53 Методика обчислення окремих статей калькуляції.

Розрахунок собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) називається калькулюванням, а документ, в якому оформляється розрахунок, - калькуляцією.

Мета калькулювання собівартості:

забезпечити визначення собівартості виробів і всієї виробленої продукції;

створити базу для встановлення цін;

сприяти відкриттю і використанню резервів виробництва.

Калькулювання собівартості конкретних видів продукції (робіт, послуг), облік і контроль є основою організації комерційного розрахунку.

Розрізняють три види калькуляцій: нормативну, планову та звітну.

Нормативна калькуляція-це собівартість виробу, розрахована на основі технічно обгрунтованих норм і нормативів витрат живої і матеріалізованої праці на певну дату.

Планова калькуляція може бути дорівнює, вище або нижче нормативної, так як в плановому періоді норми витрат живої і уречевленої праці можуть бути вище або нижче тих, які були утчени на стадії розробки нормативної калькуляції. Планова калькуляція розробляється, як правило, на рік, а в окремих випадках, на квартал.

Звітна калькуляція складається на основі даних бухгалтерського обліку і показує фактичну собівартість виробу, завдяки чому стають можливими перевірка виконання плану по собівартості виробів і виявлення відхилень від плану на окремих ділянках виробництва.

Об'єкт калькулювання визначається характером продукції і типом виробництва. Так, на підприємствах з невеликою тривалістю виробничого циклу виготовлення продукції, об'єктом калькулювання виступає готова продукція, на підприємствах з тривалим виробничим циклом - окремі деталі, вузли, технологічні переділи, на підприємствах одиничного виробництва.

На промислових підприємствах різних галузей промисловості калькулювання має свої особливості, які обумовлені характером виробленої продукції, сировини, що переробляється, технологічних процесів. Ці особливості проявляються у виборі об'єкта та одиниці калькулювання і в методиці калькулювання.

Правильне обчислення собівартості продукції має велике значення: чим краще організований облік, чим здійснено методи калькулювання, тим легше виявити за допомогою аналізу резерви зниження собівартості продукції. На промислових підприємствах застосовуються три основних методи калькулювання собівартості й обліку витрат на виробництво: позамовний, попередільний і нормативний.

Позамовний метод застосовується найчастіше в індивідуальному і дрібносерійному виробництві, а також для калькулювання собівартості робіт ремонтного й експериментального характеру. Для обчислення собівартості одиниці продукції загальна сума витрат за замовленням поділяється на кількість випущених виробів.

Попередільний метод калькулювання собівартості знаходить застосування в масовому виробництві з коротким, але закінченим технологічним циклом, коли випускається підприємством продукція однорідна по вихідному матеріалу і характеру обробки. Облік витрат при цьому методі здійснюється по стадіях (фазам) виробничого процесу.

Нормативний метод обліку і калькулювання є найбільш прогресивним, бо дозволяє вести повсякденний контроль над ходом виробничого процесу, за виконанням завдань по зниженню собівартості продукції. У цьому випадку витрати на виробництво поділяються на дві частини: витрати в межах норм і відхилення від норм витрати. Усі витрати в межах норм враховуються без угруповання, за окремими замовленнями. Відхилення від встановлених норм враховуються по їх причин і винуватців, що дає можливість оперативно аналізувати причини відхилень, попереджати їх у процесі роботи. При цьому фактична собівартість виробів при нормативному методі обліку визначається шляхом підсумовування витрат по нормах і витрат у результаті відхилень і змін поточних нормативів.

Перелік статей, що використовуються при калькулюванні, наведений у табл.1.1.

Таблиця 1.1

Планова калькуляція собівартості одиниці продукції

№ пп Найменування калькуляційних статей Умовні позначення Сума, руб. Методика розрахунку статей

1 2 3 4 5

1 Сировина і матеріали ЗM Прямим рахунком

2 Покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру ЗK Прямим рахунком

3 Зворотні відходи ЗОТХ Прямим рахунком

4 Паливо і енергія на технологічні цілі. ЗТ Прямим рахунком

5 Основна заробітна плата виробничих робітників. ЗО Прямим рахунком

6 Додаткова заробітна плата виробничих робітників. ЗД ЗД = З0 * НД/100

7 Податки, відрахування в бюджет і позабюджетні фонди; збори і відрахування місцевим органам влади ДТ ДТ = (З0 * ЗД) НН/100

8 Витрати на підготовку і освоєння виробництва ЗОСВ ЗОСВ = СПР1 * НОСВ/100 або ЗОСВ = ОСВ / N

9 Знос інструментів і пристосувань цільового призначення та інші спеціальні витрати Зін Зін == СІН / N

10 Загальновиробничі витрати в тому числі: Зоп Зоп = З0 * НОП/100

Витрати з утримання та експлуатації машин і устаткування Зек Зек = З0 * НЕК/100

Витрати по організації, обслуговування і управління виробництвом ЗЦ ЗЦ = З0 * НЦ/100

11 Загальногосподарські витрати ЗОХ ЗОХ = З0 * НОХ/100

12 Втрати від браку ЗБ ЗБ = СПР2 * НБ/100

13 Інші виробничі витрати ЗПР ЗПР = СПР3 * НПР/100

14 Виробнича собівартість СПР СПР = Si = 114Зi

15 Комерційні витрати ЗКОМ ЗКОМ = ПР * НКОМ/100

16 Повна собівартість СПОЛ СПОЛ = СПР + ЗКОМ

Примітки:

1.Статьі, що розраховуються прямим рахунком (1-5), визначаються на основі норм витрати матеріалу або витрат праці, планованих цін або тарифів, при необхідності з введенням відповідних коефіцієнтів.

2.Нi-прийнятий відсоток віднесення i-тих витрат на собівартість продукції.

3. Сi-кошторис віднесення i-тих витрат.

4.Спр1-сума 1-7, 10-12 статей калькуляції.

5.Спр2-сума 1-11 статей калькуляції.

6.Спр3-сума 1-12 статей калькуляції.

7.N-програма випуску відповідних виробів.

При розгляді методики розрахунку статей собівартості одиниці продукції, наведеної в табл. 1.1, слід мати на увазі, що в ній формалізовані найбільш часто зустрічаються методи розрахунку тих чи інших статей.

При калькулюванні собівартості продукції потрібно враховувати наступне:

при великій номенклатурі продукції, що випускається планові калькуляції можуть складатися на групи однотипних виробів;

калькулювання підлягає також продукція і допоміжних виробництв, особливо, якщо вона реалізується на сторону.

Підводячи підсумок питанню, зазначимо, що калькулювання собівартості відіграє помітну роль у діяльності підприємства і є основою організації комерційного розрахунку. Розрізняють нормативну, планову та звітну калькуляції.

На промислових підприємствах застосовуються три основних методи калькулювання собівартості й обліку витрат на виробництво: позамовний, попередільний і нормативний. Кожен з цих методів має свої особливості і застосовується в залежності від виду підприємства, його масштабів і т.д.