стані осудності вчинила передбачене КК суспільно небезпечне діяння;

В якій відповіді названа ознака суб’єкта злочину?

1. Діяння.

2. Вина.

3. Неосудність.

4. Підсудність.

5. Вік.

6. Соціальний стан.

7. Місце проживання.

8. Здоров’я.

9. Національність.

10. У жодній з наведених вище відповідей ознака суб’єкта злочину не названа.

В якій відповіді названа ознака суб’єкта злочину?

1. Підсудність.

2. Осудність.

3. Неосудність.

4. Дієздатність.

5. Правоздатність.

6. Правосуб’єктність.

7. Вина.

8. Діяння.

9. Суспільна небезпечність.

10. Кримінальна протиправність.

11. Воля.

12. Свідомість.

13. У жодній з наведених вище відповідей ознака суб’єкта злочину не названа.

В якій відповіді названа ознака суб’єкта злочину?

1. Особа (фізична і юридична).

2. Фізична особа.

3. Юридична особа.

4. Особа, яка вчинила передбачене КК суспільно небезпечне діяння.

5. Особа, яка за вчинений нею злочин засуджена судом до покарання.

6. Злочинець.

7. Підсудна особа.

8. Працездатна особа.

9. Доросла особа.

10. У жодній з наведених вище відповідей ознака суб’єкта злочину не названа.

В якій відповіді названа ознака суб’єкта злочину?

1. Підозрюваний.

2. Обвинувачений.

3. Підсудний.

4. Засуджений.

5. Злочинець.

6. Співучасник злочину.

7. Організатор злочину.

8. Виконавець злочину.

9. Пособник злочину.

10. Підмовник злочину.

11. Ініціатор злочину.

12. Особа, причетна до злочину.

13. У жодній з наведених вище відповідей ознака суб’єкта злочину не названа.

Чи може бути за чинним КК суб’єктом злочину юридична особа?

1. Може.

2. Не може.

3. Може бути суб’єктом лише господарських злочинів.

4. Може бути суб’єктом лише злочинів проти довкілля.

5. Може бути суб’єктом лише злочинів, які посягають на кредитні і фінансові відносини та бюджетну систему.

6. може але за неї будуть нести кримінальну відповідальність її керівники.

За загальним правилом суб’єктом злочину визнається особа, яка до моменту вчинення передбаченого КК суспільно небезпечного діяння досягла:

1. 12 років;

2. 14 років;

3. 15 років;

4. 16 років;

5. 17 років;

6. 18 років;

7. 20 років;

8. 25 років;

9. чинним КК це питання не врегульоване;

10. це питання у кожному конкретному випадку вирішується слідчим, прокурором, судом.

Чи визнається чинним КК суб’єктом злочину особа, яка до моменту вчинення передбаченого ним суспільно небезпечного діяння досягла 14 років?

1. Не визнається суб’єктом жодного злочину.

2. Визнається суб’єктом усіх злочинів.

3. Визнається суб’єктом лише умисних злочинів.

4. Визнається суб’єктом лише тяжких злочинів.

5. Визнається суб’єктом лише особливо тяжких злочинів.

6. Визнається суб’єктом лише злочинів проти основ національної безпеки України.

7. Визнається суб’єктом лише злочинів проти особи.

8. Визнається суб’єктом лише злочинів проти власності.

9. Визнається суб’єктом лише злочинів, за вчинення яких передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі.

10. Визнається суб’єктом лише тих злочинів, вичерпний перелік яких на кожний даний момент визначений у відповідній статті Загальної частини КК.

Чи визнається чинним КК суб’єктом злочину особа, яка до моменту вчинення передбаченого ним суспільно небезпечного діяння досягла 15 років?

1. Визнається суб’єктом усіх злочинів.

2. Не визнається суб’єктом жодного злочину.

3. Визнається суб’єктом лише умисних злочинів.

4. Визнається суб’єктом лише тяжких злочинів.

5. Визнається суб’єктом лише особливо тяжких злочинів.

6. Визнається лише суб’єктом злочинів проти основ національної безпеки України.

7. Визнається лише суб’єктом злочинів проти особи.

8. Визнається лише суб’єктом злочинів проти власності.

9. Визнається лише суб’єктом злочинів, за вчинення яких передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі.

10. Визнається суб’єктом лише тих злочинів, вичерпний перелік яких на кожний даний момент визначений у відповідній статті Загальної частини КК.

Чи визнається чинним КК суб’єктом злочину особа, яка до моменту вчинення передбаченого ним суспільно небезпечного діяння досягла 18 років?

1. Визнається суб’єктом лише умисних злочинів.

2. Не визнається суб’єктом жодного злочину.

3. Визнається суб’єктом усіх злочинів.

4. Визнається суб’єктом лише тяжких злочинів.

5. Визнається суб’єктом лише особливо тяжких злочинів.

6. Визнається лише суб’єктом злочинів проти основ національної безпеки України.

7. Визнається лише суб’єктом злочинів проти особи.

8. Визнається лише суб’єктом злочинів проти власності.

9. Визнається лише суб’єктом злочинів, за вчинення яких передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі.

10. Визнається суб’єктом лише тих злочинів, вичерпний перелік яких на кожний даний момент визначений у відповідній статті Загальної частини КК.

Особа вважається такою, що досягла віку, з якого вона може бути суб’єктом злочину:

1. у день її народження того року, в якому їй виповнилась та кількість років, з досягненням якої вона згідно з КК може бути суб’єктом відповідного злочину;

2. у день її народження вказаного у першій відповіді року, але з години, наступної після години народження цієї особи, зазначеної у книзі реєстрації народжених пологового будинку (лікарні);

3. о 24 годині її дня народження вказаного у першій відповіді року;

4. з початку наступної доби після дня її народження вказаного у першій відповіді року;

5. в останній день місяця її народження вказаного у першій відповіді року;

6. в останній день вказаного у першій відповіді року.

