МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

ФАКУЛЬТЕТ ФІЛОСОФСЬКИЙ

Кафедра психології

Кафедра педагогіки

ПЛАН – КОНСПЕКТ

лекційного заняття на тему:

Концепція адаптації за К. Фопелем та Е. Берном.

Уміння працювати у групі.

Адаптація у малій групі

Склала:

студентка групи ФФП-51м

Качор Ольга

Перевірили:

керівник від кафедри психології:

доц. Штепа О. С.

керівник від кафедри педагогіки:

доц. Ковальчук Л. О.

.

Львів 2013

Конспект залікового заняття №1

Дисципліна: Тренінг адаптації

Вид заняття: лекційне заняття

Група: ФФП – 51с; Дата проведення: 25.03.13

Тривалість заняття: 80 хв. Час проведення: 13:30 – 14:50

Місце проведення: аудиторія 116, географічний факультет, вул. Дорошенка 41.

Навчальна мета: формування поняття адаптації в руслі концепцій Е. Берна та К. Фопеля, розгляд феномена адаптації в контексті групової взаємодії та створення команди.

Виховна мета: прищеплення ідеї необхідності ефективної взаємодії у групі.

Розвивальна мета: розвиток навичок ефективної міжособистісної взаємодії у групі, здатності розглядати теоретичний конструкт з різних точок зору.

Міжпредметні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни: Історія психології

Забезпечувані дисципліни: Загальна психологія.

Навчально-методичне забезпечення заняття

Наочність: записи на дошці, схема структури особистості

Роздатковий матеріал: немає

Технічні засоби навчання: дошка, крейда, А4, ручка

Рекомендована література

Основна:

1. Берн Э. Лидер и группа: о структуре и динамике организаций и групп. – М.: ЭКСМО, - 2009. – С. 313-346.

2. Фопель К. Создание команды. Психологические игры и упражнения. – М.: Генезис, 2003. – 400 с.

3. Фопель К. Технология ведения тренинга. Теория и практика. – М.: Генезис, 2005. – 267 с.

Додаткова:

1. Берн Э. Введение в психиатрию и психоанализ для непосвященных. – Минск: Попурри, 2006. – 528 с.

2. Фопель К. Сплоченность и толерантность в группе. Психологические игры и упражнения. – М.: Генезис, 2002. – 336 с.

ХІД ЗАНЯТТЯ :

І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА (2 – 3 хв.)

- привітання викладача зі студентами;

- перевірка підготовленості групи до заняття.

ІІ. МОТИВАЦІЯ ТА СТИМУЛЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

СТУДЕНТІВ (до 5 хв.)

- Повідомлення теми, мети та завдань заняття.

- Мотивування до вивчення теми (вступне слово, що передбачає з’ясування значущості теми і її професійну спрямованість).

- Повідомлення плану заняття

ІІІ. ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

1. Концепція адаптації за Еріком Берном

1.1. Структура особистості

1.2. Індивід і група: з чим і для чого людина приходить у групу

1.3. Пристосування та гнучкість як складові адаптації

2. Концепція адаптації за Карлом Фопелем

2.1.Принципи формування команди та пристосування особистості до внутрішньо групових взаємин

2.2.Роль лідера та групових норм в адаптації до групи

Висновки

ІV. ПРОВЕДЕННЯ ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ (65 хв)

Феномен адаптації у концепціях Еріка Берна та Карла Фопеля розглядається через призму взаємодії з іншими людьми у групі чи команді.

1. Концепція адаптації за Еріком Берном

Насамперед пригадаємо структуру особистості, запропоновану Берном.

1.1. Структура особистості

Ерік Берн виокремлює 3 стани Его: Батько, Дорослий і Дитина. (Рис. 1)

1. Батьківський стан Его – це набір почуттів, відношень і зразків поведінки, перейнятих ззовні, насамперед, від батьків.

Існують 2 основних способи прояву Батьківського стану:

1) упереджений Батько – мислить догмами, схильний несхвально ставитись до інших, окрім Батьків з такими ж упередженнями, як у нього;

2) Батько-годувальник – схильний підтримувати і співчувати іншим.

Функція стану Батька – збереження енергії, оскільки він робить процес прийняття рішень автоматичним і таким, що не підлягає сумніву.

2. Дорослий – набір почуттів, відношень і зразків поведінки, пристосованих до дійсності. У прийнятті рішень спирається на досвід і відчуття реальності.

Функція Дорослого – забезпечення виживання в умоваж дійсності.

3. Дитина – сукупність відношень і зразків поведінки, що збереглися у людини з ранніх років її життя.

