2.3. Метасимпатична нервова система.

Багато внутрішніх органів після перерізання симпатичних і парасимпатичних шляхів або навіть після вилучення з організму продовжують здійснювати властиві їм функції без особливих наявних змін. Зберігає координовану перистальтичну й всмоктувальну функцію кишка, скорочується перфузоване серце. Сегменти чи смужки матки, сечоводу, жовчного міхура продовжують скорочуватися з частотою й амплітудою, характерною для кожного органа. Ця функціональна автономія пояснюється наявністю в стінках цих органів гангліозної системи, що має власний автоматизм та необхідні для автономної рефлекторної й інтегративної діяльності ланки — чуттєві, вставні, моторні і медіаторні.

Отже, більшість порожніх вісцеральних органів поряд з існуванням екстраорганної симпатичної і парасимпатичної нервової системи має власний базовий механізм нервової регуляції. Керування роботою в цьому випадку забезпечується рефлекторними дугами, що замикаються в межах стінки самих органів (рис. 2.3.1).

Наявність загальних рис у структурній і функціональній організації, дані онто- та філогенезу, результати спостережень за кінцевими ефектами, що виникають при стимуляції нервових волокон, результати прямої реєстрації нейрональної активності з'явилися підставою для виділення в складі автономної нервової системи крім симпатичної й парасимпатичної ще і третьої частини — метасимпатичної.

Рис. 2.3.1. Функціональний модуль метасимпатичної нервової системи:

1 — чуттєвий нейрон, 2 — інтернейрон, 3 — еферентний нейрон, 4 — постгангліонарний симпатичний нейрон і його волокно, 5 — прегангліонарний симпатичний нейрон і його волокно, 6 — прегангліонарний парасимпатичний нейрон і його волокно

Раніше до третього відділу вегетативної нервової системи, названому ентеральним, відносили лише рефлекторні дуги, які замикаються в підслизовому і між м’язовому сплетіннях кишки. Поняття метасимпатичної нервової системи значно ширше, воно охоплює весь комплекс порожніх вісцеральних органів, у тому числі і травний тракт. Місцем локалізації метасимпатичної нервової системи є інтрамуральні ганглії, що залягають у товщі стінок цих органів.

Метасимпатична нервова система має багато ознак, які відрізняють її від інших частин вегетативної нервової системи.

1. Вона іннервує тільки внутрішні органи, наділені власною моторною активністю; у сфері її іннервації знаходяться гладкий м'яз, всмоктуючий і секретуючий епітелій, локальний кровообіг, місцеві ендокринні елементи.

2. Вона одержує синаптичні входи від симпатичної і парасимпатичної систем та не має прямих синаптичних контактів з еферентною частиною соматичної рефлекторної дуги.

3. Поряд із загальним вісцеральним аферентним шляхом вона має власну сенсорну ланку.

4. Вона не знаходиться в антагоністичних відносинах з іншими частинами нервової системи.

5. Представляючи істинно базову іннервацію, вона володіє набагато більшою, ніж симпатична і парасимпатична нервова система, незалежністю від ЦНС.

6. Органи зі зруйнованими чи з виключеними за допомогою гангліоблокаторів метасимпатичними шляхами втрачають властиву їм здатність до координованої ритмічної моторної функції.

7. Метасимпатична нервова система має власну медіаторну ланку.