При відсутності документів про її народження і неможливості їх одержати, вік особи, яка вчинила передбачене КК суспільно небезпечне діяння, встановлюється:

1. слідчим, прокурором, судом;

2. показами свідків;

3. судово-психіатричною експертизою;

4. судово-психологічною експертизою;

5. психолого-психіатричною експертизою;

6. судово-медичною експертизою;

7. актом судово-медичного обстеження;

8. спеціалістом (спеціалістами) у галузі дитячої та підліткової психології;

9. за правилами, визначеними КК;

10. за правилами, визначеними Кримінально-процесуальним кодексом.

При встановленні віку особи, яка вчинила передбачене КК суспільно небезпечне діяння, визначенням року її народження, днем її народження належить вважати:

1. перший день вказаного року її народження;

2. останній день вказаного року її народження;

3. перший день наступного після вказаного року її народження року;

4. останній день наступного після вказаного року її народження року;

5. день народження такої особи визначається за правилами, встановленими КК;

6. день народження такої особи визначається за правилами, встановленими Кримінально-процесуальним кодексом;

7. день народження такої особи встановлюється судово-медичною експертизою;

8. день народження такої особи встановлюється спеціалістами в галузі дитячої, підліткової і юнацької психології;

9. день народження такої особи у кожному конкретному випадку встановлюється слідчим, прокурором, судом;

10. день народження такої особи встановлюється органом опіки і піклування.

У разі визначення віку особи, яка вчинила передбачене КК суспільно небезпечне діяння, мінімальною і максимальною кількістю років, при вирішенні питання про те, чи досягла вона віку, з якого може бути суб’єктом відповідного злочину, необхідно виходити:

1. з вказаного її максимального віку;

2. з вказаного її мінімального віку;

3. з середньоарифметичної (з вказаних її мінімальних і максимальних років) кількості років;

4. конкретний вік такої особи визначається за правилами, встановленими КК;

5. конкретний вік такої особи визначається за правилами, встановленими Кримінально-процесуальним кодексом;

6. конкретний вік такої особи встановлюється судово-медичною експертизою;

7. конкретний вік такої особи встановлюється спеціалістами у галузі дитячої, підліткової і юнацької психології;

8. конкретний вік такої особи встановлюється судово-психологічною експертизою;

9. конкретний вік такої особи встановлюється органом опіки і піклування;

10. конкретний вік такої особи у кожному конкретному випадку визначається слідчим, прокурором, судом.

Особа, що вчинила передбачене КК суспільно небезпечне діяння до досягнення віку, з якого вона може бути суб’єктом злочину:

1. звільняється від кримінальної відповідальності;

2. звільняється від покарання;

3. звільняється від кримінальної відповідальності і покарання;

4. не підлягає кримінальній відповідальності;

5. підлягає кримінальній відповідальності і покаранню після досягнення нею встановленого віку.

6. Звільняється від покарання.

7. Може бути звільнена від кримінальної відповідальності.

Осудність - це:

1. відсутність в особи психічного захворювання;

2. можливість (здатність) особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними;

3. можливість (здатність) особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними;

4. можливість (здатність) особи під час вчинення передбаченого КК суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними;

5. можливість (здатність) особи під час вчинення передбаченого КК суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними;

6. наявність вини;

7. досягнення особою віку, з якого вона може бути суб’єктом злочину;

8. жодна з наведених вище відповідей поняття осудності не містить.

В якій відповіді названа ознака осудності?

1. Відсутність в особи психічного захворювання.

2. Можливість (здатність) особи керувати своїми діями (бездіяльністю).

3. Можливість (здатність) особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність).

4. Можливість (здатність) особи під час вчинення передбаченого КК суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність).

5. Наявність вини.

6. Досягнення особою віку, з якого вона може бути суб’єктом злочину.

7. У жодній з наведених вище відповідей ознака осудності не названа.

В якій відповіді названа ознака осудності?

1. Можливість (здатність) особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність).

2. Відсутність в особи психічного захворювання.

3. Можливість (здатність) особи керувати своїми діями (бездіяльністю).

4. Можливість (здатність) особи під час вчинення передбаченого КК суспільно небезпечного діяння керувати своїми діями (бездіяльністю).

5. Наявність вини.

6. Досягнення особою віку, з якого вона може бути суб’єктом злочину.

7. У жодній з наведених вище відповідей ознака осудності не названа.

В якій відповіді названа ознака осудності?

1. Наявність вини.

2. Можливість (здатність) особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність).

3. Можливість (здатність) особи керувати своїми діями (бездіяльністю).

4. Відсутність в особи психічного захворювання.

5. Досягнення особою віку, з якого вона може бути суб’єктом злочину.

6. У жодній з наведених вище відповідей ознака осудності не названа.

Неосудність - це:

1. наявність в особи психічного захворювання;

2. неможливість (нездатність) особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність);

3. неможливість (нездатність) особи керувати своїми діями (бездіяльністю);

4. неможливість (нездатність) особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними;

5. неможливість (нездатність) особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними;

6. неможливість (нездатність) особи під час вчинення передбаченого КК суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність);

7. неможливість (нездатність) особи під час вчинення передбаченого КК суспільно небезпечного діяння керувати своїми діями (бездіяльністю);

8. неможливість (нездатність) особи під час вчинення передбаченого КК суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяьність) або керувати ними;

9. неможливість (нездатність) особи під час вчинення передбаченого КК суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними;

10. неможливість (нездатність) особи під час вчинення передбаченого КК суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки;

11. неможливість (нездатність) особи під час вчинення передбаченого КК суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки;

12. неможливість (нездатність) особи під час вчинення злочину через наявний у неї психічний розлад повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними;

13. неможливість (нездатність) особи через наявний у неї психічний розлад повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними;

14. неможливість (нездатність) особи під час вчинення злочину внаслідок звичайного (фізіологічного, простого) спяніння повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними;

15. неможливість (нездатність) особи внаслідок звичайного (фізіологічного, простого) спяніння повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними;

16. жодна з наведених вище відповідей поняття неосудності не містить.

В якій відповіді названий юридичний (психічний) критерій неосудності?

1. Неможливість (нездатність) особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність).

2. Неможливість (нездатність) особи керувати своїми діями (бездіяльністю).

