ЗАГАЛЬНА ТАКТИКА

ТЕМА № 1.Основи сучасного загальновійськового бою.

Бій — основна форма тактичних дій військ, являє собою організовані та узгоджені за метою, місцем і ча­сом удари, вогонь і маневр з'єднань, частин та підрозді­лів з метою знищення (розгрому) противника, відбиття його ударів та виконання інших завдань в обмеженому районі протягом короткого часу. Бій може бути загаль­новійськовим, протиповітряним, повітряним та морським.

Загальновійськовий бій характеризується:

рішучістю, напруженістю, швидко­плинністю і динамічністю бойових дій, їх наземно-по­вітряним характером, одночасною могутньою вогневою дією на велику глибину, застосуванням різноманітних способів виконання бойових завдань та швидким пере­ходом від одних видів бойових дій до інших.

Основними принципами ведення сучасного загальновійськового бою є:

Основними видами загальновійськового бою є оборона і наступ. На початку війни оборона буде най­важливішим і найбільш розповсюдженим видом бою.

Оборона здійснюється навмисно або вимушено з го­ловною метою — відбити наступ противника, завдати йо­му втрат та створити умови для переходу своїх військ у наступ. Вона буде широко застосовуватися не тільки на початку, але і в ході війни.

Наступ проводиться з метою повного розгрому про­тивника і оволодіння важливими районами (об'єктами місцевості). Найбільш типовим для підрозділів на по­чатку війни буде перехід в наступ із положення оборони.

У бою взвод (відділення, танк), використовуючи вигідні умови місцевості, повинен уміло поєднувати вогонь з просуванням і широко застосовувати маневр. Маневр проводиться силами і засобами, а також вогнем.

Маневр силами і засобами проводиться з метою за­няття вигідного положення для ведення вогню по най­більш уразливому місцю в бойовому порядку противни­ка, особливо у фланг і в тил, а також для виводу під­розділів з-під удару противника.

Маневр вогнем застосовується для ефектив­ного ураження противника. Він полягає у узосередженні вогню взводу (відділення) по одній важливій цілі, своє­часному перенесенні вогню з однієї цілі на іншу та ве­денні вогню взводом одночасно по декількох цілях.

Видами маневру силами і засобами є: охоплення, об­хід та відхід

Маневр силами і засобами проводиться з метою за­няття вигідного положення для ведення вогню по най­більш уразливому місцю в бойовому порядку противни­ка, особливо у фланг і в тил, а також для виводу під­розділів з-під удару противника.

Видами маневру силами і засобами є: охоплення, об­хід та відхід

Охоплення — маневр, , який здійснюється з метою виходу для удару у фланг против­нику

Обхід — більш глибокий маневр який здійсню­ється з метою виходу для удару по противнику з тилу.

Охоплення здійснюється, як правило, у тісній вогневій та тактичній взаємодії, а обхід -в тактичній взаємодії з підрозділами, які діють з фронту.

Відхід — маневр, який застосовується з метою виводу своїх підрозділів із-під удару противника і заняття більш вигідного по­ложення. Він проводиться тільки за дозволом коман­дира. Маневр повинен бути простим, проводитися швид­ко, потай та раптово для противника. Для його здій­снення використовуються результати вогневого уражен­ня противника, відкриті фланги, проміжки, складки місцевості, приховані підступи, аерозолі (дими), а в обо­роні, крім того, -траншеї і ходи сполучення.

Маневр вогнем застосовується для для ефектив­ного ураження противника.

Він полягає у зосередженні вогню взводу (відділення) по одній важливій цілі, своє­часному перенесенні вогню з однієї цілі на іншу та ве­денні вогню взводом одночасно по декількох цілях

Вогнем із бойових машин піхоти і танків знищують­ся танки, інші броньовані машини, вогневі засоби і жи­ва сила противника, зруйнуються його фортифікаційні спорудження, а також уражаються низько літаючі лі­таки, вертольоти та інші повітряні цілі. Вогнем із бро­нетранспортерів знищується жива сила, вогневі засоби та інші цілі.

Автомати і кулемети застосовуються для знищення живої сили і вогневих засобів противника. Крім того, вони можуть застосовуватися для ураження низько лі­таючих повітряних цілей.

Снайперська гвинтівка застосовується для знищення важливих одиночних цілей (офіцерів, спостерігачів, снайперів, обслуги вогневих засобів, низько літаючих вертольотів) противника.

Протитанкові керовані ракети, протитанкові гранато­мети та протитанкові гранати застосовуються для зни­щення танків та інших броньованих машин, а інші гра­натомети і ручні гранати — для ураження живої сили і вогневих засобів противника, які розташовані поза укриттями, у відкритих

окопах, траншеях та за укриття­ми (в лощинах, ярах та на зворотних схилах висот).

Самостійна підготовка:

Вогонь розрізняється:

1.за тактичними зав­даннями, що вирішуються, -на знищення, по-давлення, виснаження та інші;

2.за видами зброї - із стрілецької зброї, гранатометів, зброї бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, артилерії, міноме­тів, протитанкових керованих ракетних комплексів, зе­нітних засобів та інших;

3.за способами ведення -прямою, напівпрямою наводкою, із закритих вогне­вих позицій та інших;

4.за напруженістю стріль­би-одиночними пострілами, короткими або довгими чергами, безперервний, кинджальний (вогонь, який від­кривають із кулеметів та автоматів зненацька з близької відстані), залповий та інший;

5.за напрямком стрільби - фронтальний (направлений до фронту ці­лі), фланговий (направлений у фланг цілі) та перехрес­ний (який ведеться з двох напрямків і більше по одній цілі);

6.за способами стрільби -з місця, із зу­пинки (з короткої зупинки), з ходу, з борту, з розсію­ванням по фронту, з розсіюванням у глибину, по площі та інший;

7.за видами вогню -по окремій цілі, зо­середжений, загороджувальний, багатоярусний, багато­шаровий та інший.

Взвод (відділення, танк) в бою знищує противни­ка вогнем своєї зброї і швидко використовує результати бою артилерії та ударів авіації для виконання постав­леного бойового завдання. Пасивність та нерішучість під виглядом збереження своїх сил недопустимі.

Взвод (відділення, танк), маючи сучасне озброєння, здатний надійно уражати живу силу, танки, бойові ма­шини піхоти, бронетранспортери, протитанкові та інші вогневі засоби і вести боротьбу з низько літаючими лі­таками, вертольотами та іншими повітряними цілями противника, а також завзято обороняти опорний пункт (позицію, вогневу позицію), що займає, стрімко насту­пати, діяти в розвідці, охороні та виконувати інші зав­дання.

Механізований (танковий) взвод (відділення, танк) під час виконання завдання діє, як правило, у складі роти (взводу). В розвідці, в штурмовій групі, в бойовій, похідній та сторожовій охороні він може діяти самостій­но. Механізований взвод, крім того, може призначатися в передову групу від механізованого батальйону (роти), який діє в тактичному повітряному десанті.

Залежно від завдання, яке виконують, характеру місцевості та інших умов обстановки механізоване від­ділення може діяти в пішому порядку (взимку — на ли­жах), на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) та десантом на танках.

Механізованому взводу можуть придаватися гранатомет ний, протитанковий, вогнеметний, зенітний, а іноді інженерно-саперний підрозділи, хіміки-розвідники і танк, а танковому взводу, крім того, — механізований підрозділ.

Під час виконання бойових завдань механізований, гранатомет ний і протитанковий взводи залежно від об­становки діють у похідному, перед бойовому та бойовому порядках, а танковий взвод — у похідному і бойовому порядках.

Похідний порядок взводу і відділення — колона. Він застосовується на марші, під час переслідування, прове­дення маневру і повинен забезпечувати високу швид­кість руху, швидке розгортання в перед бойовий і бойо­вий порядки.

Передбойовий порядок — шикування взводу під час дій у пішому порядку для пересування в колонах відді­лень, розчленованих по фронту (в лінію відділень), з метою скорочення часу на розгортання в бойовий поря­док, меншої уразливості від ударів усіма видами зброї.

Бойовий порядок — шикування підрозділів для ве­дення бою. Він повинен відповідати завданню, яке по­ставили, і забезпечувати: повне використання бойових можливостей підрозділів; стійкість і активність в обо­роні; надійне ураження противника на якомога більшу глибину його бойового порядку; швидке використання результатів вогневого ураження противника та вигідних умов місцевості; можливість маневру в ході бою; най­меншу уразливість підрозділів від ударів усіх видів зброї; підтримування безперервної взаємодії та зручність управління підрозділами.

Успішне виконання бойового завдання, яке поста­вили взводу (відділенню

ТЕМА №2 Організація , основне озброєння і бойова техніка відділення, взводу, роти

механізованого і танкового батальйону

Механізований батальйон, як правило, не є самостійною одиницею і входить до складу механізованих(мотострілецьких)полків, бригад. дивізій.

Механізований батальйон може мати на своєму озброєнні бойові машини піхоти, або бронетранспортери.

Основу структурі включає командир, штаб і органи управління батальйону.

Батальйон має трехструктурну систему. Тобто складається з трьох рот, рота складається з трьох взводів, взвод складається з трьох відділень.

На озброєнні батальйону можуть бути БМП-2, або БТР-80.

На БТР На БМП

Особовий склад 530 чол. 498 чол.

