2.2.Роль лідера та групових норм в адаптації до групи

Якщо мова йде про групу чи команду як складову певної організації (а Фопель досить плідно працює і в сфері психології управління), то слід сказати що особа керівника підрозділу чи робочої групи відіграє значну роль у пристосуванні людей до взаємодії всередині цієї групи.

«Коли група вперше збирається разом, погляди людей звертаються на керівника, лідера, в надії отримати від нього в цій ситуації підтримку і вказівки. Це бажання цілком природне, і безглуздо підозрювати учасників в таємній потреби бути залежними». (Фопель, 2005)

Знайомлячись з членами групи, кожен учасник насамперед бажає бути прийнятим з усіма своїми особистісними особливостями. Властиво, що кожен член групи заздалегідь намагається з'ясувати, в чому він схожий з іншими і чим відрізняється від них. Як правило, ми радіємо, якщо деякі члени групи чимось схожі на нас, мають подібний життєвий досвід, якщо перед ними стоять аналогічні завдання. Разючі відмінності багатьма спочатку сприймаються як виклик.

Щодо найбажанішого для командної роботи стилю лідерства, то найкраще працювати не з кожним учасником команди окремо, а з усією командою в цілому. Виграє чи програє команда, а не окремі люди. Керівнику важливо мати високий рівень усвідомлення своїх дій, а також здатність делегувати частину своїх повноважень команді, переставши все контролювати, «дати команді стільки влади в прийнятті рішень, скільки вона зможе винести». І брати повноваження на себе, коли потрібні саме його, лідера, особливі якості. Класичне формулювання сутності управління командою належить китайському філософові Лао Цзи: «Найкращі керівники - ті, яких ми не помічаємо ... Коли найкращі керівники виконали своє завдання, їх підлеглі говорять:« Ми зробили це самі ».» (Цит. За К. Фопель, 2003)

Групові норми

Під груповими нормами розуміється загальне уявлення учасників про можливу і доречну поведінку в конкретній соціальній системі.

Для чого ж групі приймати ці норми? Насправді прийняття групових норм полегшує процес адаптації, роблячи ситуацію нової соціальної взаємодії більш чіткою і структурованою для людини.

Уявлення про те, як поводитися у певних конкретних умовах, є у кожної окремої людини, однак важливо, щоб вони стали загальними. Поведінка, що порушує ці уявлення, зазвичай вважається небажаною і карається за допомогою санкцій, щоб обмежити випадки відхилень і повернути групі існуючу рівновагу. Як правило, санкції застосовуються не дуже часто. Прийняття норм групою в основному достатньо для більшості учасників, щоб майже одразу пристосуватися до роботи.

Норми і пов'язана з ними система санкцій гарантують групі певну стабільність і передбачуваність соціального життя. Учасники знають, чого чекати один від одного. Як правило, норми дають відповідь на важливі питання, наприклад, скільки потрібно витрачати енергії, в якому стилі спілкуватися з іншими, яким чином приймати рішення і т. п.

Висновки.

У концепціях Еріка Берна та Карла Фопеля явище адаптації розглядається через призму групових взаємин. Спільним для обох концепцій є ідея того, що людині для повної реалізації свого потенціалу, для відчуття повноти життя необхідні контакти з іншими людьми. В ізоляції особистість деградує.

Ерік Берн у більшій мірі теоретик, його концепція має вигляд глибинного аналізу як феномену міжособистісної взаємодії, так і особливостей самої особистості. Головну роль у процесі адаптації він відводить: 1) здатності реалістично (відповідно до дійсності) сприймати самого себе та інших; 2) гармонійно поєднувати у своїй поведінці Пристосування та Гнучкість.

Карл Фопель – практик. Його завдання – сприяти розвитку ефективної команди, пристосуванню людей до спільної роботи. Тож у сфері адаптації він наголошує на важливості таких моментів: 1) високий рівень розвитку комунікативних навичок, вміння спілкуватися; 2) наявність спільної мети для усієї групи; 3) взаємодоповнюваність навичок членів групи та визначеність групових норм і ролей.

V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ ЗАНЯТТЯ (до 5 хв.)

1. Коротке повідомлення про виконання запланованої мети, завдань заняття (аналіз навичок, набутих студентами під час заняття).

2. Перевірка присутності на занятті.

3. Повідомлення завдань на семінарське заняття.