3. Неможливість (нездатність) особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

4. Неможливість (нездатність) особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними.

5. Неможливість (нездатність) особи під час вчинення передбаченого КК суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність).

6. Неможливість (нездатність) особи під час вчинення передбаченого КК суспільно небезпечного діяння керувати своїми діями (бездіяльністю).

7. Неможливість (нездатність) особи під час вчинення передбаченого КК суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

8. Неможливість (нездатність) особи під час вчинення передбаченого КК суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними.

9. Наявність в особи хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.

10. Наявність в особи хронічного психічного захворювання.

11. Наявність в особи тимчасового розладу психічної діяльності.

12. Наявність в особи тяжкої хвороби.

13. Наявність в особи захворювання.

14. Наявність в особи хронічного захворювання.

15. Стан звичайного (фізіологічного, простого) сп’яніння.

16. Відсутність вини.

17. Недосягнення особою віку, з якого вона може бути суб’єктом злочину.

18. Стан сильного душевного хвилювання (фізіологічного афекту).

19. Перебування особи під впливом фізичного чи психічного примусу або непереборної сили.

20. Стан необхідної оборони або крайньої необхідності.

В якій відповіді названа інтелектуальна ознака юридичного (психічного) критерію неосудності?

1. Неможливість (нездатність) особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність).

2. Неможливість (нездатність) особи керувати своїми діями (бездіяльністю).

3. Неможливість (нездатність) особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

4. Неможливість (нездатність) особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними.

5. Неможливість (нездатність) особи під час вчинення передбаченого КК суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність).

6. Неможливість (нездатність) особи під час вчинення передбаченого КК суспільно небезпечного діяння керувати своїми діями (бездіяльністю).

7. Неможливість (нездатність) особи під час вчинення передбаченого КК суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

8. Неможливість (нездатність) особи під час вчинення передбаченого КК суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними.

9. Наявність в особи хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.

10. Наявність в особи хронічного психічного захворювання.

11. Наявність в особи тимчасового розладу психічної діяльності.

12. Наявність в особи тяжкої хвороби.

13. Наявність в особи захворювання.

14. Наявність в особи хронічного захворювання.

15. Стан звичайного (фізіологічного, простого) сп’яніння.

16. Відсутність вини.

17. Недосягнення особою віку, з якого вона може бути суб’єктом злочину.

18. Стан сильного душевного хвилювання (фізіологічного афекту).

19. Перебування особи під впливом фізичного чи психічного примусу або непереборної сили.

20. Стан необхідної оборони або крайньої необхідності.

В якій відповіді названа вольова ознака юридичного (психічного) критерію неосудності?

1. Неможливість (нездатність) особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність).

2. Неможливість (нездатність) особи керувати своїми діями (бездіяльністю).

3. Неможливість (нездатність) особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

4. Неможливість (нездатність) особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними.

5. Неможливість (нездатність) особи під час вчинення передбаченого КК суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність).

6. Неможливість (нездатність) особи під час вчинення передбаченого КК суспільно небезпечного діяння керувати своїми діями (бездіяльністю).

7. Неможливість (нездатність) особи під час вчинення передбаченого КК суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

8. Неможливість (нездатність) особи під час вчинення передбаченого КК суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними.

9. Наявність в особи хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.

10. Наявність в особи хронічного психічного захворювання.

11. Наявність в особи тимчасового розладу психічної діяльності.

12. Наявність в особи тяжкої хвороби.

13. Наявність в особи захворювання.

14. Наявність в особи хронічного захворювання.

15. Стан звичайного (фізіологічного, простого) сп’яніння.

16. Відсутність вини.

17. Недосягнення особою віку, з якого вона може бути суб’єктом злочину.

18. Стан сильного душевного хвилювання (фізіологічного афекту).

19. Перебування особи під впливом фізичного чи психічного примусу або непереборної сили.

20. Стан необхідної оборони або крайньої необхідності.

В якій відповіді названий медичний (біологічний) критерій неосудності?

1. Неможливість (нездатність) особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність).

2. Неможливість (нездатність) особи керувати своїми діями (бездіяльністю).

3. Неможливість (нездатність) особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

4. Неможливість (нездатність) особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними.

5. Неможливість (нездатність) особи під час вчинення передбаченого КК суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність).

6. Неможливість (нездатність) особи під час вчинення передбаченого КК суспільно небезпечного діяння керувати своїми діями (бездіяльністю).

7. Неможливість (нездатність) особи під час вчинення передбаченого КК суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

8. Неможливість (нездатність) особи під час вчинення передбаченого КК суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними.

9. Наявність в особи хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.

10. Наявність в особи хронічного психічного захворювання.

11. Наявність в особи тимчасового розладу психічної діяльності.

12. Наявність в особи тяжкої хвороби.

13. Наявність в особи захворювання.

14. Наявність в особи хронічного захворювання.

15. Стан звичайного (фізіологічного, простого) сп’яніння.

16. Відсутність вини.

17. Недосягнення особою віку, з якого вона може бути суб’єктом злочину.

18. Стан сильного душевного хвилювання (фізіологічного афекту).

19. Перебування особи під впливом фізичного чи психічного примусу або непереборної сили.

20. Стан необхідної оборони або крайньої необхідності.

Особа, яка вчинила передбачене КК суспільно небезпечне діяння у стані неосудності:

1. звільняється від кримінальної відповідальності;

2. звільняється від покарання;

3. звільняється від кримінальної відповідальності і покарання;

4. не підлягає кримінальній відповідальності;

5. підлягає кримінальній відповідальності і покаранню після одужання.

6. Може підлягати кримінальній відповідальності.

7. Може бути звільнена від кримінальної відповідальності.

Особа, яка вчинила злочин у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними:

1. звільняється від кримінальної відповідальності;

2. не підлягає кримінальній відповідальності;

3. звільняється від кримінальної відповідальності і покарання;

4. не звільняється від кримінальної відповідальності і покарання;

5. не підлягає покаранню до одужання.

6. Може бути звільнена від покарання,

7. Може бути звільнена від кримінальної відповідальності.

