43. Порядок стягнення митних зборів

Статтею 10 Митного кодексу встановлено, що при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно нормативно-правові акти, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

Митна декларація, відповідно до пункту 12 статті 1 Кодексу, це письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Відповідно до статті 89 Кодексу одним з обов’язків декларанта є сплата податків і збори.

З метою врегулювання питань щодо справляння митних зборів Кабінетом Міністрів України прийнято відповідні постанови, з яких відзначимо постанову від 27 січня 1997 р. № 65 „Про ставки митних зборів" та постанову від 18 січня 2003 р. № 93 „Про справляння плати за митне оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для митних органів".

Державна митна служба України своїм наказом від 23 червня 1998 року №363 затвердила Порядок справляння митних зборів, які нараховуються за вантажною митною декларацією (далі - Порядок).

Так, відповідно до цього Порядку до митних зборів, які нараховуються за вантажною митною декларацією, належать такі їх види: за митне оформлення товарів та інших предметів;

за митне оформлення тимчасово ввезеного (вивезеного) майна під зобов’язання про його зворотне вивезення (ввезення); за митне оформлення товарів у разі транзиту; за митне оформлення товарів у разі ввезення на митний ліцензійний склад; за перебування товарів та інших предметів під митним контролем; за митне оформлення товарів та інших предметів у зонах митного контролю на територіях і в приміщеннях підприємств, що зберігають такі товари та інші предмети, чи поза робочим часом, установленим для митниці.

Митні збори, які нараховуються за вантажною митною декларацією (далі - митні збори), справляються при кожному здійсненні митного оформлення товарів та інших предметів (далі - товари) за вантажною митною декларацією (далі - ВМД) за винятком випадків, передбачених Порядком.

Платниками митних зборів є юридичні та фізичні особи, які здійснюють митне оформлення. Встановлено, що митне оформлення товарів у повному обсязі та пропуск товарів можна здійснювати лише після сплати належних митних зборів або за умови надання митним органом у встановленому порядку відстрочення чи розстрочення їхньої сплати.

Проте митниця має право надати відстрочення або розстрочення сплати митних зборів на строк, що не перевищує одного місяця, за заявою платника та за наявності гарантії банку.

Митні збори підлягають сплаті до або на момент здійснення митного оформлення і сплачуються платниками у національній валюті України або в іноземній валюті першої групи Класифікатора валют Національного банку України згідно з чинним законодавством України про валютне регулювання.

Митні збори можуть бути сплачені шляхом перерахування суми митних зборів за безготівковим розрахунком на рахунок митної установи, або внесення суми митних зборів готівкою до каси митної установи.

Сплатою митних зборів за безготівковим розрахунком вважається фактичне зарахування сум митних зборів на рахунок митниці на момент митного оформлення.

Митні збори можуть сплачуватись внесенням авансових сум на рахунок митниці.

Накладення адміністративного стягнення або звільнення від адміністративної відповідальності за порушення митних правил у разі, якщо затримка митного оформлення товарів виникла внаслідок порушень митних правил, не знімає з власника товару обов’язку провести належне митне оформлення.

Разом з тим існують деякі особливості застосування зборів за митне оформлення та за перебування товарів та інших предметів під митним контролем.