БТР (БМП) 49 43

АГС-17 6 6

ПТУР 15 15

ПК 9 18

РПК 27 27

РПГ-7 53 39

Автоматів 350 315

ПЗРК 9 9

Автомобілів 20 20

Міномети 120 мм. 8 8

СВД 27 27

Пушка 30 мм. - 43

Кулемет ПКВТ 14.5 мм. 49 -

Кулемет ПКТ 7,62 мм. 49 43

Батальон посилюється мінометною батареєю (120 мм), яка складається з двох вогневих взводів і взводу управління.

До складу батальону входить протитанковий кулеметний взвод, до складу якого входять відділення ПТУР „Конкурс”(„Метис”) і кулеметне відділення..

Для боротьбі з авіацією-зенітно ракетний взвод, озброєний ПЗРК „Игла” (Стріла-2)

Крім того до складу батальону входять протитанковий взвод, гранатометний взвод озброєний АГС-17 „Пламя”, взвод забезпечення і взвод зв’язку.

БМП-2

Основні характеристики

БТР-80

Основні характеристики

Протитанковий комплекс «Конкурс»

Керована ракета 9 м 113 „Конкурс” з кумулятивною БЧ, або 9м 113 М з тандемною БЧ.

Напівавтоматична система керування по проводам.

Максимальна дальність стрельби-400 м.(вдень)

Максимальна дальність стрільби з інфрачервоним прицілом-2500 м.(вночі)

Мінімальна дальність пострілу-75 м.

Калібр ракети-135 мм.

Швидкість ракети-200 м на сек..

Пробиття броні за динамічним захистом-до 670 мм.

АВТОМАТИЧНИЙ ГРАНАТОМЕТ АГС-17 „Пламя”

Прицільна дальність-1700 м.

Маса гранатомета із станком-31 кг.

Місткість коробки з гранатами ВОГ-17 -29 пострілів.

Швидкострільність 50-100 постр. на хвил. Макс.-350-400 пост. на хвил.

Радіус суцільного ураження гранатою-7 метрів.

Калібр-30 мм.

Початкова швидкість гранати-185 м. на сек..

Маса гранати 280 грам.

Маса вибухової речовини гранати-36 гр.

ПЗРК «ИГЛА»

Основні характеристики

Маса-14,5 кг (17,9 кг)

Маса бойової частини ракети 1,17 кг (1,17 кг)

Система наведення-інфрачервона.

Тип бойової частини-осколково-фугасний-кумулятивний.

Дальність пострілу 800-3400 м (1000-5200 м)

Висота ураження цілі- 50-1500 м. (10-2500 м.)

Практична вірогідність ураження „Игла” Назустріч-0,48 Вдогін-0,33

120 Мм. Міномет

На озброєнні механізованого мотострілецького взводу знаходиться 8 одиниць 120 мм. міномету.

Маса-в бойовому положенні 275 кг.

Максимальна дальність стрільби-5700 м.

Швидкострільність -6 пострілів на хвилину.

Початкова швидкість міни-272 метри на секунду.

Вага міни-15,9 кг.

Міномет обладнаний приладом запобігання від подвійного зарядження.

Організація танкового батальйону у складі танкового полку(Бригади)

На озброєнні батальйону можуть бути танки Т-64,Т-72,Т-80.

Організаційна структура-три танкові роти, в кожній роті по три танкові взводи ,в кожному взводі по три танка.

Додатково танки командирів рот-3 од. танк командиру батальону-1 од.

Всього в батальоні-31 танк.

Взвод зв’язку, взвод забезпечення.

Відділення: технічного обслуговування, госп. відділення, автомобільне відділення.

В танковому батальйоні: -Танків-31 од.

-Особового складу-157 чол.

-БМП-1 од.

В танковому батальйоні у складі мотострілецького полка:

Танків-40 од.

Особового складу-213 чол.

БМП- 10 од.

Танкова рота складається з трьох танкових взводів. Всього в танковій роті 10 танків.

Танковій взвод складається з трьох танків.

Самостійна підготовка

ТАКТИКО-ТЕХНИЧЕСКИЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ Т-72
Боевая масса, т	44,5
Экипаж, чел	3
Высота по крыше башни	2226 мм
Пушка	125-мм гладкоствольная - пусковая установка
Боекомплект	45 выстрелов
Типы боеприпасов	БПС, БКС, ОФС, управляемая ракета
Комплекс управляемого вооружения	9К120
Управляемая ракета	9М119 с управлением по лучу лазера
Дальность стрельбы	100-4000 м
Вероятность попадания ракеты в цель при стрельбе с места	0,8
Время полета ракеты на дальность 4000 м	12 с
Дальномер	лазерный
Стабилизатор	2342-2 с электромашинным приводом горизонтального наведения
Заряжание	автоматическое
Пулеметы	один 12,7-мм, один 7,62-мм
Броневая защита	комбинированная
Динамическая защита	встроенная
Дымовые гранатометы	8 шт
Максимальная скорость	60 км/ч
Запас хода по шоссе	500 км
Двигатель	многотопливный четырехтактный дизель
Мощность двигателя	618 кВт (840 л.с.)
Трансмиссия	механическая планетарная
Подвеска	торсионная
Гусеница	с РМШ (или с ОМШ)
Глубина преодолеваемой водной преграды с подготовкой	5 м

Пушка гладкоствольна 125 мм. 2 А-46 М. Боєкомплект 45 пострілів.

Кулемет зенітний 12,7 мм НСВТ „Утес” .Боєкомплект-450 патр.

Кулемет ПКТ 7,62 мм. Боєкомплект 1250 патр.

Тиск на грунт-0,93 кг. на см. кв.

Обладнаний системою ПАЗ-проти атомний захист.

ТЕМА № 3.Організація мотопіхотного, танкового батальйонів армії США і ФРН.

В армії США ,починаючі з 1991 року проведена повна реорганізація ,згідно програми „Армія-90”.Головна мета-створення універсальних з’єднань і частин сухопутних військ. які мають високу вогневу і ударну силу, мобільність ,можливість вести бойові дії в відриві від основних баз .Тому бойові можливості, тактику дій слід розглянути з структури основи сухопутних військ-дівізій.

Дивізія має - 146 гелікоптерів вогневої підтримки АН-64 „Апач”.

58 розвідувальних гелікоптерів ОН-58”Кайова”.

30 багатоцільових гелікоптерів UH-60 „Блек Хок”.

12 гелікоптерів РТР розвідки і РЕБ ЕН-60.

Гаубиць 203,2 мм.-16. 155 мм-54.

Мінометів 106,7 мм.-49. 81 мм.-54.

РСЗВ „MLRS”-9 од.

Танки М-1 „Абрамс”-290 од.

БТР і БМП („Бредлі” і М-113)-702 од.

ПТУР („Тоу” і „Дракон”)-270

Засоби ППО(„Стінгер”)-68 од. „Авенжер”-24 „Вулкан”-24.

Особовий склад-18 000 чол.

Механізований батальйон армії США складається з:

Командир і штаб.

Управління і три мотопіхотні роти по три мотопіхотні взводи кожна.

Управління і винищувальна протитанкова рота у складі трьох протитанкових взводів.

Управління і штабна рота яка включає: Взвод розвідки.

Мінометний взвод.

Взвод зв’язку.

Взвод забезпечення

Ремонтний взвод.

Медичний взвод.

Всього батальйон має: Особового складу-880 чол.

БМП „Бредлі” М-2 і М-3-61 од. Самохідних мінометів 81 мм-6 од.

ПТУР „Тоу”-12 од.

ПТУР „Дракон”-36 од.

З 2003 року до бойового складу сухопутних військ США входять механізовані бригади ББМ «Страйкер». У складі бригади 3 мотопіхотні батальйони, 1 розвідувальний батальйон,артилерійський дивізіон і батальйон обслуговування.

У складі мотопіхотного батальйону 691 чоловік, 36 ББМ « Страйкер», 10- 120 мм. міномета, 4-81 мм. міномета, 6-60 мм. міномета, 27 ПТРК «Джавелін».

Протитанковий комплекс «TOW»

Протитанковий комплекс «Dragon»

Протитанковий комплекс «Javelin»

Б МП «Бредли»

Основні характеристики

Б БМ «Страйкер».

Основні характеристики

Засоби ППО . Комплекс « Avenger»

Основні характеристики

ПЗРК « Stinger»

Основні характеристики

Призначений для боротьби з повітряними цілями. Наведення на інфрачервоне випромінення двигуна літака.

Дальність ураження максимальна-4800 м.

Висота ураження максимальна-3000 м.

Вага комплексу-15,1 кг.

Вірогідність ураження неманевруючої цілі-0,6

Вірогідність ураження мандруючої цілі з використанням ПІЧС-0,2-0,3.

ТАНКОВИЙ БАТАЛЬОН У СКЛАДІ ТАНКОВОГО ПОЛКА АРМІІ США ВКЛЮЧАЄ:

Командир, штаб, управління.

У складі батальону чотири танкові роти по три танкові взводу у кожному.

В кожному танковому взводу по 4 танки М 2 „ Абрамс”.

Штабну роту яка включає 7 БМП „Бредлі

взвод технічного обслуговування.

господарський взвод.

автомобільний взвод.

медичний взвод.

мінометний взвод.

Взвод зв’язку у складі :відділення радіозв’язку і відділення лінійного зв’язку

Всього в батальоні 380 чоловік особового складу і 49 танків „Абрамс”.

БМП „Бредлі”-7 одиниць. Самоходні міномети на базі М 113-6 одиниць.

ПЗРК „Стінгер”- 5 од.