Обмежена осудність – це:

1. наявність в особи психічного захворювання;

2. відсутність вини;

3. недосягнення особою віку, з якого вона може бути суб’єктом злочину;

4. неможливість (нездатність) особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність);

5. неможливість (нездатність) особи керувати своїми діями (бездіяльністю);

6. неможливість (нездатність) особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними;

7. неможливість (нездатність) особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними;

8. неможливість (нездатність) особи під час вчинення передбаченого КК суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність);

9. неможливість (нездатність) особи під час вчинення передбаченого КК суспільно небезпечного діяння керувати своїми діями (бездіяльністю);

10. неможливість (нездатність) особи під час вчинення передбаченого КК суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяьність) або керувати ними;

11. неможливість (нездатність) особи під час вчинення передбаченого КК суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними;

12. неможливість (нездатність) особи під час вчинення передбаченого КК суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки;

13. неможливість (нездатність) особи під час вчинення передбаченого КК суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки;

14. неможливість (нездатність) особи під час вчинення злочину через наявний у неї психічний розлад повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними;

15. неможливість (нездатність) особи через наявний у неї психічний розлад повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними;

16. неможливість (нездатність) особи під час вчинення злочину внаслідок звичайного (фізіологічного, простого) спяніння повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними;

17. неможливість (нездатність) особи внаслідок звичайного (фізіологічного, простого) спяніння повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними;

18. жодна з наведених вище відповідей поняття обмеженої осудності не містить.

Особа, яка вчинила злочин у стані обмеженої осудності:

1. не підлягає кримінальній відповідальності;

2. підлягає кримінальній відповідальності;

3. підлягає кримінальній відповідальності після одужання;

4. може підлягати кримінальній відповідальності після одужання;

5. звільняється від кримінальної відповідальності;

6. підлягає кримінальній відповідальності лише за вчинення умисного злочину;

7. підлягає кримінальній відповідальності лише за вчинення тяжкого злочину;

8. підлягає кримінальній відповідальності лише за вчинення особливо тяжкого злочину;

9. підлягає кримінальній відповідальності лише за умисні діяння, повязані з посяганням на життя людини;

10. питання про кримінальну відповідальність такої особи вирішується у кожному випадку слідчим, прокурором, судом.

Факт вчинення особою злочину у стані обмеженої осудності:

1. не має ніякого кримінально-правового значення;

2. є підставою для звільнення її від кримінальної відповідальності;

3. є підставою для звільнення її від покарання;

4. впливає на визначення ступеня тяжкості вчиненого нею злочину;

5. враховується при призначенні покарання;

6. може враховуватись при призначенні покарання.

Примусові заходи медичного характеру застосовуються з метою:

1. лікування осіб, які мають хворобу, що становить небезпеку для здоровя інших людей;

2. лікування психічно хворих осіб;

3. запобігання вчиненню злочинів психічно хворими особами;

4. запобігання вчиненню нових злочинів;

5. обовязкового лікування осіб, які вчинили передбачене КК суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, та запобігання вчиненню ними таких діянь;

6. обовязкового лікування осіб, які вчинили злочин;

7. обовязкового лікування осіб, які вчинили злочин у стані обмежної осудності, та запобігання вчиненню ними передбачених КК суспільно небезпечних діянь;

8. обовязкового лікування осіб, які вчинили злочин, від алкоголізму, наркоманії, токсикоманії;

9. обовязкового лікування осіб, які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли до постановлення вироку на психічну хворобу, що позбавляє їх можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, та запобігання вчиненню ними передбачених КК суспільно небезпечних діянь;

10. обовязкового лікування осіб, які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли під час відбування покарання на психічну хворобу, що позбавляє їх можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, та запобігання вчиненню ними передбачених КК суспільно небезпечних діянь;

11. виправлення засуджених і запобігання вчиненню нових злочинів.

Примусові заходи медичного характеру можуть застосовуватись:

1. до осіб, які до моменту вчинення передбаченого КК суспільно небезпечного діяння не досягли встановленого віку;

2. лише до осіб, які вчинили передбачене КК суспільно небезпечне діяння у стані неосудності;

3. до осіб, які вчинили передбачене КК суспільно небезпечне діяння у стані неосудності;

4. лише до осіб, які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли до постановлення вироку на психічну хворобу, що позбавляє їх можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними;

5. лише до осіб, які захворіли під час відбування покарання на психічну хворобу, що позбавляє їх можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними;

6. до осіб, які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли до постановлення вироку або під час відбування покарання на психічну хворобу, що позбавляє їх можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними;

7. до осіб, які вчинили злочин у стані обмеженої осудності;

8. лише до осіб, які вчинили злочин у стані обмеженої осудності;

9. до осіб, які вчинили злочин та мають хворобу, що становить небезпеку для здоровя інших осіб;

10. лише до осіб, які вчинили злочин та мають хворобу, що становить небезпеку для здоровя інших осіб;

11. до осіб, які вчинили злочин на ґрунті алкоголізму, наркоманії чи токсикоманії;

12. лише до осіб, які вчинили злочин на ґрунті алкоголізму, наркоманії чи токсикоманії;

13. до осіб, які вчинили передбачене КК суспільно небезпечне діяння у стані звичайного (фізіологічного, простого) сп’яніння.

Видами примусових заходів медичного характеру є:

1. поміщення у психіатричну лікарню звичайного типу;

2. поміщення у психіатричну лікарню загального типу;

3. поміщення у психіатричну лікарню із звичайним наглядом;

4. госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом;

5. поміщення у психіатричну лікарню спеціального типу;

6. поміщення у психіатричну лікарню з посиленим наглядом;

7. госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом;

8. поміщення у психіатричну лікарню суворого типу;

9. поміщення у психіатричну лікарню з суворим наглядом;

10. госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом;

11. передача на піклування родичам чи опікунам при обов’язковому лікарському нагляді;

12. надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;

13. амбулаторне примусове спостереження і лікування у психіатра;

14. примусове лікування у психіатричному стаціонарі;

15. примусове лікування у психіатричному стаціонарі спеціалізованого типу з інтенсивним спостереженням.

