Тема: Економічна сутність реальних інвестицій

1. Характеристика реальних інвестицій.

2. Кругообіг реальних інвестицій.

3. Об’єкти реальних інвестицій.

ПЕРШЕ ПИТАННЯ:

Визначальною домінантою економічної політики будь-якої країни є реальні інвестиції. Вони складають економічну основу суспільства та впливають на досягнення макроекономічної стабілізації країни. Такий аспект дослідження свідчить про дуже важливе значення реальних інвестицій в економічному розвитку країни та про ту роль, яку вони відіграють у функціонуванні ринкової економіки. Саме цим пояснюється той величезний інтерес економістів до теорії вкладання капіталу у виробництво, який вони проявляють на протязі багатьох років.

Під «реальними інвестиціями» розуміють ті економічні ресурси, які направляються на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення або модернізацію виробничого процесу.

Види реальних інвестицій

чисті реальні інвестиції валові реальні інвестиції

«Чисті реальні інвестиції» - інвестиції, які направляються на збільшення основного капіталу та утворення нових основних та частини оборотних фондів як виробничого, так і не виробничого призначення.

«Валові реальні інвестиції», які відрізняються від «чистих» на величину одноразових витрат, які забезпечують просте відтворення. Крім того, реальні інвестиції в формі капітальних вкладень включають в себе такі елементи «валових» інвестицій, як витрати на накопичення та реновацію основних фондів і накопичення оборотних фондів у частині приросту незавершеного будівництва. Отже, поняття «валових інвестицій» по складу ширше капітальних вкладень, які не включають у себе витрати на утворення невстановленого обладнання та капітальний ремонт діючих основних фондів.

Реальні інвестиції (брутто-інвестиції) складаються з:

нетто-інвестицій реінвестицій

Нетто-інвестиції - початкові інвестиції, які здійснюються на основі проекту або при купівлі підприємства (фірми).

Реінвестиції - знову вивільнені інвестиційні ресурси, які використовуються на придбання нових засобів виробництва.

Реальні інвестиції поділяються на:

Інвестиції у «зовнішні умови» Інвестиції у власну діяльність

Інвестиції у «зовнішні умови» - найбільш вигідні вкладання вільних коштів у сторонні виробничі та інші структури.

Інвестиції у «зовнішні умови» здійснюються, як правило, у вигляді участі на паях підприємства в спільних проектах.

Інвестиції у власну діяльність - тобто найбільш вигідне вкладання капіталу в підвищення конкурентного статусу підприємства як за рахунок внутрішніх, так і за рахунок зовнішніх джерел фінансування.

Інвестиції внутрішнього характеру мають за мету розвиток стратегічного потенціалу за рахунок приросту тих чи інших ресурсів (технічних, технологічних, інтелектуальних тощо) та утворення необхідних товарно-матеріальних запасів.

Оскільки останній тип визначається як зовнішніми так і внутрішніми факторами, то інвестиційна діяльність підприємства повинна бути направлена з однієї сторони, на посилення позитивного впливу зовнішніх умов на діяльність підприємств, з іншої сторони - на вдосконалення виробничого потенціалу власного підприємства. Усі вище згадані інвестиції у реальні активи найчастіше здійснюються у вигляді реального інвестиційного проекту.

ДРУГЕ ПИТАННЯ:

Економічний сенс інвестування полягає в тому, що інвестиції в різноманітній формі (грошовій, товарній тощо) вкладаються в інвестиційні об'єкти з метою створення матеріальних умов підприємницької діяльності, іншими словами, інвестиційний капітал залежно від форми його існування вкладається (перетворюється) у конкретні інвестиційні товари (основний капітал, обіговий капітал, робочу силу), що в сукупності являють собою фізичний капітал. Отже відбувається матеріалізація інвестицій, що виступає у вигляді приросту вартості капітального майна інвестора (у цьому випадку - рухомого й нерухомого й науково-технічного персоналу).

Оскільки отримані доходи є метою інвестування, то обіг реальних інвестицій обов'язково включає період експлуатації придбаних капітальних вартостей до моменту накопичення фінансових ресурсів (частини амортизаційного капіталу, прибутку), що окупають вкладений у виробництво капітал. Чим вища норма доходності (рентабельності) капітального майна, тим менший термін окупності, тобто період обігу інвестицій.