Якщо танковий батальон знаходиться у складі механізованої девізії він складає.

-550 чоловік особового складу.

-54 танка „Абрамс”.

-4 самохідних міномета 106,7 мм.

- 5 ПЗРК „Стінгер”.

-24 БМП „Бредлі”

-2 танкових мостовкладчіка.

-4 РЛС і більш 150 радіостанцій.

Основний бойовий танк США М2 «Abrams».

Основні характеристики

Боевая масса, т	57,1
Высота по крыше башни, мм	2438
Пушка	120 мм гладкоствольная
Боекомплект, выстрелов	40
Типы боеприпаов	БПС, КОС
Комплекс управляемого вооружения	9К112-1
Дальномер	лазерный
Стабилизатор	электрогидравлический
Баллистический вычислитель	электронный, цифровой
Заряжание	вручную
Пулемёты	один 12,7 мм, два - 7,62 мм
Броневая защита	комбинированная
Дымовые гранатометы	2х6 шт
Максимальная скорость, км/ч	68
Запас хода по шоссе, км	480
Двигатель	ГТД с теплообменником
Мощность двигателя	1500 л.с. (1100 кВт)
Трансмиссия	гидромеханическая
Подвеска	торсионная
Гусеница	с РМШ и съемными подушками
Глубина преодолеваемой водной преграды с подготовкой, м	4
Глубина преодолеваемой водной преграды без подготовки, м	2,36

Тактика, як частина війкового мистецтва визначається американським командуванням як специфічні засоби і прийоми бойових дій з’єднань,частин і підрозділів в інтересах рішення конкретних бойових завдань.

Вона включає організацію і ведення бою, бойового і тилового забезпечення;визначає порядок висунення, розгортання і маневру на полі бою з урахуванням можливостей своїх сил і засобів, противника, а також місцевості і других природних умов.

НАСТУП: Передбачено вести наступ в високому темпі (в окремих випадках до 50-80 км. на добу).По прикладам ведення бойових дій в Іраку, передові американські частини рухались зі швидкістю до 200 км на добу (блокування іракської гвардії навколо місця Самарра) захоплюючі мости, вузлові дороги і склади боєприпасів і пального.

Основною задачею є повний розгром противника, або його капітуляція на вигідних для себе умовах.

В наступу бойова задача танкової дивізії, яка діє в першому ешелоні корпуса,

Підрозділяється на най блищу і кінцеву.

Зміст першої задачі-прорив головної смуги оборони противника і заволодіння рубежем на відстані до 30 км. .Кінцева-завершення прориву і оволодіння рубежем в глиб на 40-70 км. і створення умов для введення в бій другого ешелону.

Блища задача бригади-до 12 км. кінцева-до 20-30 км. батальйону відповідно 3-4 км. і 6-12 км.

Ширина наступу бронетанкової дивізії може бути до 30 км., а якщо вона діє в напрямку головних сил-то 20-30 км. Бригада наступає в смузі 8-10 км. батальон-3 км. і більше.

ОБОРОНА: Характеризується як вимушений вид бойових дій, який передбачає підготування і зрив наступу противника, його дезорієнтування, дезорганізації, нанесенні максимально можливої шкоди, перехват ініціативи і створення умов для переходу в наступ.

Оборона може бути: мобільною-позиційною.

Смуга забезпечення створюється при відсутності контакту з противником. ЇЇ глибина може бути від 15 до 50 км.

В смузі дій дивізії може знаходитись 4-6 батальйонних тактичних груп, кожна з яких займає район бойових дій шириною до 8 і вглиб до 10 км.

Марш механізована дивізія може здійснювати в складі армійського корпусу, або самостійно по двох-чотирох маршрутах в смузі шириною 20-30 км. Дивізія рухається в похідних колонах кожна з яких складається з частин і підрозділів, які пересуваються по одному маршруту.

Вона може включати кілька маршевих ешелонів(а ті одну, або кілька груп)

Як правило, це є рота, якщо батальйон виконує марш самостійною колоною, або батальйон (батальйонна тактична група)- якщо він входить в похідну колону бригади.

Організація, основне озброєння і тактика дій мотопіхотного, танкового батальйону армії ФРН.

Мотопіхотний(розвідувальний) батальйон є складовою частиною мотопіхотної бригади мотопіхотного корпусу.

Він складається з штабу, роти забезпечення, чотирьох мотопіхотних(розвідувальних)рот і взводу радіолокаційної розвідки.

„ роти мають по 2 розвідувальні взводу (в кожному по 2 відділення в кожному по 3 танка „Леопард-2”.В кожній роті по 13 танків.

Третя рота складається з двох взводів: в одному 2 відділення(по 3 танка „Леопард-2),в другому-4 відділення(по 2 БРМ „Лукс”). В роті 7 танків

„Леопард-2” і 8 БРМ „Лукс”

Четверта рота включає три взводу (по 2 відділення)В роті 10 БТР „Фукс”

і 3 ПУ ПТУР „Мілан»”.

В мотопіхотному(розвідувальному) батальйоні:

Танків „Леопард-2”-34 од.

БРМ „Лукс-10 од.

БТР „Фукс-10 од.

БТР М 113-7 од.

ПУ ПТУР „Мілан”-3 од.

В змішаному мотопіхотному батальйоні мотопіхотної бригади:

Особовий склад-481 чол.

Танків „Леопард-2”-13 од.

БМП „Мардер”-24 од.

ПТУР „Мілан”-18 од.

Переносних РПГ „Панцерфауст”-58 шт.

Автомобілів-58 шт.

В змішаному танковому батальйоні танкової бригади:

Особового складу-435 чол.

Танків „Леопард-2”- 28 од.

БМП „Мардер”-11 шт.

БТР М 113- 2 од.

ПУ ПТУР „Мілан»» 9 од.

Переносних РПГ „Панцерфауст»»-50 од.

Автомобілів-51 од.

Мотопіхотна рота на БМП „Мардер”:

Особового складу 110 чол. БМП „Мардер”-11 од. ПУ ПТУР-6 од.

РПГ 44 мм.-8 од. 7,62 мм кулеметів-7 од. Гвинтівок G-3 -81 од.

ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА МОТОПЕХОТНОГО БАТАЛЬОНУ (мотопіхотної бригади) ФРН.

ПТРК «Milan».

Основні характеристики

Маса комплексу-6,7 кг.

Маса БЧ-2,9 кг.

Швидкість ракети-200 м.на сек..

Д стрільби:25-2000 метрів.

Пробиття броні-до 550 мм.

БМП «Marder»

Основні характеристики

ТАКТИКО-ТЕХНИЧЕСКИЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ
Боевая масса, т	28,2
Экипаж + десант, чел	3+7
Размеры, мм	Высота по крыше корпуса 2950  Длина 6790  Ширина 3240
Вооружение	20-мм пушка Rh.202, один 7,62-мм спаренный и один 7,62-мм пулемет
Боекомплект	Выстрелов 228  Патронов 2200
Двигатель	Шестицилиндровый дизельный двигатель MTU MB-833
Мощность, л.с.	600
Максимальная скорость, км/ч	75
Запас хода по шоссе, км	500
Препятствия, м	ров 2.5  вертикальная стенка 1.0  брод 1.5

Танк«Leopard-2»

Основні характеристики

ТАКТИКО-ТЕХНИЧЕСКИЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ	Leopard 2	Leopard 2K
Боевая масса, т	50.5	55.15
Экипаж, чел	4	4
Длина с пушкой вперед, м	9,74	9,67
Длина корпуса, м	7,73	7,72
Ширина с бортовыми экранами, м	3,54	3,7
Высота по крыше башни, м	2,49	2,48
Клиренс, впереди/сзади, м	0,54/0,49	0,54/0,49
Удельное давление на грунт, кгс/кв.см	0,83	0,83
Максимальная скорость, км/ч	68	72
Запас хода по шоссе, км	550	-
Емкость топливных баков, л	1200	-

ТЕМА №4 Управління підрозділами в бою. Бойова готовність підрозділів.

Управління підрозділами полягає в цілеспрямова­ній роботі командира взводу (відділення, танка) щодо підтримання бойової готовності взводу (відділення, тан­ка), підготовки його до бою і керівництва ним під час виконання завдань, які поставлені. Основою управління є рішення командира.

Вимоги які пред’являються до управління.

Стійкість-уміння командирів і штабів виконувати свої функції по управлінню при сильному впливі на засоби управління будь якими видами електронного продавлення.

Безперервність-досягається високою надійністю і живучістю системи управління, своєчасним збором і обробкою інформації про обстановку.

Оперативність-складається з спроможності органів управління проводити всі дії по керівництву в термін продиктований обставинами.

Гнучкість-уміння своєчасно вносити необхідні корективи в рішення ,в залежності від обставин.

Прихованість-забезпечення скритих дій по підготовці і веденню бойових дій та раптовості нанесенню ударів.

Оцінюючи обстановку, командир взводу повинен вив­чити склад, положення та можливий характер дій про­тивника, місця розташування його вогневих засобів; стан, забезпеченість і можливість взводу та приданих підрозділів; склад, положення, характер дій сусідів і умови взаємодії з ними ,характер місцевості, її захисні та маскуючи властивості, вигідні підступи, загородження та перешкоди, умови спостереження і ведення вогню. Крім того, командир взводу враховує стан погоди, пору року, час доби та їхній вплив на підготовку і ведення бою.