Вид примусового заходу медичного характеру обирається:

1. залежно від психічного захворювання особи та характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого нею діяння;

2. залежно від психічного захворювання особи, характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого нею діяння та обставин справи, що обтяжують і пом’якшують її відповідальність;

3. лише залежно від психічного захворювання особи;

4. лише залежно від характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого особою діяння;

5. залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб;

6. лише з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе і оточуючих;

7. лише залежно від характеру та тяжкості захворювання і тяжкості вчиненого діяння;

8. лише з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для інших осіб;

9. лише залежно від характеру та тяжкості захворювання або тяжкості вчиненого діяння;

10. обставини, залежно від яких обирається той чи інший вид примусового заходу медичного характеру, в КК не вказані.

Поміщення у психіатричну лікарню звичайного типу як вид примусового заходу медичного характеру може бути застосоване щодо особи, яка:

1. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку;

2. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду;

3. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя чи здоровя громадян або на власність;

4. за своїм психічним станом потребує тримання у лікарні і лікування в примусовому порядку;

5. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя інших осіб;

6. за своїм психічним станом не становить загрози для оточуючих;

7. за своїм психічним станом становить загрозу для оточуючих;

8. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність;

9. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність, і за психічним станом становить загрозу для оточуючих, у зв’язку з чим потребує тримання у лікарні і лікування в умовах посиленого нагляду;

10. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність, і за психічним станом не становить загрози для оточуючих, але потребує лікування у психіатричному стаціонарі спеціалізованого типу;

11. за своїм психічним станом становить особливу небезпеку для суспільства;

12. за характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства;

13. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду;

14. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для оточуючих і потребує лікування у психіатричному стаціонарі;

15. страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо вона за станом психічного здоровя не потребує госпіталізації до психіатричного закладу;

16. хворіє на психічну хворобу;

17. має хворобу, що становить небезпеку для здоровя інших осіб;

18. вчинила злочин і має хворобу, що становить небезпеку для здоровя інших осіб;

19. такий вид примусового заходу медичного характеру КК не передбачений.

Поміщення у психіатричну лікарню із звичайним наглядом як вид примусового заходу медичного характеру може бути застосоване щодо особи, яка:

1. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду;

2. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку;

3. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя чи здоровя громадян або власність;

4. за своїм психічним станом потребує тримання у лікарні і лікування в примусовому порядку;

5. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя інших осіб;

6. за своїм психічним станом не становить загрози для оточуючих;

7. за своїм психічним станом становить загрозу для оточуючих;

8. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність;

9. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність, і за психічним станом становить загрозу для оточуючих, у зв’язку з чим потребує тримання у лікарні і лікування в умовах посиленого нагляду;

10. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність, і за психічним станом не становить загрози для оточуючих, але потребує лікування у психіатричному стаціонарі спеціалізованого типу;

11. за своїм психічним станом становить особливу небезпеку для суспільства;

12. за характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства;

13. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду;

14. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для оточуючих і потребує лікування у психіатричному стаціонарі;

15. страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо вона за станом психічного здоровя не потребує госпіталізації до психіатричного закладу;

16. хворіє на психічну хворобу;

17. має хворобу, що становить небезпеку для здоровя інших осіб;

18. вчинила злочин і має хворобу, що становить небезпеку для здоровя інших осіб;

19. такий вид примусового заходу медичного характеру КК не передбачений.

Поміщення у психіатричну лікарню спеціального типу як вид примусового заходу медичного характеру може бути застосоване щодо особи, яка:

1. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя чи здоровя громадян або власність;

2. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку;

3. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду;

4. за своїм психічним станом потребує тримання у лікарні і лікування в примусовому порядку;

5. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя інших осіб;

6. за своїм психічним станом не становить загрози для оточуючих;

7. за своїм психічним станом становить загрозу для оточуючих;

8. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність;

9. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність, і за психічним станом становить загрозу для оточуючих, у зв’язку з чим потребує тримання у лікарні і лікування в умовах посиленого нагляду;

10. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність, і за психічним станом не становить загрози для оточуючих, але потребує лікування у психіатричному стаціонарі спеціалізованого типу;

11. за своїм психічним станом становить особливу небезпеку для суспільства;

12. за характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства;

13. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду;

14. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для оточуючих і потребує лікування у психіатричному стаціонарі;

15. страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо вона за станом психічного здоровя не потребує госпіталізації до психіатричного закладу;

16. хворіє на психічну хворобу;

17. має хворобу, що становить небезпеку для здоровя інших осіб;

18. вчинила злочин і має хворобу, що становить небезпеку для здоровя інших осіб;

19. такий вид примусового заходу медичного характеру КК не передбачений.

Поміщення у психіатричну лікарню з посиленим наглядом як вид примусового заходу медичного характеру може бути застосоване щодо особи, яка:

1. за своїм психічним станом потребує тримання у лікарні і лікування в примусовому порядку;

2. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку;

3. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду;

4. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя чи здоровя громадян або власність;

5. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя інших осіб;

6. за своїм психічним станом не становить загрози для оточуючих;

7. за своїм психічним станом становить загрозу для оточуючих;

8. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність;

9. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність, і за психічним станом становить загрозу для оточуючих, у зв’язку з чим потребує тримання у лікарні і лікування в умовах посиленого нагляду;

10. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність, і за психічним станом не становить загрози для оточуючих, але потребує лікування у психіатричному стаціонарі спеціалізованого типу;

11. за своїм психічним станом становить особливу небезпеку для суспільства;

12. за характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства;

13. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду;

14. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для оточуючих і потребує лікування у психіатричному стаціонарі;

15. страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо вона за станом психічного здоровя не потребує госпіталізації до психіатричного закладу;

16. хворіє на психічну хворобу;

17. має хворобу, що становить небезпеку для здоровя інших осіб;

18. вчинила злочин і має хворобу, що становить небезпеку для здоровя інших осіб;

19. такий вид примусового заходу медичного характеру КК не передбачений.

