1.4 Оформлення звіту

Звiт про виконану роботу повинен мiстити методичні вказівки до виконання роботи, роздруковані планшети каротажних діаграм. За результатами виконаної роботи зробити висновки.

1.5 Аналіз результатів роботи

У результаті проведеної роботи студент повинен зробити аналіз отриманих результатів та викласти висновки, щодо отриманих результатів.

1.6 Контрольні запитання

1. Назвіть основні функції програмного модуля Планшет.

2. Які типи полів використовуються при побудові планшету каротажних діаграм?

3. Яким чином змінюють горизонтальний масштаб каротажних кривих у програмі “Планшет”?

4. Звідки беруть інформацію при побудові планшету каротажних діаграм у АС “Геопошук”?

5. Опишіть послідовність (зліва направо) представлення геофізичної та супутньої інформації в планшеті.

1.7 Перелік рекомендованих джерел

1. Методичне керівництво для користувача комп’ютеризованої технології “Геопошук” з інтерпретації матеріалів ГДС. - К.: УкрДГРІ, 2002. - 72 с.

2. Методичне керівництво по вивченню комп’ютеризованої технології “Геопошук”: навчальний посібник для студентів спеціальностей за напрямом “Геологія”. / Красножон М.Д., Косаченко В.Д., Тульчинський В.Г. [та ін.]. - Івано-Франківськ: Факел ІФНТУНГ, 2003. – 102 с.

Лабораторна робота №2

ВИЗНАЧЕННЯ ГРАНИЦЬ ПЛАСТІВ ТА ЗНЯТТЯ ХАРАКТЕРНИХ ЗНАЧЕНЬ ГЕОФІЗИЧНИХ ПАРАМЕТРІВ МЕТОДІВ БКЗ, БК ТА ІК ЗА ДОПОМОГОЮ АС “ГЕОПОШУК”

2.1 Мета та завдання роботи

Метою лабораторної роботи є засвоїти основні принципи визначення границь пластів та зняття значень питомого електричного з кривих БКЗ, БК та ІК ручним способом та автоматизованим.

Завдання лабораторної роботи є визначити границі пластів-колекторів та зняти характерні значення геофізичних параметрів методів БКЗ, БК та ІК із використанням АС “Геопошук”.

2.2 Теоретичні відомості

2.2.1 Визначення границь, товщин пластів та зняття характерних значень питомого електричного опору за методом бкз.

Визначення границь пластів на діаграмах потенціал-зондів. На кривих уявного опору, які записані потенціал-зондами, пласт обмеженої потужності при малій розбіжності опорів вміщуючих порід виділяється аномалією, яка симетрична відносно середини пласта. У зв’язку з цим правила визначення положення покрівлі та підошви пласта за кривою _у потенціал-зонда однакові.

Визначення границь потужних пластів (АМ<h>d_с) високого опору проводиться наступним чином. Точки кривої _у потенціал-зонда, що відповідають границям пласта, зміщують на відстань АМ/2 від початку крутого підйому кривої, відносно осі глибин навпроти пласта, у бік вміщуючих порід низького опору.

При визначенні границь пластів малої та середньої товщини діаграми потенціал-зондів використовуються рідко.

Визначення границь пластів на діаграмах градієнт-зондів. На діаграмах уявного опору, які записані градієнт-зондами, у більшості випадків границі пластів збігаються з екстремальними значеннями _у.

1. На діаграмах _у послідовних градієнт-зондів підошва та покрівля пласта високого опору знаходиться за допомогою точок, які розміщені на відстанях МN/2 (AB/2) нижче точок _у.max і _у.min. Якщо відстань МN невелика (0,1–0,25 м) і в заданому масштабі глибин діаграми дане зміщення не має значення, то підошва та покрівля пласта визначаються за точками _у.max і _у.min. Якщо розмір зонда великий і в багато разів перевищує діаметр свердловини, то на кривій _у поблизу покрівлі пласта високого опору спостерігається ділянка із зниженим уявним опором (на теоретичних кривих він дорівнює розміру зонда АО), а точка _у.min у покрівлі пласта практично не відзначається. У цих випадках покрівля знаходиться на відстані, яка рівна розміру зонда, вище точки А.

2. На діаграмах _у обернених градієнт-зондів підошва та покрівля пласта високого опору знаходяться за допомогою точок, які зміщені на MN/2 (АВ/2) вверх від точок _у.max і _у.min. Дане зміщення враховується тільки при великих масштабах глибин або великих відстанях МN. Використовуючи зонди великих розмірів, підошва пласта встановлюється аналогічно способу, який викладений у п. 1 для покрівлі пласта.

Визначення товщини пластів. Товщина пластів визначається таким способом:

, (2.1)

де h – товщина пласта, м;

Н_під – глибина залягання підошви пласта, м;

Н_пок – глибина залягання покрівлі пласта, м;

Hρ_у.max – глибина точок, в яких ρ_у приймає максимальне значення, Ом·м;

Hρ_у.min – глибина точок, в яких ρ_у приймає мінімальне значення, Ом·м.

Зняття характерних значень питомого електричного опору виміряного методом БКЗ. Для градієнт зондів, враховуючи несиметричний характер кривої, напроти пласта можна отримати різне значення геофізичного параметру (уявного опору): _у.max – максимальне; _у.min – мінімальне; _у.опт – оптимальне; _у.сер – середнє (рис. 2.1).

В залежності від співвідношення товщини пласта (h) до розміру зонда (L_з) – h/L_з слід _у знімати таким чином:

1. Якщо .

2. Якщо .

3. Якщо .

Рисунок 2.1 – Приклад зняття середнього, оптимального

та максимального значення опору

Середнє значення УО відповідає відношенню площі, яка обмежена нульовою лінією діаграми та кривою УО напроти пласта, до його потужності. Середні значення УО на практиці визначаються за допомогою побудови прямокутника, ширина якого рівна ширині потужності пласта, з основою в нульовій лінії. Якщо площа отриманого прямокутника рівна шуканій площі, то висота прямокутника відповідає середнім значенням УО. Оптимальне значення УО (_у.опт) береться в точці на кривій, яка знаходиться на відстані – АО/2 від середини пласта вниз для послідовного або вверх для оберненого зонда.