Его-стан Дитини, як і Его-стан Батька, може набувати двох видів:

1) пригнічена Дитина – її природна поведінка зазнає тиску з боку внутрішнього Батька, змінюється під його впливом, і ця зміна зазвичай супроводжується скаргами та униканням;

2) природна, вільна Дитина – якщо Дитина знаходить нормальні шляхи вираження, то забезпечує життєздатність та відчуття радості, творчий вияв особистості..

У процесі адаптації головну роль відіграють Дорослий та Дитина, забезпечуючи її два основних компоненти. Поєднання цих компонентів визначає особливості перебігу адаптаційного процесу.

1.2. Індивід і група: з чим і для чого людина приходить у групу

Кожна людина приходить в групу, несучи з собою певний багаж. Цей багаж вирізняє її з-поміж інших членів групи і впливає на процес адаптації до групи та систему взаємин, яка в неї врешті-решт складеться.

До переліку особливостей людини, з якими вона входить до групи, Берн відносить:

1) біологічні потреби

Нестача нормальних людських контактів (насамперед тактильних) у дитинстві викликає, прямо чи опосередковано, фізичний та психологічний розпад особистості. Відомо, що депривація біологічних потреб у ранньому віці призводить до дефіцитів у дорослому житті (мовленнєвих, мисленнєви і т.д.). Маленька дитина відчуває сильну потребу у тактильному контакті, прогладжуваннях, а доросла людина сприймає символічні аналоги таких «погладжувань». Людині необхідно принаймні деякий час перебувати у товаристві інших, щоб підтримувати стан бадьорості. Однією з причин, що спонукає людей об’єднуватися в групи, є страх самотності (або втрати соціальних стимулів). Тому люди погоджуються від частини своїх індивідуальних схильностей заради групової згуртованості.

2) психологічні потреби

Люди не спроможні впродовж тривалого часу зовсім нічого не робити. У періоди тривалої бездіяльності вони починають переживати так званий «структурний голод». Мало хто дійсно спроможний самостійно «перезаряджати власні батарейки», зберігати стійкість духу та конструктивне налаштування, перебуваючи у комунікативному вакуумі. Більшості людей необхідна допомога ззовні. Саме тому люди гуртуються. І в групах лідер структурує не тільки власний час, але і час членів групи. Він несе відповідальність за те, щоб члени групи перебували в тонусі. А для цього слід забезпечувати зайнятість членів групи якоюсь спільною діяльністю.

3) наміри

Метою соціальних контактів людини є досягнення інтимності – такої ситуації, стану взаємодії, коли можливе довірливе спілкування, без масок. Це прагнення визначає найбільш напружені та важливі операції в групових процесах. Досягнення інтимності зазнає труднощів, пов’язаних із самообмеженням заради згуртованості групи, маскуванням і страхом інтимності, а також з індивідуальними відмінностями у розумінні суті інтимності.

4) зразки старань

Формуються на основі індивідуального сценарію життя людини, в якому «прописані» ролі тих, хто буде допущений до участі у цій «п’єсі». Добір людей, з якими гравець бажає познайомитись ближче, відбувається згідно з параметрами, встановленими для їх ролей у сценарії життя гравця.

5) минулий досвід

6) здібності до пристосування

Ось тут ми підійшли безпосередньо до проблеми адаптації.

Здатність до пристосування – властивість Его-стану Дорослого. Здатність до пристосування залежить від ретельності і точності оцінки людиною ситуації, в якій вона перебуває. Є люди, які насамперед виважено аналізують й оцінюють навколишню дійсність та інших людей перш ніж почати діяти. Вони тактовні, дипломатичні, далекоглядні і терплячі у своїх діях і при цьому не відступають від досягнення своєї мети.

Малоадаптивна людина, натомість, просувається вперед наосліп. Вона використовує негнучкі моделі пристосування, які можуть виявитися ефективними, а можуть принести абсолютно протилежний результат тому, який передбачався сценарієм.

Пристосування, в основному, завдання Дорослого, який може залишити в цілісності свій сценарій, змінивши своє уявлення про групу (імаго) з попереднього на реальний, такий, що відповідає дійсності, а не фантазіям особи про групу. Гнучкість – це властивість Его-стану Дитини, яка здатна змінити свій сценарій у відповідності з новими можливостями, які надає група. Гнучкість залежить від спроможності і готовності індивіда видозмінювати елементи свого сценарію або навіть жертвувати ними, створювати нові види цілей чи способів їх досягнення, якщо попередні не можуть бути задоволені.