Поміщення у психіатричну лікарню суворого типу як вид примусового заходу медичного характеру може бути застосоване щодо особи, яка:

1. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя інших осіб;

2. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку;

3. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду;

4. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя чи здоровя громадян або власність;

5. за своїм психічним станом потребує тримання у лікарні і лікування в примусовому порядку;

6. за своїм психічним станом не становить загрози для оточуючих;

7. за своїм психічним станом становить загрозу для оточуючих;

8. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність;

9. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність, і за психічним станом становить загрозу для оточуючих, у зв’язку з чим потребує тримання у лікарні і лікування в умовах посиленого нагляду;

10. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність, і за психічним станом не становить загрози для оточуючих, але потребує лікування у психіатричному стаціонарі спеціалізованого типу;

11. за своїм психічним станом становить особливу небезпеку для суспільства;

12. за характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства;

13. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду;

14. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для оточуючих і потребує лікування у психіатричному стаціонарі;

15. страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо вона за станом психічного здоровя не потребує госпіталізації до психіатричного закладу;

16. хворіє на психічну хворобу;

17. має хворобу, що становить небезпеку для здоровя інших осіб;

18. вчинила злочин і має хворобу, що становить небезпеку для здоровя інших осіб;

19. такий вид примусового заходу медичного характеру КК не передбачений.

Поміщення у психіатричну лікарню з суворим наглядом як вид примусового заходу медичного характеру може бути застосоване щодо особи, яка:

1. за своїм психічним станом не становить загрози для оточуючих;

2. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку;

3. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду;

4. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя чи здоровя громадян або власність;

5. за своїм психічним станом потребує тримання у лікарні і лікування в примусовому порядку;

6. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя інших осіб;

7. за своїм психічним станом становить загрозу для оточуючих;

8. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність;

9. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність, і за психічним станом становить загрозу для оточуючих, у зв’язку з чим потребує тримання у лікарні і лікування в умовах посиленого нагляду;

10. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність, і за психічним станом не становить загрози для оточуючих, але потребує лікування у психіатричному стаціонарі спеціалізованого типу;

11. за своїм психічним станом становить особливу небезпеку для суспільства;

12. за характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства;

13. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду;

14. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для оточуючих і потребує лікування у психіатричному стаціонарі;

15. страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо вона за станом психічного здоровя не потребує госпіталізації до психіатричного закладу;

16. хворіє на психічну хворобу;

17. має хворобу, що становить небезпеку для здоровя інших осіб;

18. вчинила злочин і має хворобу, що становить небезпеку для здоровя інших осіб;

19. такий вид примусового заходу медичного характеру КК не передбачений.

Передача на піклування родичам чи опікунам при обов’язковому лікарському нагляді як вид примусового заходу медичного характеру може бути застосована щодо особи, яка:

1. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність;

2. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку;

3. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду;

4. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя чи здоровя громадян або власність;

5. за своїм психічним станом потребує тримання у лікарні і лікування в примусовому порядку;

6. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя інших осіб;

7. за своїм психічним станом становить загрозу для оточуючих;

8. за своїм психічним станом не становить загрози для оточуючих;

9. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність, і за психічним станом становить загрозу для оточуючих, у зв’язку з чим потребує тримання у лікарні і лікування в умовах посиленого нагляду;

10. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність, і за психічним станом не становить загрози для оточуючих, але потребує лікування у психіатричному стаціонарі спеціалізованого типу;

11. за своїм психічним станом становить особливу небезпеку для суспільства;

12. за характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства;

13. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду;

14. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для оточуючих і потребує лікування у психіатричному стаціонарі;

15. страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо вона за станом психічного здоровя не потребує госпіталізації до психіатричного закладу;

16. хворіє на психічну хворобу;

17. має хворобу, що становить небезпеку для здоровя інших осіб;

18. вчинила злочин і має хворобу, що становить небезпеку для здоровя інших осіб;

19. такий вид примусового заходу медичного характеру КК не передбачений.

Амбулаторне примусове спостереження і лікування у психіатра як вид примусового заходу медичного характеру може бути застосоване щодо особи, яка:

1. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність, і за психічним станом становить загрозу для оточуючих, у зв’язку з чим потребує тримання у лікарні і лікування в умовах посиленого нагляду;

2. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку;

3. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду;

4. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя чи здоровя громадян або власність;

5. за своїм психічним станом потребує тримання у лікарні і лікування в примусовому порядку;

6. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя інших осіб;

7. за своїм психічним станом становить загрозу для оточуючих;

8. за своїм психічним станом не становить загрози для оточуючих;

9. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність;

10. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність, і за психічним станом не становить загрози для оточуючих, але потребує лікування у психіатричному стаціонарі спеціалізованого типу;

11. за своїм психічним станом становить особливу небезпеку для суспільства;

12. за характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства;

13. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду;

14. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для оточуючих і потребує лікування у психіатричному стаціонарі;

15. страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо вона за станом психічного здоровя не потребує госпіталізації до психіатричного закладу;

16. хворіє на психічну хворобу;

17. має хворобу, що становить небезпеку для здоровя інших осіб;

18. вчинила злочин і має хворобу, що становить небезпеку для здоровя інших осіб;

19. такий вид примусового заходу медичного характеру КК не передбачений.

Примусове лікування у психіатричному стаціонарі як вид примусового заходу медичного характеру може бути застосоване щодо особи, яка:

1. за своїм психічним станом становить особливу небезпеку для суспільства;

2. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку;

3. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду;

4. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя чи здоровя громадян або власність;

5. за своїм психічним станом потребує тримання у лікарні і лікування в примусовому порядку;

6. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя інших осіб;

7. за своїм психічним станом становить загрозу для оточуючих;

8. за своїм психічним станом не становить загрози для оточуючих;

9. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність;

10. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність, і за психічним станом не становить загрози для оточуючих, але потребує лікування у психіатричному стаціонарі спеціалізованого типу;

11. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність, і за психічним станом становить загрозу для оточуючих, у зв’язку з чим потребує тримання у лікарні і лікування в умовах посиленого нагляду;

12. за характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства;

13. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду;

14. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для оточуючих і потребує лікування у психіатричному стаціонарі;

15. страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо вона за станом психічного здоровя не потребує госпіталізації до психіатричного закладу;

16. хворіє на психічну хворобу;

17. має хворобу, що становить небезпеку для здоровя інших осіб;

18. вчинила злочин і має хворобу, що становить небезпеку для здоровя інших осіб;

19. такий вид примусового заходу медичного характеру КК не передбачений.

