Права контролюючих органів можна класифікувати в такий спосіб:

а) права по виявленню, розкриттю й припиненню злочинів і інших правопорушень (наприклад, проводити відповідно до законодавства оперативно-розшукові заходи з метою виявлення, попередження й припинення фактів приховування доходів від оподаткування й ухилення від сплати податків, дізнання й попереднє розслідування по яких віднесені законом до ведення органів податкової міліції тощо);

б) права по застосуванню заходів примусу (наприклад, припиняти операції платників податків по рахунках у банках і кредитних установах на строк до одного місяця у випадках ненадання документів, пов'язаних з розрахунком і сплатою податків; рішення про припинення операцій по зазначених рахунках приймає начальник органу податкової міліції або його заступник; накладати адміністративний арешт на майно юридичних і фізичних осіб з подальшою реалізацією цього майна у встановленому порядку у випадках невиконання зазначеними особами обов'язків щодо сплати податків, зборів і інших обов'язкових платежів для забезпечення своєчасного надходження сум прихованих податків, зборів і інших обов'язкових платежів до відповідного бюджету тощо);

в) права по реагуванню на виявлені порушення податкового законодавства (наприклад, відповідно до компетенції органів податкової міліції направляти як попередження письмові вимоги керівникам, головним бухгалтерам і іншим посадовим особам банків і інших організацій незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, а також громадянам (фізичним особам) з метою усунення порушень законодавства, своєчасної й повної сплати податків і інших обов'язкових платежів, надання звітної й іншої документації у встановлений термін, ведення бухгалтерського обліку відповідно до законодавства, а при необхідності - відновлення бухгалтерського обліку за рахунок власних коштів платника податків, контролювати виконання цих вимог тощо);

г) права по накладенню стягнень.

48. Податкова застава. Виникнення права податкової застави; реєстрація; узгодження операцій із податковими активами; призупинення податкової застави згідно Закону України від 21 грудня 2000 р.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 р. податкова застава є способом забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного в строк. У силу податкової застави орган стягнення має першочергове право у разі непогашення забезпечення податковою заставою податкового боргу одержати відшкодування з вартості закладеного майна перед іншими кредиторами.

Згідно п. 14.1.155. ПК податкова застава — спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов’язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений ПК. Податкова застава виникає на підставах, встановлених ПК. У разі невиконання платником податків грошового зобов’язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному ПК, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Зогідно зі ст. 89. ПК право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені ПК, суми грошового зобов’язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, — з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов’язання, самостійно визначеної контролюючим органом, — з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

У разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі. Якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі. Заміна предмета застави може здійснюватися тільки за згодою органу державної податкової служби. Орган державної податкової служби зобов’язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі. Згідно з п. 90.1. ПК пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону.

Платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом. Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою органу державної податкової служби, а також у разі, якщо орган державної податкової служби впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди.

Призупинення податкової застави згідно ПК не застосовується.