Під час проведення рекогносцировки командир взво­ду на місцевості вказує орієнтири, положення противни­ка і найбільш можливий характер його дій, уточнює завдання відділенням (танкам) та інші питання, які пов'язані з використанням місцевості в бою (місця по­зицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти, бронетранспортерів, танків, протитанкових та інших вог­невих засобів, загороджень і проходів в них, маршрут висування взводу і місця спішування механізованих від­ділень).

У бойовому наказі командир взводу указує:

-орієнтири;

-склад, положення і характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів; завдання роти і взводу;

-об'єкти і цілі на напрямках дій взводу, які уража­ються засобами старших командирів, а також завдання сусідів;

-бойові завдання відділенням (танкам), приданим підрозділам і вогневим засобам, а командир механізо­ваного взводу, крім того, -завдання безпосередньо під­порядкованому особовому складу (снайперу, стрільцю-санітару та іншим);

-час готовності до виконання завдання; . своє місце і заступника.

Організовуючи бойове забезпечення, командир взво­ду вказує порядок спостереження та дій особового скла­ду під час застосування противником зброї масового ура­ження і високоточної зброї, порядок інженерного облад­нання позицій, заходи щодо маскування, охорони та порядок їх виконання.

Під час організації управління командир взводу уточ­нює (доводить) радіо дані та порядок користування радіо - і сигнальними засобами зв'язку.

Командир відділення (танка), одержавши. бойове завдання, повинен: : зрозуміти завдання взводу, відділен­ня (танка), а також завдання сусідів, час готовності до виконання завдання, порядок і терміни його виконання; з'ясувати, де противник і що він робить, а також місце розташування його вогневих засобів; вивчити місце­вість, її захисні і маскуючи властивості, вигідні підсту­пи, загородження і перешкоди, умови спостереження і ведення вогню; визначити завдання особовому складу і віддати бойовий наказ.

Управління вогнем є найважливішим обов'язком командира взводу (відділення, танка). Воно включає:

розвідку наземних і повітряних цілей, оцінку їх важли­вості і визначення черговості ураження; відбір виду зброї і боєприпасів, виду і способу ведення вогню (стрільби); цілевказання, подання команд на відкритгя вогню або постановку вогневих завдань; спостереження за резуль­татами вогню і його коректування; контроль за витра­чанням боєприпасів.

Для управління вогнем старшим командиром при­значаються єдині орієнтири і сигнали. Замінювати їх за­бороняється. При необхідності командир взводу може призначати додатково свої орієнтири, але під час допо­відей старшому командиру і підтримання взаємодії ви­користовуються тільки орієнтири, вказані старшим командиром. Як орієнтири вибираються добре видимі міс­цеві предмети. При використанні нічних прицілів як орі­єнтири вибираються місцеві предмети, по можливості, з більшою відбивною здатністю в межах дальності дії прицілів. Орієнтири нумеруються справа наліво і по ру­бежах від себе в бік противника. Один з них призна­чається основним.

Цілевказання може здійснюватися від орієнтирів (місцевих предметів) і від напрямків руху (атаки) тра­суючими кулями і снарядами, розривами снарядів та сигнальними засобами, а також наведенням приладів і зброї в ціль.

Ступені бойової готовності до виконання завдань-це нормоване положення особового складу, техніки, засобів забезпечення.

Мета-забезпечення своєчасного висунення сил для виконання завдання.

Готовність №1-сили і засоби займають положення:

-Техніка повністю підготовлена до виходу.

-Особовий склад на техніці

-Радіостанціі включені на прийом.

Готовність №2:

-Техніка повністю підготовлена до виходу.

-Особовий склад знаходиться в районі розміщення техніки.

-Сили і засоби забезпечення знаходяться в дії.

Готовність № 3:

-Бойова техніка в парках, боєприпаси завантажені.

-Особовий склад працює за планом бойової підготовки.

-Засоби забезпечення в готовності до застосування.

У Збройних силах України встановлені слідуючи ступені бойової готовності:

Бойова готовність ПОСТІЙНА-це такий стан при якому сили і засоби займаються повсякденною бойовою діяльністю. При цьому проводиться бойова підготовка за планом ,склад штабів, оперативних груп, склад командних пунктів працює в скороченому складі.

Бойова готовність ПІДВИЩЕНА- проводяться заходи по підвищенню бойової готовності підрозділів, частин, сил и засобів.

Техніка готується до виходу. Заправлена паливом, мастилом і боєзапасом.

Офіцери і прапорщики переводяться на казармене положення. Особовому складу видається зброя (без боєприпасів). Посилюється охорона гарнізону.

В бойову готовність ПІДВИЩЕНА частини переводяться таємно, без об’явлення тривоги.

Бойова готовність ВІЙСЬКОВА ЗАГРОЗА-частини піднімаються по тривозі.

Особовий склад не задіяний в підготовці техніки переводиться до укриттів(сховищ).Частини доукомплектовують до штатів військового часу. Особовому складу видаються боєприпаси, ЗІЗ, дозиметричні і хімічні засоби розвідки.

Бойова готовність ПОВНА. Особовий склад на техніці

По команді частини виводяться з під удару, в нові райони зосередження.

ТЕМА № 5 Основи наступу і оборони підрозділів.

Наступ проводиться з метою розгрому (знищен­ня) противника і оволодіння важливими районами (ру­бежами, об'єктами) місцевості. Він полягає в ураженні противника всіма засобами, які є, рішучій атаці, стрім­кому просуванні підрозділів в глибину його бойового порядку, знищенні та полоненні живої сили, захопленні озброєння, техніки та намічених районів (рубежів) міс­цевості.

Наступ взводу (відділення, танка) на противника, який обороняється, здійснюється з положення безпосе­реднього зіткнення з ним або з ходу.

Механізований (танковий) взвод наступає у скла­ді роти, а в резерві, батальйону, в штурмовій групі та в бойовому розвідувальному дозорі може діяти і само­стійно. Механізований взвод, крім того, може діяти в передовій групі тактичного повітряного десанту.

Взвод наступає на фронті до 300 м, а механізоване відділення в пішому порядку -на фронті до 50 м.

Бойовий порядок і завдання взводу в наступі.

Бойовий порядок механізованого взводу , що наступає на бойових машинах піхоти (бронетран­спортерах), і танкового взводу складається із бойової лінії бойових машин з інтервалом між ними до 100 м та засобів посилення, які діють у бойовій лінії або поза нею.

Об'єктом атаки механізованого (танкового) взводу (відділення, танка), як правило, є

Бойові порядки механізованого і танкового взводу.

Під час атаки в пішому порядку особо­вий склад механізованого взводу діє в цепу безпосередньо за бойовою лінією танків на віддаленні, яке забезпечує його безпеку від розривів снарядів своєї артилерії і підтримку просування танків вогнем стрілець­кої зброї. Бойові машини піхоти (бронетранспортери) в цьому випадку, використовуючи складки місцевості, стрибками від рубежу до рубежу (від укриття до укрит­тя) просуваються за своїми відділеннями на віддаленні, що забезпечує надійну підтримку вогнем своєї зброї танків та особового складу, який атакує, а бойові маши­ни піхоти із стабілізованим озброєнням безпосередньо в цепу своїх відділень.

Після спішування особового складу механізованого взводу в бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) залишаються навідники-оператори (кулеметники бро­нетранспортерів), механіки-водії (водії) та заступник командира взводу, які вогнем озброєння бойових машин підтримують бій своїх підрозділів.

Під час атаки на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) механізований взвод діє в бойовій лінії за танками на віддаленні 100—200 м.

Гранатометний та протитанковий взводи (відділен­ня) наступають за бойовими порядками механізованих рот першого ешелону на віддаленні до 300 м, в проміж­ках між ними або на одному з флангів батальйону.

Підготовка наступу.

РІШЕННЯ НА НАСТУП

РЕКОГНОСЦИРОВКА

ПОСТАНОВКА ЗАВДАНЬ В БОЙОВОМУ НАКАЗІ

ОРГАНІЗАЦІЯ ВЗАЄМОДІЇ

ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ

Наступ на противника з положення безпосе­реднього зіткнення з ним взвод починає починає із вихідного положення в заздалегідь створеному бойовому порядку. Вихідне положення займається взводом у ході перегру­пування із положення оборони або з одночасною зміною підрозділів, що обороняються.

Механізований взвод в ході перегрупування (зміни) розташовується розташовується на вихідній позиції роти: особо­вий склад — у першій траншеї, а бойові машини піхоти (бронетранспортери) займають вогневі позиції поряд зі своїми відділеннями або позаду них на віддаленні до 50 м. У випадку неможливості потайного заняття бо­йовими машинами піхоти (бронетранспортерами) вог­невих позицій зі своїм взводом біля переднього краю вони разом з машинами інших взводів роти можуть роз­ташовуватися спільно із взаємодіючим танковим під­розділом на його вихідній або вичікувальній позиції.Танковий взвод розташовується в раніше зай­нятому для оборони опорному пункті або у складі роти знаходиться на вихідній (вичікувальній) позиції.

Рішення на наступ командир взводу приймає в ході рекогносцировки, яка проводиться стар­шим командиром. Під час наступу з положення безпосе­реднього зіткнення з противником, а якщо дозволяє об­становка, то і під час наступу з ходу вся робота щодо організації бою проводиться на місцевості. Якщо обста­новка не дозволяє організувати підготовку бою на місцевості, командир взводу приймає рішення­, віддає бойовий наказ і організовує взаємодію по карті (схемі, на макеті місцевості).

У ході рекогносцировки командир взводу вивчає міс­цевість, указує орієнтири і уточнює :зображення переднього краю оборони противника і розташування його вогневих засобів, особливо проти­танкових, місця і характер загороджень, перешкод, а також цілі, які уражаються засобами старшого коман­дира;

бойові завдання відділень (танків) та приданих вог­невих засобів;

рубежі переходу в атаку і безпечного віддалення; місця проходів у загородженнях і переходів через перешкоди та їхнє позначення, місця оснащення танків катковими мінними тралами.

Під час постановки завдань відділенням (танкам) ко­мандир взводу в бойовому наказі вказує: -командир механізованого (танкового) взводу -об'єкт атаки, напрямок продовження насту­пу і рубіж переходу в атаку;

-командир гранатометного взводу - цілі для ураження в період вогневої підготовки атаки і з по­чатком атаки, вогневу позицію, напрямок стрільби і порядок переміщення в ході бою;

командир протитанкового взводу -цілі

Організовуючи взаємодію, командир взводу повинен: під час наступу з положення безпосереднього зітк­нення з противником указати порядок заняття вихідних позицій (ділянку траншеї, окопів) для наступу, пропу­скання танків через бойовий порядок, вихід і заняття своїх місць бойовими машинами піхоти (бронетранспор­терами), а командир танкового взводу — порядок прохо­дження танків через позиції механізованих підрозділів і ведення вогню під час руху в атаку;

під час наступу з ходу вказати порядок висування до рубежу переходу в атаку, розгортання в бойовий поря­док, ведення вогню із стрілецької зброї, бойових машин піхоти (бронетранспортерів) і танків, рух в атаку, про­роблювання проходів у загородженнях, у тому числі встановлених засобами дистанційного мінування;

узгодити дії відділень (танків) між собою і з прида­ними вогневими засобами та сусідами; а командири гра­натометного і протитанкового взводів -дії своїх відді­лень з механізованими підрозділами;

вказати порядок ведення вогню по повітряних цілях та заходи щодо захисту від високоточної зброї против­ника;

повідомити сигнали оповіщення, управління, взаємо­дії і порядок дій за ними.

В установлений час за командою (сигналом) стар­шого командира танковий взвод, який займає вихідну (вичікувальну) позицію, починає починає висування до рубежу переходу в атаку. За танками починають рух і розта­шовані з ними бойові машини піхоти (бронетранспорте­ри) механізованих взводів. З підходом до рубежу пере­ходу в атаку танковий взвод розгортається в бойову лі­нію і з максимально допустимою швидкістю продовжує рух, знищуючи противника з ходу. Бойові машини пі­хоти (бронетранспортери) виходять до своїх відділень. З підходом танків до вихідного положення для наступу командир механізованого взводу під час атаки в пішому порядку командує: «Приготуватися до атаки», -і потім: «Позначити проходи для танків».

Після проходження танками вихідного положення командир механізованого взводу подає команду: «Взвод, в атаку -ВПЕРЕД», за якою особовий склад вистри­бує з траншеї (окопу) і прискореним кроком або бігом слідом за танками атакує противника, рухаючись в на­прямку проходів у загородженнях. Бойові машини піхоти (бронетранспортери), рухаючись за своїми відді­леннями (бойові машини піхоти із стабілізованим озб­роєнням - безпосередньо в цепу взводу), вогнем під­тримують атаку танків і особового складу.

Під час атаки на бойових машинах піхоти (броне­транспортерах) посадка в них особового складу механі­зованого взводу здійснюється під час вогневої підготов­ки атаки у вихідному положенні для наступу. Бойові ма­шини піхоти (бронетранспортери) за командою (сигна­лом) командира взводу потай підходять до своїх відді­лень, використовуючи складки місцевості і роблять зу­пинку. Особовий склад за командами командира: «Взвод -до машини», «На місця» швидко робить по­садку в машини і приготовляється до ведення бою з ходу, а з переходом в атаку відкриває вогонь.

З переходом підрозділів в атаку командири взводів уточнюють положення противника, а при необхідності -бойові завдання відділенням (танкам) і порядок подолання загороджень.

Гранатометний і протитанковий взводи в ході вогне­вої підготовки атаки і з початком атаки вогнем із вог­невих позицій, що займають, знищують живу силу та вогневі засоби на передньому краю оборони противника.

Подолання загороджень перед переднім краєм оборони противника здійснюється під прикриттям вогню артилерії, бойових вертольотів, гранатометного і про­титанкового взводів, а також при взаємній підтримці вогню танків, бойових машин піхоти (бронетранспорте­рів) і стрілецької зброї.

Танки і бойові машини піхоти, які оснащені мінними тралами, долають мінне поле противника в бойовому порядку по своїх напрямках, а ті, що не мають тралів, і бронетранспортери — встановленим порядком по про­робленому проходу.

При цьому особовий склад механізованого, гранато­метного і протитанкового взводів, який атакує против­ника в пішому порядку, долає мінне поле слідом за танками по їхніх коліях або по проробленому проходу. З підходом особового складу до загороджень за коман­дою командира «Взвод, в напрямку такого-то предмета, в колону по два (по три), напрямне - перше відділення, в прохід, бігом -РУШ» або «Взвод, за мною, в колону по два (по три), в прохід, бігом -РУШ» відділення у встановленому порядку на ходу займають місця в ко­лоні взводу. Бойові машини піхоти (бронетранспортери) в цей час вогнем з коротких зупинок знищують вогневі засоби противника, які перешкоджають танкам і особо­вому складу долати загородження. Вони долають заго­родження за колоною взводу. Якщо взвод оснащений бойовими машинами піхоти зі стабілізованим озброєн­ням, то вони можуть долати загородження в колоні без­посередньо за танком. Особовий склад взводу в цьому випадку долає загородження слідом за бойовими маши­нами піхоти. Мінне поле, раптово встановлене засобами дистанційного мінування на напрямку висування (ата­ки) взводу, долається по проходу, як правило, у взвод­ній колоні. Бойові машини піхоти (бронетранспортери) і танки без тралів, які знаходилися в бойовій лінії і які опинилися на замінованій місцевості, рухаються до про­робленого проходу по виходах, які розміновуються осо­бовим складом відділення (екіпажами танків) з вико­ристанням табельних возимих комплектів розмінування та іншими способами.

Танковий взвод, подолавши загородження, стрім­ко атакує противника, знищуючи вогнем з ходу в пер­шу чергу його протитанкові засоби.

Після подолання загороджень механізований взвод, який атакує в пішому порядку, за командою командира: «Взвод, в напрямку такого-то предмета до бою, ВПЕ­РЕД» або «Взвод, за мною до бою, ВПЕРЕД»

бігом у встановленому порядку розгортається в цеп, від­криває вогонь зі своєї зброї і стрімко атакує противни­ка. Наблизившись до траншеї противника на 25-40 м, за командою командира: «Взвод, гранатами -ВОГОНЬ» особовий склад закидає противника гранатами і в точ­но встановлений час («Ч») з криком «ура» слідом за танками вривається на передній край оборони, знищує противника вогнем впритул і безупинно продовжує ата­ку в указаному напрямку.

Бойові машини піхоти (бронетранспортери), подолав­ши загородження по проходах, доганяють свої підроз­діли, вогнем своєї зброї підтримують їх атаку, діючи за цепом своїх підрозділів. Бойові машини піхоти зі стабі­лізованим озброєнням, вийшовши слідом, за танком із проходу, розгортаються в бойову лінію і вогнем прикри­вають рух по проходу та розгортання в цеп особового складу взводу.

Механізований взвод під час атаки на бойових маши­нах піхоти (бронетранспортерах), подолавши мінне по­ле, слідом за танками у точно встановлений час («Ч») стрімко вривається на передній край оборони против­ника, знищує його вогневі засоби, в першу чергу проти­танкові, і, використовуючи результати вогневого ура­ження, швидко і безупинно наступає в глибину.

У тому випадку, коли перед механізованим взводом танки не діють, взвод атакує противника слідом за роз­ривами снарядів своєї артилерії.

Безпечне віддалення від розривів снарядів своєї артилерії складає: для, танка — 200 м; для бойової ма­шини піхоти (бронетранспортера) — 300 м; для особово­го складу, який атакує противника в пішому порядку, — 400 м.

Основи оборони підрозділів

Оборона має на меті відбити наступ переважаю­чих сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони (об'єкти) місцевості і тим самим створити сприятливі умови для переходу в наступ.

Оборона може підготовлятися завчасно або організо­вуватися в ході бою, в умовах відсутності зіткнення з противником або безпосереднього зіткнення з ним.

Стійкість та активність оборони досягаються

Взвод (відділення, танк) не має права залишати опорний пункт (позицію),яку займає, і відходити без наказу командира роти (взводу).

Взвод обороняє опорний пункт до 400 м по фронту і до 300 м в глибину.

Побудова оборони механізованого (танкового)взводу включає:

Побудова оборони механізованого (танкового)взводу включає: бойовий порядок взводу, опорний пункт взводу і систему вогню.

Основні зусилля взводу в обороні зосереджуються на напрямку наступу противника, що очікується, і утриман­ні важливої ділянки (об'єкта) місцевості. Побудова оборони повинна забезпечувати відбиття атаки против­ника і знищення його танків і живої сили перед перед­нім краєм, на флангах і в глибині оборони.

Бойовий порядок механізованого взводу в обороні.

Бойовий порядок взводу будується залежно від поставленого завдання і умов місцевості. Позиції відді­лень механізованого взводу в обороні розташовуються, як правило, в одній траншеї в лінію. В опорних пунктах, розташованих на найбільш імовірно­му напрямку наступу противника, позиція одного із відділень взводу з метою посилення стійкості оборони може обладнуватися в глибині опорного пункту (на другій лі­нії) в 100—200 м за траншеєю. При загрозі атаки з флангу бойовий порядок може будуватися уступом впра­во або вліво, а танкового взводу , крім того,- кутом назад або кутом вперед.

Бойові машини піхоти і танки в опорному пункті взводу розташовуються по фронту і в глибину з інтерва­лом до 200 м. Вогневі позиції для них вибираються з врахуванням умов місцевості, як на передніх, так і на зворотних схилах висот з таким розрахунком, щоб за­безпечувалось спостереження за противником і ведення вогню на граничну дальність прямою наводкою із гар­мат, кулеметів і протитанковими керованими ракетами, взаємна вогнева підтримка та можливість вести зосере­джений вогонь перед переднім краєм і на флангах опор­ного пункту, а також кругова оборона, приховане розта­шування вогневих засобів і маскування.

Бронетранспортери займають вогневі позиції, як пра­вило, в глибині опорного пункту так, щоб забезпечува­лась можливість ведення вогню із кулеметів переважно в сторони флангів і в проміжки.

Придані механізованому взводу протитанкове і вог­неметне відділення можуть розташовуватися на позиціях механізованих відділень, а гранатометне відділення — в проміжках між ними або на фланзі опорного пункту взводу. Передбачається можливість маневру цих відді­лень в ході бою на найбільш небезпечний напрямок і для заняття кругової оборони.

В опорному пункті взводу і на його флангах можуть займати вогневі позиції протитанкові засоби і танки, які не підпорядковані командиру взводу. Командир взводу повинен знати завдання цих засобів і підтримувати з ни­ми тісну взаємодію.

Система вогню взводу в обороні включає: ділянки зосередженого вогню взводу, які підготовлені перед пе­реднім краєм оборони; зони протитанкового вогню бойо­вих машин піхоти (танків) і суцільного багатошарового вогню всіх інших вогневих засобів взводу перед переднім краєм, в проміжках, на флангах і в глибині оборони; підготовлений маневр вогнем бойових машин піхоти (танків) та інших вогневих засобів на напрямки, яким загрожують.

Основу системи вогню взводу складає вогонь танків, бойових машин піхоти, протитанкових гранатометів і ку­леметів. Система вогню будується з врахуванням вогне­вих можливостей усіх видів зброї взводу і приданих йому вогневих засобів, у тісній їх взаємодії і в поєднан­ні з інженерними загородженнями і природними пере­шкодами. Вона повинна забезпечувати ураження про­тивника, передусім його танків та інших броньованих машин, на підступах до оборони, перед переднім краєм, між сусідніми опорними пунктами і в глибині оборони, можливість ведення фронтального, флангового та пере­хресного вогню, а також кругову оборону опорного пункту.

Безпосередньо перед переднім краєм підготовляється зона суцільного багатошарового вогню: вся місцевість у смузі до 400 м перед переднім краєм повинна знаходи­тися під вогнем взводу, а мертві простори, які є, повин­ні уражатися вогнем артилерії і мінометів із закритих вогневих позицій.

Загородження та підступи до них повинні добре про­глядатися і прострілюватися вогнем всіх видів.

Ефективність вогню "в обороні досягається його влуч­ністю, масовістю і раптовістю застосування, а також умілим управлінням ним. Всі вогневі засоби в обороні повинні бути готовими до ведення вогню і здійснення маневру вночі та в інших умовах обмеженої видимості.

Під час організації системи вогню механізованому (танковому) взводу І відділенню указуються смуга вог­ню, додатковий сектор обстрілу, а взводу, крім того, - одна-дві ділянки зосередженого вогню.

Бойовим машинам піхоти (бронетранспортерам), тан­кам, гарматам, протитанковим керованим ракетним , комплексам, гранатометам, вогнеметам і кулеметам при­значаються основні і запасні (для чергових вогневих засобів і тимчасові) вогневі позиції, вказуються основ­ний і додатковий сектори обстрілу (вогнеметання) з . кожної позиції на дальність їх дійсного вогню. Вогонь ручних протитанкових гранатометів підготовляється» у смузі вогню своїх відділень. Смуги вогню визначаються межами справа і зліва. Кожна межа вказується двома точками (орієнтирами). Смуги вогню (сектори обстрілу) сусідніх підрозділів (вогневих засобів) на стиках повин­ні взаємно перекриватися.

Готовність системи вогню визначається заняттям бо­йовими машинами піхоти (бронетранспортерами), тан­ками, гарматами та іншими вогневими засобами вогне­вих позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю боєприпасів.

Командир механізованого взводу повинен скласти схему опорного пункту.

На схемі вказують (бойовий статут стор.36.п.48.)

Командир механізованого (танкового) взводу зо­бов'язаний скласти схему опорного пункту, а командиригранатометного і протитанкового взводу схему вогнювзводу. Схема опорного пункту подається командиру роти, а схема вогню — командиру батальйону.

На схемах, як правило, указуються: орієнтири, їх номери, найменування і відстань до них; положення про­тивника; смуга вогню взводу та додаткові сектори обст­рілу; позиції відділень, їх смуги вогню і додаткові сек­тори обстрілу; основні і запасні (тимчасові) вогневі по­зиції бойових машин піхоти (бронетранспортерів), тан­ків, а також вогневих засобів, які забезпечують проміж­ки, з сусідами, їх основні та

додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; ділянки зосередженого вогню взводу та місця в них, по яких повинні вести вогонь відділення (танковому взводу - тільки ділянки зосередженого вог­ню); ділянку зосередженого вогню роти та місце в ньо­му, по якому веде вогонь взвод, а на схемі вогню грана­тометного взводу, крім того, — рубежі загороджуваль­ного вогню та позиція механізованого підрозділу, якому взвод приданий; рубежі відкриття вогню з танків, бойо­вих машин піхоти, протитанкових та інших вогневих засобів; позиції вогневих засобів командира роти (ба­тальйону), розташованих в опорному пункті взводу і на його флангах, та їх сектори обстрілу; загородження і фортифікаційні спорудження; позиції сусідніх підрозді­лів та межі їхніх смуг вогню на флангах взводу; місце командно-спостережного пункту взводу.

. Для ведення оборони вночі командир взводу до початку темряви повинен визначити і вказати підлеглим командирам: добре видимі вночі орієнтири; завдання щодо підготовки зброї та вихідних даних щодо ведення вогню вночі, спостереження і підслуховування; по яких ділянках місцевості перед переднім краєм і на флангах додатково підготувати вогонь; порядок застосування при­ладів нічного бачення і засобів освітлення місцевості, а також завдання щодо знищення та осліплення засобів освітлення противника; додаткові заходи щодо забезпе­чення проміжків і флангів; розпізнавальні знаки своїх військ; способи орієнтування та цілевказання.

Командир механізованого взводу, крім того, указує які вогневі засоби, коли і куди перемістити, де додатко­во виставити спостерігачів.

До початку темряви всі командири зобов'язані пере­вірити вихідні дані для стрільби вночі, готовність зброї і приладів нічного бачення, наявність трасуючих снаря­дів, патронів з трасуючими кулями та засобів освітлен­ня місцевості.

Командир механізованого взводу управляє взво­дом з командно-спостережного пункту, обладнаного, як правило, в ході сполучення (на позиції відділення, об­ладнаній в глибині опорного пункту), або з бойової ма­шини піхоти (бронетранспортера), а командир танково­го взводу - з танка. Він повинен по можливості бачити місцевість на підступах до опорного пункту, перед пе­реднім краєм оборони і на флангах, весь бойовий поря­док взводу, позиції відділень (вогневі позиції танків) сусідніх опорних пунктів, а також командно-спостережний пункт роти.

Командир гранатометного (протитанкового) взводу управляє взводом, знаходячись на командно-спостереж­ному пункті взводу, а при діях взводу по відділеннях — при одному з відділень. Управління окремо діючими відділеннями здійснюють командири механізованих рот (взводів), яким вони придані.

.В обороні взвод знаходиться в постійній готов­ності до відбиття атаки противника.

Механізоване відділення обороняє позицію до 100 м. по фронту.(Статут стор.46.п.61)

Позиція відділення в обороні.

Окоп для стрільби лежачі. Окоп для стрільби стоячи.

Взводний опорний пункт в системі оборони аеродрому призначений

Опорний пункт у системі оборони аеродрому входить в єдину систему оборони, згідно затвердженому командиром частини(начальником гарнізону) плану охорони і оборони аеродрому (аеродромного вузла).

Він створюється на найбільш небезпечних напрямках з метою недопускання обстрілу території аеродрому прицільним вогнем, прориву частин передових груп противника (РДГ) і захопленню аеродрому.

Організація і створення опорного пункту в системі захисту аеродрому здійснюється згідно вимог бойового статуту сухопутних військ, з урахуванням специфіки дій авіаційних частин.

Основными заходами по охороні і обороні військових частин (установ) є:

( Дані рекомендації розроблені на підставі указу Президента України “Про територіальну оборону України від 27 березня 1998 року; наказів Міністра оборони № 016 – 1977, № 06 – 1999, № 08 - 2000 років; Настанови по військовому тилу Військово-Повітряних Сил, введеної в дію наказом Головнокомандувача Військово-Повітряних Сил № 0120 від 28 лютого 1990 року.)

Охорона і оборона військової частини організується з метою своєчасного попередження про вірогідний напад ДРГ противника, повітряного десанту та терористичних угрупувань, збереження озброєння, авіаційної та іншої техніки, запасів матеріальних засобів від крадіжок.

Завданнями охорони і оборони військової частини є:

-запобігання можливості крадіжок озброєння, техніки, запасів матеріальних засобів;

-недопущення ведення розвідки противником в районі дислокації частини, проникнення диверсійно - розвідувальної групи (ДРГ) і окремих осіб з метою диверсії на територію частини;

-виключення можливості раптового нападу на військову частину наземного противника;

-запобігання виникненню пожеж на території військової частини;

-підтримання на території військової частини встановленого порядку і дисципліни;

Основними об’єктами охорони і оборони військової частини є:

-особовий склад військової частини та члени сімей військовослужбовців;

-штаб військової частини, пункти управління, засоби зв’язку;

-бойовий прапор частини;

-авіаційна та інша техніка, склади озброєння і боєприпасів, паливо-мастильних матеріалів, автомобільного майна, продовольчий та зберігання техніки “НЗ”;

-водозабірні свердловини та насосні станції ;

-джерела електроживлення.

ТЕМА № 6 Пересування військ.

Взвод (відділення, танк) завжди повинен бути готовим до маршу (пересування своїм ходом) і переве­зення різними видами транспорту в умовах впливу ура­жаючих факторів ядерної, хімічної зброї, високоточної зброї та засобів дистанційного мінування противника, діяння його авіації, повітряних десантів, аеромобільних та диверсійно-розвідувальних груп і зруйнувань доріг та переправ. Це вимагає ретельної підготовки озброєння, техніки та особового складу до маршу або перевезень, високої маршової дисципліни і виучки особового складу.

Особовому складові військового ешелону (коман­ди) заборонено:

-втручатися в роботу посадових осіб органів військо­вих сполучень і транспорту;

-затримувати поїзд (корабель, літальний апарат) дов­ше, ніж потрібно для стоянки;

-здійснювати посадку та висадку (залишати свої міс­ця на літальному апараті) до подання встановленої команди або сигналу, стрибати у вагони (на палубу корабля) або вистрибувати з них під час руху поїзда (корабля);

-зупиняти поїзд стоп-краном, крім випадків виникнен­ня загрози безпеці рухові поїзда або життю людей;

-робити на вагонах (кораблях) написи, наклеювати й вивішувати плакати, гасла, прапорці;

-повідомляти в листах і телеграмах найменування військової частини і згадувати про перевезення, а також вести про це розмови із сторонніми особами; залишати на місцях вантаження (розвантаження) та у вагонах (корабельних приміщеннях, літальних апаратах) листи, газети, папери тощо;

-перебувати на дахах вагонів, платформах, гальмів­них майданчиках, у кабінах і кузовах машин, баштах танків, а на електрифікованих ділянках залізниці, крім того, торкатися металевих опор і пристроїв заземлення контактної мережі, наближатися до контактного дроту ближче, ніж на 2 метри;

-перебувати у службових приміщеннях, місцях роботи корабельної команди, рятувальних шлюпках; піднімати­ся на мури шлюзів;

-сидіти або стояти у дверях вагонів, на борту кораб­ля, спиратися на дверні закладки вагонів;

-застосовувати у вагонах (кораблях) не передбачені правилами види освітлення та опалення;

-заправляти (дозаправляти) пальним техніку після завантаження;

-ходити без потреби залізничними коліями (терито­рією порту, аеропорту), засмічувати територію й роз­палювати багаття в межах станцій (портів, аеропортів); самостійно користуватися транспортним майном;

-викидати на стоянках і під час руху будь-які речі з вагонів (кораблів).

Марш — організоване пересування підрозділів в ко­лонах по дорогах та колонних шляхах з метою своєчас­ного виходу в призначений район або на вказаний рубіж.

Він може здійснюватися в передбаченні вступу в бій або поза загрозою зіткнення з противником, як правило, вночі та в інших умовах обмеженої видимості.

В усіх випадках командир повинен забезпечити при­буття взводу (відділення, танка) в призначений район або на вказаний рубіж своєчасно, у повному складі і в готовності до виконання бойового завдання.

Взвод (відділення, танк) здійснює марш в коло­ні роти (взводу) з дистанціями між машинами 25-50 м. Під час руху по курних дорогах, в умовах обмеженої видимості, в ожеледицю, по дорогах, які мають круті підйоми, спуски та повороти, а також під час руху з під­вищеною швидкістю, дистанції між машинами збіль­шуються.

Для захисту підрозділів від високоточної зброї про­тивника маршрути руху вибираються вздовж ліній електропередач, зв'язку, по просіках в лісі, по ущели­нах в горах та в складках місцевості. Під час руху на відкритій місцевості в умовах загрози застосування про­тивником високоточної зброї дистанції між бойовими машинами збільшуються і можуть бути 100-150 м.

Маршрути руху, по можливості, не повинні проходи­ти через великі населені пункти, вузли доріг, тіснини, поблизу залізничних станцій (портів, аеропортів).

Середня швидкість руху взводу без врахування часу на привали може бути: на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах), танках - км/год; на ав­томобілях під час руху у складі окремої автомобільної колони - км/год; механізованого взводу в пі­шому порядку - км/год, на лижах - км/год.

У горах, лісисто-болотистій місцевості, взимку та інших несприятливих умовах середня швидкість руху колон може зменшуватися до км/год.

В усіх випадках марш повинен здійснюватися з мак­симально можливою в даних умовах швидкістю.

Привали та денний (нічний) відпочинок признача­ються для перевірки стану озброєння і техніки, їх тех­нічного обслуговування, приймання їжі та відпочинку особового складу. Привали призначаються через години руху тривалістю до 1 години і один привал три­валістю до 2 годин у другій половині добового переходу, а денний (нічний) відпочинок — в кінці кожного добово­го переходу.

Взвод (відділення, танк) здійснює марш в коло­ні роти (взводу) з дистанціями між машинами м. Під час руху по курних дорогах, в умовах обмеженої видимості, в ожеледицю, по дорогах, які мають круті підйоми, спуски та повороти, а також під час руху з під­вищеною швидкістю, дистанції між машинами збіль­шуються.

Бойовий наказ на марш командир взводу віддає, як правило, усьому особовому складу взводу.

У бойовому наказі командир взводу вказує:

-відомості про противника;

-завдання взводу: маршрут руху, район зосередження (відпочинку) або рубіж і час прибуття в призначений район або виходу на вказаний рубіж, шикування колони, дистанцію між машинами, швидкість руху, а під час здійснення маршу в передбаченні вступу в бій з против­ником і порядок дій при зустрічі з ним;

- які підрозділи ідуть попереду і позаду взводу, поря­док підтримання взаємодії і зв'язку з ними;

- час готовності до маршу;

- своє місце і заступника.

Під час підготовки до маршу командир взводу (відділення, танка) зобов'язаний перевірити справність машин, озброєння, приладів нічного бачення, засобів за­хисту та пожежогасіння, засобів зв'язку та світломаску­вання, заправлення пальним, наявність та правильність укладки боєприпасів, засобів спеціальної обробки, шан­цевого інструменту, возимого комплекту розмінування та засобів підвищення прохідності. Про готовність до мар­шу він доповідає командиру роти (взводу).

Командир взводу (відділення, танка) на марші зобов'язаний суворо дотримуватися встановленого по­рядку руху та маскування, не допускати затримок на переправах, в тіснинах, тунелях та населених пунктах, вести безперервне кругове спостереження за наземним, повітряним противником і сигналами командира роти(взводу), своєчасно оповіщати особовий склад про про­тивника, а також про радіоактивне, хімічне та біологічне зараження.

Машини на марші рухаються лише по правій стороні дороги, додержуючись встановленої швидкості руху, дистанції та заходів безпеки.

Для захисту від високоточної зброї противника максимально використовуються поля радіолокаційної невидимості, утворені складками місцевості та місцеви­ми предметами, а також придорожня рослинність. На відкритих ділянках маршруту не допускаються скуп­чення та зупинка машин, швидкість руху і дистанції між машинами збільшуються.

Під час вимушеної зупинки машина відводиться на праве узбіччя або в сторону від дороги, де ліквідується несправність. Після того, як несправність ліквідована, машина приєднується до колони, яка проходить; своє місце у взводі вона займає тільки на привалі. Несправну машину, яка зупинилась, об'їжджають тільки зліва. Обгін колон під час руху забороняється.

Вночі машини рухаються з використанням приладів нічного бачення або світломаскувальних пристроїв, а під час руху по ділянках місцевості, які проглядаються противником, і в світлу ніч — з повністю виключеним світлом і приладами нічного бачення.

Управління взводом на марші здійснюється вста­новленими сигналами. Радіозасоби працюють лише на прийом.

Маршеві можливості підрозділів

Механізований взвод (відділення) при необхідності може пересуватися в пішому порядку або на лижах.

Середня швидкість руху взводу без врахування часу на привали може бути: на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах), танках - 20-25 км/год; на ав­томобілях під час руху у складі окремої автомобільної колони - 25-30 км/год; механізованого взводу в пі­шому порядку - 4-5 км/год, на лижах - 5-7 км/год.