Примусове лікування у психіатричному стаціонарі спеціалізованого типу з інтенсивним спостереженням як вид примусового заходу медичного характеру може бути застосоване щодо особи, яка:

1. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для оточуючих і потребує лікування у психіатричному стаціонарі;

2. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку;

3. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду;

4. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя чи здоровя громадян або власність;

5. за своїм психічним станом потребує тримання у лікарні і лікування в примусовому порядку;

6. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя інших осіб;

7. за своїм психічним станом становить загрозу для оточуючих;

8. за своїм психічним станом не становить загрози для оточуючих;

9. за своїм психічним станом становить особливу небезпеку для суспільства;

10. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність, і за психічним станом не становить загрози для оточуючих, але потребує лікування у психіатричному стаціонарі спеціалізованого типу;

11. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність, і за психічним станом становить загрозу для оточуючих, у зв’язку з чим потребує тримання у лікарні і лікування в умовах посиленого нагляду;

12. за характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства;

13. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду;

14. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність;

15. страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо вона за станом психічного здоровя не потребує госпіталізації до психіатричного закладу;

16. хворіє на психічну хворобу;

17. має хворобу, що становить небезпеку для здоровя інших осіб;

18. вчинила злочин і має хворобу, що становить небезпеку для здоровя інших осіб;

19. такий вид примусового заходу медичного характеру КК не передбачений.

Поміщення у психіатричну лікарню загального типу як вид примусового заходу медичного характеру може бути застосоване щодо особи, яка:

1. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність, і за психічним станом не становить загрози для оточуючих, але потребує лікування у психіатричному стаціонарі спеціалізованого типу;

2. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку;

3. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду;

4. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя чи здоровя громадян або власність;

5. за своїм психічним станом потребує тримання у лікарні і лікування в примусовому порядку;

6. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя інших осіб;

7. за своїм психічним станом становить загрозу для оточуючих;

8. за своїм психічним станом не становить загрози для оточуючих;

9. за своїм психічним станом становить особливу небезпеку для суспільства;

10. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність;

11. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність, і за психічним станом становить загрозу для оточуючих, у зв’язку з чим потребує тримання у лікарні і лікування в умовах посиленого нагляду;

12. за характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства;

13. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду;

14. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для оточуючих і потребує лікування у психіатричному стаціонарі;

15. страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо вона за станом психічного здоровя не потребує госпіталізації до психіатричного закладу;

16. хворіє на психічну хворобу;

17. має хворобу, що становить небезпеку для здоровя інших осіб;

18. вчинила злочин і має хворобу, що становить небезпеку для здоровя інших осіб;

19. такий вид примусового заходу медичного характеру КК не передбачений.

Госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом як вид примусового заходу медичного характеру може бути застосована щодо особи, яка:

1. страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо вона за станом психічного здоровя не потребує госпіталізації до психіатричного закладу;

2. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку;

3. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду;

4. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя чи здоровя громадян або власність;

5. за своїм психічним станом потребує тримання у лікарні і лікування в примусовому порядку;

6. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя інших осіб;

7. за своїм психічним станом становить загрозу для оточуючих;

8. за своїм психічним станом не становить загрози для оточуючих;

9. за своїм психічним станом становить особливу небезпеку для суспільства;

10. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність;

11. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність, і за психічним станом становить загрозу для оточуючих, у зв’язку з чим потребує тримання у лікарні і лікування в умовах посиленого нагляду;

12. за характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства;

13. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду;

14. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для оточуючих і потребує лікування у психіатричному стаціонарі;

15. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність, і за психічним станом не становить загрози для оточуючих, але потребує лікування у психіатричному стаціонарі спеціалізованого типу;

16. хворіє на психічну хворобу;

17. має хворобу, що становить небезпеку для здоровя інших осіб;

18. вчинила злочин і має хворобу, що становить небезпеку для здоровя інших осіб;

19. такий вид примусового заходу медичного характеру КК не передбачений.

Госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом як вид примусового заходу медичного характеру може бути застосована щодо особи, яка:

1. хворіє на психічну хворобу;

2. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку;

3. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду;

4. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя чи здоровя громадян або власність;

5. за своїм психічним станом потребує тримання у лікарні і лікування в примусовому порядку;

6. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя інших осіб;

7. за своїм психічним станом становить загрозу для оточуючих;

8. за своїм психічним станом не становить загрози для оточуючих;

9. за своїм психічним станом становить особливу небезпеку для суспільства;

10. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність;

11. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність, і за психічним станом становить загрозу для оточуючих, у зв’язку з чим потребує тримання у лікарні і лікування в умовах посиленого нагляду;

12. за характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства;

13. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду;

14. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для оточуючих і потребує лікування у психіатричному стаціонарі;

15. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність, і за психічним станом не становить загрози для оточуючих, але потребує лікування у психіатричному стаціонарі спеціалізованого типу;

16. страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо вона за станом психічного здоровя не потребує госпіталізації до психіатричного закладу;

17. має хворобу, що становить небезпеку для здоровя інших осіб;

18. вчинила злочин і має хворобу, що становить небезпеку для здоровя інших осіб;

19. такий вид примусового заходу медичного характеру КК не передбачений.

Госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом як вид примусового заходу медичного характеру може бути застосована щодо особи, яка:

1. має хворобу, що становить небезпеку для здоровя інших осіб;

2. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку;

3. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду;

4. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя чи здоровя громадян або власність;

5. за своїм психічним станом потребує тримання у лікарні і лікування в примусовому порядку;

6. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя інших осіб;

7. за своїм психічним станом становить загрозу для оточуючих;

8. за своїм психічним станом не становить загрози для оточуючих;

9. за своїм психічним станом становить особливу небезпеку для суспільства;

10. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність;

11. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність, і за психічним станом становить загрозу для оточуючих, у зв’язку з чим потребує тримання у лікарні і лікування в умовах посиленого нагляду;

12. за характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства;

13. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду;

14. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для оточуючих і потребує лікування у психіатричному стаціонарі;

15. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність, і за психічним станом не становить загрози для оточуючих, але потребує лікування у психіатричному стаціонарі спеціалізованого типу;

16. страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо вона за станом психічного здоровя не потребує госпіталізації до психіатричного закладу;

17. хворіє на психічну хворобу;

18. вчинила злочин і має хворобу, що становить небезпеку для здоровя інших осіб;

19. такий вид примусового заходу медичного характеру КК не передбачений.

Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку як вид примусового заходу медичного характеру може бути застосоване щодо особи, яка:

1. вчинила злочин і має хворобу, що становить небезпеку для здоровя інших осіб;

2. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку;

3. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду;

4. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя чи здоровя громадян або власність;

5. за своїм психічним станом потребує тримання у лікарні і лікування в примусовому порядку;

6. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя інших осіб;

7. за своїм психічним станом становить загрозу для оточуючих;

8. за своїм психічним станом не становить загрози для оточуючих;

9. за своїм психічним станом становить особливу небезпеку для суспільства;

10. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність;

11. вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність, і за психічним станом становить загрозу для оточуючих, у зв’язку з чим потребує тримання у лікарні і лікування в умовах посиленого нагляду;

12. за характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства;

13. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду;

14. за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для оточуючих і потребує лікування у психіатричному стаціонарі;

15. вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність, і за психічним станом не становить загрози для оточуючих, але потребує лікування у психіатричному стаціонарі спеціалізованого типу;

16. страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо вона за станом психічного здоровя не потребує госпіталізації до психіатричного закладу;

17. хворіє на психічну хворобу;

18. має хворобу, що становить небезпеку для здоровя інших осіб;

19. такий вид примусового заходу медичного характеру КК не передбачений.

Примусові заходи медичного характеру призначаються:

1. на строк до 1 року;

2. на строк до 2 років;

3. на строк до 3 років;

4. на строк не більше 6 місяців;

5. на строк не більше 10 місяців;

6. на строк не більше 3 місяців;

7. оскільки строк, на який можуть призначатися примусові заходи медичного характеру, КК не встановлений, він у кожному конкретному випадку визначається судом;

8. при застосуванні примусових заходів медичного характеру строк, на який вони призначаються, не вказується.

Примусові заходи медичного характеру застосовуються:

1. органом дізнання;

2. слідчим;

3. слідчим за згодою прокурора;

4. прокурором;

5. судом;

6. лікувальними закладами органів охорони здоров’я;

7. головним лікарем психіатричної лікарні;

8. головним психіатром області;

9. районним відділом охорони здоров’я;

10. головним лікарем районної (міської) лікарні.

Продовження застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється:

1. слідчим;

2. органом дізнання;

3. слідчим за згодою прокурора;

4. прокурором;

5. судом;

6. лікувальними закладами органів охорони здоров’я;

7. головним лікарем психіатричної лікарні;

8. головним психіатром області;

9. районним відділом охорони здоров’я;

10. головним лікарем районної (міської) лікарні.

Продовження застосування примусового заходу медичного характеру проводиться кожного разу на строк:

1. на строк до 2 років;

2. на строк до 1 року;

3. на строк до 3 років;

4. на строк не більше 6 місяців;

5. на строк не більше 10 місяців;

6. на строк не більше 3 місяців;

7. оскільки строк, на який можуть призначатися примусові заходи медичного характеру, КК не встановлений, він у кожному конкретному випадку визначається судом;

8. при застосуванні примусових заходів медичного характеру строк, на який вони призначаються, не вказується.

Припинення застосовування примусових заходів медичного характеру здійснюється:

1. слідчим за згодою прокурора;

2. органом дізнання;

3. слідчим;

4. прокурором;

5. судом;

6. лікувальними закладами органів охорони здоров’я;

7. головним лікарем психіатричної лікарні;

8. головним психіатром області;

9. районним відділом охорони здоров’я;

10. головним лікарем районної (міської) лікарні.

Зміна застосованого примусового заходу медичного характеру на інший здійснюється:

1. прокурором;

2. органом дізнання;

3. слідчим;

4. слідчим за згодою прокурора;

5. судом;

6. лікувальними закладами органів охорони здоров’я;

7. головним лікарем психіатричної лікарні;

8. головним психіатром області;

9. районним відділом охорони здоров’я;

10. головним лікарем районної (міської) лікарні.

Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється:

1. за поданням прокурора;

2. з ініціативи суду;

3. за заявою родичів психічно хворого;

4. за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу;

5. за поданням головного лікаря психіатричного закладу;

6. за поданням районного відділу охорони здоровя;

7. за поданням головного психіатра області;

8. за заявою будь-якої зацікавленої особи.

Особа, яка вчинила передбачене КК суспільно небезпечне діяння у стані сп’яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин:

1. звільняється від кримінальної відповідальності;

2. може бути звільнена від кримінальної відповідальності;

3. звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона була у стані патологічного сп’яніння;

4. звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона була у стані звичайного (фізіологічного, простого) сп’яніння;

5. звільняється від покарання;

6. звільняється від покарання, якщо вона знаходилась у стані патологічного сп’яніння;

7. звільняється від покарання, якщо вона знаходилась у стані звичайного (фізіологічного, простого) сп’яніння;

8. не підлягає кримінальній відповідальності;

9. підлягає кримінальній відповідальності;

10. підлягає кримінальній відповідальності, за винятком випадків, коли вона знаходилась у стані патологічного сп’яніння;

11. підлягає кримінальній відповідальності, за винятком випадків, коли вона знаходилась у стані звичайного (фізіологічного, простого) сп’яніння.

Особа, яка вчинила передбачене КК суспільно небезпечне діяння у стані патологічного сп’яніння: