49 Визначення критичного обсягу виробництва.

бсягу виробництва, та постійні витрати, які залишаються стабільними у разі змін масштабів діяльності.

Змінні витрати складаються з прямих матеріальних витрат, витрат на заробітну плату виробничого персоналу з обов'язковими нарахуваннями, та з витрат на утримання й експлуатацію обладнання.

Постійні витрати склаються з адміністративних та управлінських витрат, амортизаційних відрахувань, витрат з досліду ринку та інших загальних, управлінських, комерційних і загальногосподарських витрат. Така класифікація має певну умовність, бо одна й та сама стаття витрат у різних умовах може залежати чи не залежати від обсягу реалізації продукції у разі розширення сфери діяльності підприємства, від чого, наприклад, збільшується обсяг робіт у бухгалтерії, відділі маркетингу чи планово-виробничому відділі.

У такому разі збільшуються витрати щодо статті «Витрати на утримання апарату управління» і вони вже вважаються постійними. А витрати щодо збуту продукції у разі виплати комісійної винагороди агентам, яка встановлена залежно від обсягу продаж, вважаються змінними.

Крім того, можуть змінюватися статті, які були віднесені до постійних, від одного періоду до іншого, не залежно від коливання обсягу випуску продукції. Це, наприклад, зростання орендної плати, збільшення витрат на складування та зберігання матеріалів чи товарів тощо. Існують також змішані витрати (напівзмінні), коли витрати на утримання й експлуатацію обладнання, яке складається з витрат на плановий ремонт і гарантований мінімум заробітної плати ремонтним робітникам, вважаються як постійна частина витрат, а витрати, що пов'язані з завантаженням обладнання,— як змінні.

Якщо виходити з передбаченого обсягу витрат підприємства, одним із основних чинників є надання можливостей для прогнозування його прибутку, а також надання змоги визначати для кожної конкрентної ситуації обсяг реалізації, яка забезпечує беззбиткову діяльність підприємства. При цьому його керівництво одержує інформацію стосовно «вкладу» кожного (вироблюваного) виду продукції у загальному фінансовому результаті діяльності, що дає змогу уникнути помилкових рішень, які приймаються у випадках калькулювання собівартості в обсязі повних витрат — змінних та постійних.

Покриття повних витрат (змінних і постійних) без урахування прибутку — це критичний обсяг виробництва, коли величина надходжень від реалізації дорівнює витратам. Місце сполучення ліній, які відповідають величинам надходження та витратам, на графіку називається «мертвою точкою». Аналітичним методом це сполучення визначається такою залежністю:

V = V? + ? + ?

де: V — обсяг реалізації в кошторисному вигляді;

У(2 — змінні витрати;

С — постійні витрати;

П — прибуток.

Оскільки змінні витрати (?^) перебувають у безпосередній залежності від обсягу реалізації (V), можна записати:

Гс =а?

де: а — коефіцієнт залежності змінних витрат від обсягу реалізації.

За допомогою графічного зображення можна розв'язати зворотне завдання: виходячи з заданого прибутку, розрахувати необхідний для його одержання обсяг набору слухачів чи обсяг реалізації (взагалі) та відповідні їм рівні витрат.

Розмір фінансового результату на графіку беззбитковості легко визначити за відстанню між лініями надходжень і сукупних витрат.