У горах, лісисто-болотистій місцевості, взимку та інших несприятливих умовах середня швидкість руху колон може зменшуватися до 15-20 км/год.

В усіх випадках марш повинен здійснюватися з мак­симально можливою в даних умовах швидкістю.

Привали та денний (нічний) відпочинок признача­ються для перевірки стану озброєння і техніки, їх тех­нічного обслуговування, приймання їжі та відпочинку особового складу. Привали призначаються через 3-4 години руху тривалістю до 1 години і один привал три­валістю до 2 годин у другій половині добового переходу, а денний (нічний) відпочинок - в кінці кожного добово­го переходу.

Технічне і тилове забезпечення маршу

Особовий склад військового ешелону (команди)повинен знати й додержувати встановлених правил по­ведінки та заходів безпеки під час перевезення військ.

У кожному військовому ешелоні наказом командира військової частини (начальника) призначаються началь­ник військового ешелону та його заступники з бойового забезпечення, виховної роботи, постачання, начальник зв'язку та лікар (фельдшер) ешелону.

У військовій команді призначається начальник команди.

Старші вагонів (корабельних приміщень) з людьми призначаються командирами підрозділів, які перево­зяться в них, або начальником військового ешелону, а днювальні салонів літальних апаратів -начальником військової команди.

Військове звання і прізвище начальника військового ешелону (команди), номер військового ешелону (коман­ди) оголошуються всьому особовому складові.

Начальник військового ешелону (команди) перед відправленням повинен одержати у військовій частині маршрутний листок, військові перевізні документи, відо­мість наряду варти, табель постів, інструкцію начальни­ка варти, а також бланки чеків-вимог для одержання матеріальних засобів у ході перевезення.

Начальник військової команди перед відправленням повинен одержати у військовій частині документи згідно з вимогами Статуту, а у військового коменданта на шляхах сполучення - інструктаж з пра­вил техніки безпеки і пред'явити йому маршрутний лис­ток на команду.

Для несення внутрішньої і вартової служб у військовому ешелоні призначаються:

черговий військового ешелону та його помічник; чергові рот (відповідних їм підрозділів); днювальні вагонів (корабельних приміщень, салонів літального апарата) з людьми; варта;

черговий підрозділ; черговий сигналіст.

САМОСТІЙНА РОБОТА.

Перевезення військ.

Перевезення військ железнодорожним, морським {річковим) транспортом здійснюється одним-двома військовими ешелонами, воздушним транспортом — декількома командами, на важких автопоєздах — однією колоною.

Для скорочення часу на організацію перевезення командир батальйону повинен мати готові варіанти розрахунків на перевезення батальйону різними видами транспорту. Розрахунок на перевезення составляєтся з урахуванням збереження організаційної цілісності подразделений і забезпечення їх готовності до ведення бою після выгрузки.

Для вантаження (посадки) на платформи, у вагони, на судна, в самолети (вертольоти) батальйону указуються станція, порт (пристань) або аеродром (майданчик) вантаження (посадки). До вантаження (посадки) підрозділи знаходяться в районі очікування, а після вивантаження виходять в район збору. Час перебування в районі очікування используется для підготовки до вантаження (посадці) і подальших дій.

При перевезенні железнодорожним (морським, річковим) транспортом командир батальйону, як правило, призначається начальником військового ешелону. Спільно з військовим комендантом железнодорожного (водного) ділянки і станції (порту) він уточнює розрахунок на перевезення особового складу, озброєння, бойовою і іншої техніки, майна підрозділів по вагонах, платформах, судах або судовым приміщеннях, складає план вантаження (посадки) подразделений, визначає час почала і закінчення її, визначає порядок висунення підрозділів до місць вантаження (посадки), проводит рекогносцировку району очікування, станції (порту, пристани), маршрутів висунення підрозділів до них і до місць вантаження (посадки) і ставить завдання підрозділам.

При перевезенні повітряним транспортом командир мотострелко-вого батальйону (роти) спільно з командиром частини (подразделенія) військово-транспортної (армійською) авіації або командиром отряда (групи) цивільної авіації уточнює порядок вантаження

(посадки)місця стоянок і бортові номери літаків (вертольотів); складає розрахунок на перевезення особового складу, озброєння, боевой і іншої техніки, боєприпасів, пального, матеріальних засобів підрозділів по літаках, вертольотах, план вантаження (посадки) і списки команд на кожен літак (вертоліт); визначає очередность і порядок вантаження (посадки) і виходу підрозділів, час почала і закінчення їх; проводить рекогносцировку району ожидания,аэропорта (майданчиків), маршрутів виходу підрозділів до них і до місць стоянки літаків (вертольотів), ставить завдання подразделениям.

У наказі на перевезення командир батальйону указує:

-сведения про супротивника;

-завдання батальйону, номер військового ешелону (команди), найменування судна (судів), бортові номери літаків (вертольотів), станцію (порт, пристань, аеродром або майданчик) вантаження (посадки), район очікування і маршрути виходу до них;

-время почала і закінчення вантаження;

-задум на перевезення, распределение підрозділів, особового складу, озброєння і техніки по військових ешелонах (командам), вагонах, платформах (судам,судовым приміщенням, літакам або вертольотам), черговість і порядок вантаження підрозділів, організацію протиповітряної оборони (призначені чергові підрозділи, порядок чергування, открытия і ведення вогню по повітряних цілях, кількість, склад і места наглядових постів, постів повітряного спостереження або наблюдателей);

-склад добового наряду і вантажних-вивантажувальних команд; завдання підрозділам; кількість вагонів, платформ, номера літаків, вертольотів, кают, палуб, трюмів і інших помещений, номери військових команд для розміщення особового складу, озброєння і техніка, черговість і порядок вантаження (посадки), місце в похідній колоні батальйону (ешелону) при висуненні з району очікування до місць вантаження (посадки) і порядок дій після вивантаження;

-зенітним підрозділам -завдання по прикриттю в дорозі проходження і при вивантаженні, склад команд (наряду), їх задачи і час готовності до виконання, час готовності до выдви¬жению з району очікування і готовності до вантаження;

Після віддачі наказу на перевезення командир батальйону (начальник військового ешелону) дає вказівки про порядок підготовки подвіжного складу для вантаження ешелону, про способи розміщення і кріплення озброєння і техніки на рухомому складі (судні), про організацію охорони в ешелоні або на судні (уточнює склад добового наряду, час і порядок його зміни, місця постів, обязанности вартових і порядок зв'язку з ними), про заходи безпеки при вантаженні (вивантаженню) і в ході перевезення, про порядок дій з сигналам сповіщень і управлінь, а також дає вказівки по организации бойового, технічного і тилового забезпечення, захисту від зажігатільної зброї, протипожежної охорони (аварийно-рятувальних робіт) і політичної роботи на період перевезення.

Висунення з району очікування здійснюється в порядку і в терміни, встановлені командиром полку.

Вантаження озброєння, техніка і посадка особового складу проїзводітся в строго вказаний час, скритно, з дотриманням заходів безопасності і запобігання поломкам озброєння, бойової техніки і транспортних засобів.

В першу чергу вантажаться озброєння, бойова і інша техніка, запали боєпріпасов, пального і інших матеріальних засобів. При цьому озброєння, бойова і інша техніка розміщуються з учетом черговості їх вивантаження, а зенітні засоби -з урахуванням воз-можності ведення вогню по повітряних цілях. Плаваюча техніка і зенітні засоби, виділені для прикриття району вантаження, а також тягачі, призначені для забезпечення швидкої погрузки (вивантаження) гусеничної техніки, вантажаться на платформи (судна) в останню чергу.

Озброєння, бойова і інша техніка, матеріальні засоби, занурені на пересувний склад (на судна, в літаки, вертольоти), надійно закріплюються, а машини, крім того, ставляться на гальма і нижчу передачу. Поворотні механізми башт бойових машин застопоріваются, стопори пломбуються.

Запаси боєприпасів і пального, як правило, вантажаться в разные вагони (на різні судна, в різні літаки, вертольоти).

Посадка особового складу у вагони (на судна, в літаки, вертоліти) проводиться після закінчення вантаження озброєння, бойового і іншої техніки, а також майна, зазвичай безпосередньо перед відправкою військового ешелону (команди) або виходу судна в морі, але не пізніше чим за 10 мін до відправлення.

Вантаження техніки, вантажів і посадка особового складу в самолеты (вертольоти) здійснюються по вказівці командира авіаційній частині (підрозділи).

Управління у військовому ешелоні (на судні) здійснюється з використуванням проводних засобів зв'язку, особистим спілкуванням, связными, а також світловими і звуковими сигналами. Командир батальона (роти) з штабом (начальником військового ешелону) при перевозке залізничним транспортом розміщується, як правило, в середині ешелону, маючи телефонний зв'язок з начальником караулу, наглядовими постами, а також з машиністом тепловоза (електровоза), а при перевезенні морським (річковим) транспортом — в одній з кают або в окремому судновому приміщенні. При перевезенні воздушним транспортом командир батальйону (роти) і штаб слідують у складі військових команд.

В дорозі проходження залежно від обстановки, що склалася, батальйон (рота) повинен бути готовий до вивантаження в непідготовлених місцях, проходженню маршем до місця призначення в обхід зон зараженія, районів руйнувань, пожеж і затоплень, вступу до бою.

З прибуттям в кінцевий пункт перевезення батальйон (рота) выгружается з дотриманням заходів бойового забезпечення і виходить в район збору в готовності до виходу в район зосередження або до виконання бойового завдання.