31. Прогнозування та планування на підприємстві.

Прогнозування: суть, принципи та методи

Прогнозування - це наукове обґрунтування можливого стану об'єктів у майбутньому, а також альтернативних шляхів і термінів досягнення очікуваного стану.

Прогнозування є сполучною ланкою між теорією і практикою в усіх сферах життя суспільства і за своїм складом воно є ширше від планування оскільки, крім показників діяльності підприємства прогнозування включає дані про зовнішнє середовище.

Процес прогнозування базується на таких основних принципах:

1.науковість - урахування вимог об'єктивних законів розвитку суспільства та формування прогнозів.

2.цілеспрямованість - визначення конкретних цілей і завдань;

3.системність - побудова прогнозу на основі системи методів, що характеризується певною послідовністю;

4.альтернативність — виявлення можливих варіантів розвитку об'єкта;

В практичній діяльності підприємства використовують такі типи прогнозування:

а) прогнозування, яке грунтується на творчому передба­ченні майбутнього, використовуючи інтуїцію;

б) пошукове прогнозування — це спосіб наукового прогно­зування від даного моменту до майбутнього. Воно опирається на наявну Інформацію.

В свою чергу пошукове прогнозування може бути тра­диційним (коли прогноз є екстраполяцією минулого в май­бутнє) і новаторським, альтернативним (коли існує декілька варіантів розвитку фірми з врахуванням змін зовнішнього і внутрішнього середовища).

в) нормативне або нормативно-цільове прогнозування по­лягає в тому, що спочатку визначаються загальні цілі, орієнтири на майбутнє, а вже потім оцінюється розвиток фірми, виходячи із встановлених цілей. В даному випадку застосовуються переважно якісні методи дослідження, оскіль­ки здебільшого фірма не володіє необхідними вихідними даними.

Результатом процесу прогнозування є прогнози, які мо­жуть бути коротко, середньо і довгостроковими (по часу охоплення), пошуковими, нормативними (по питаннях про­гнозування), пасивними і активними (по можливості впливу фірми на майбутнє).

В економічному прогнозуванні використовується дві групи методів прогнозування:

1.фактографічні, що базується на виконанні фактичних матеріалів,, які детально характеризують зміни показників об'єкта прогнозування;

2.евристичні - це методи експертних оцінок, які передбачають здійснення погрозних розробок за допомогою логічних прийомів і методичних правил теоретичних досліджень

3. Планування: суть, принципи і методи; види планів

Планування - це процес визначення цілей підприємства та розробки оптимального шляху їх досягнення.

Планування базується на основі теорії попиту і пропозиції, тобто плану діяльності підприємства мають відображати конкретні запити споживачів продукції і можливості виробників продукції.

Суть планування полягає в розробці та обгрунтуванні цілей, визначення найкращих методів і способів їхнього досягнення при ефективному використанні всіх видів ресурсів, необхідних для виконання поставлених завдань.

Процес планування проходить 4 етапи:

1. розробка загальних цілей;

2. визначення конкретних цілей на даний період;

3. визначення шляхів і способів досягнення цілей;

4. контроль за процесом досягнення поставлених цілей шляхом співставлення планових показників з фактичними.

План — це завчасно розроблена система заходів, що передбачає цілі, зміст, взаємодію ресурсів, обсяг, методи, послідовність і строки виконання робіт для виробництва і реалізації продукції або надання послуг.

Планування можна розглядати, як процес прийняття рішень, який передує майбутнім діям. Результатом планування є прийняття рішень або те, що, де, яким чином треба зробити. Способи і методи обґрунтування планових рішень є тією ланкою, яка поєднує теперішнє з майбутнім.

В сучасних умовах у процесі планування широко використовується різні методи розрахунку планових показників, які об'єднані у три узагальнюючі групи:

- екстраполяції;

- пофакторні методи;

- нормативні методи;

В сучасній системі управлінні вихідною одиницею при розробці планів є потреба народного господарства в продукції і наявність ресурсів для його виготовлення. Метод, в основі якого лежатьресурси і динаміки показників минулих років, називається екстраполяційним.

Планові значення показників при пофакторному методі визначається на основі впливу найважливіших факторів. Пофакторні розрахунки супроводжуються розробкою планів з підвищення продуктивності праці та зниження витрат на виробництво продукції.

Нормативний метод планування базується на використанні технічно-обгрунтованих норм і нормативів, що виражають ступінь економічної активності виробництва та обліку, норм витрат праці, фінансових і матеріальних ресурсів.

Система планів підприємства має комплексний характер і включає такі елементи:

1. стратегічний план;

2. план розвитку підприємства: поточні, тактичні, оперативні;

3. плани-програми і бізнес-плани.

Стратегічний план відображає основну мету розвитку підприємства. Він включає місію, загальні цілі і способи їх досягнення. Цей план базується на реальних можливостях підприємства.

Поточний план передбачає складання планів за всіма напрямками діяльності та на всіх рівнях його управління. Основне завдання його полягає в збалансованості планових рішень за всіма напрямками його діяльності за умовами максимально можливого використання внутрішніх ресурсів та забезпечення подальшого розвитку підприємства.

Тактичний план - це процес реалізації стратегії підприємницької структури на певний період часу. Він передбачає конкретні способи використання ресурсів підприємства, необхідних для досягнення цілей.

Оперативний план складається в єдиному господарському потоці; здійснюється в короткі терміни і охоплює окремі сфери діяльності підприємства.

Плани-програми визначають розвиток одного з важливих аспектів діяльності підприємства. Це можуть бути програми з удосконалення технологій, програми випуску нової продукції та ін.

Бізнес-плани характеризуються всестороннімобгрунтуванням доцільності впровадження нових ідей, а також вони передбачають просування товару на ринку нової продукції, робіт, послуг.