Тема 7. Буддизм (5 год.).

Лексичний мінімум: Будда, дхарма, нірвана, бодхісатва

Буддизм - найбільш рання світова релігія, що виникла в Індії в середині І тис. до н.е. Її творцем став Сіддтхартха Гаутама, який після тривалих пошуків сенсу життя й істини досяг просвітлення і став Буддою (буддха - просвітлений, дослівно - пробуджений). Згодом так стали називати людину, що досягла найвищої межі духовного розвитку, ідеал такого розвитку. Кожен може стати буддою, функція якого - проповідь дхарми (вчення, що дозволяє досягти нірвани - стану абсолютного спокою, блаженства, злиття з Буддою).

Згідно буддизму, життя в усіх його проявах - це різноманітні комбінації чи потоки нематеріальних часток, дхарм. Їх сполучення визначають буття будь-якої живої істоти. Після розпаду певного сполучення настає смерть, але дхарми не зникають, а утворюють нові сполучення. Це спричиняє появу індивіду в новому втіленні згідно до закону карми - воздаяння в залежності від поведінки в попередньому житті. Безкінечна череда перевтілень може бути перервана, коли людина досягне досконалості і перебуватиме в стані абсолютного душевного спокою, рівноваги - нірвани. Дхармою в буддизмі також називають вчення, за допомогою якого можна досягти нірвани. Дхарма не є чимось сталим, вона змінюється раз на кількасот років). Основу вчення становлять «чотири великі істини»: 1) життя - то є страждання; 2) причина всіх страждань - бажання; 3) страждання можна припинити шляхом відмови від бажань, а для цього необхідно 4) вести сповнене чеснот життя за законами «правильної поведінки» і «правильного знання».

Погоджуючись з тим, що причиною перероджень є діяння, вчинок (карма), буддизм звертається до внутрішніх потягів людини, які це діяння викликають. Це «невігластво», з якого виростає жага до життя, насолод, влади, багатства, прив’язаність до життя в будь-якій формі. Почуття та будь-яка спроба змінити будь-що в житті може привести до невідворотних наслідків в справжньому та наступному житті.

Карма в буддизмі пов’язується не з відповідністю релігійним приписам, а з мораллю: вона є сумою усіх вчинків та помислів живої істоти в всіх її попередніх втіленнях, долею, яку людина творить для втілень наступних. Добрі чи злі вчинки забезпечують краще чи гірше втілення, а накопичення чеснот може зрештою привести до повного подолання страждань. На шляху досягнення досконалості всі люди є рівними. Станові, етнічні та інші відмінності ніякої ролі не відіграють. Головна мета буддиста - вихід з ланцюгу перевтілень. Правильна поведінка означає життя за наступними принципами: 1) не вбивай і не завдавай нікому шкоди (дотримання ахімси) - бо слід любити все довкола, причому любов’ю безкорисливою; 2) не кради - бо власність є перешкодою для того, аби жити істинним життям; 3) не говори неправди - бо неодмінною складовою будь-якого злочину є неправда; 4) не перелюбствуй - бо пристрасть є перешкодою до істинного життя; 5) не вживай напоїв, що затьмарюють розум - бо затьмарений розум не спроможний відрізнити істину від неправди і готовий вчиняти помилки.

Буддизм передбачає кілька шляхів досягнення спасіння: хінаяна («вузька колісниця», тобто, вузький шлях - для небагатьох, через чернече життя та крайній аскетизм), махаяна («широка колісниця», для мирян, передбачала поступове вдосконалення від карми до карми) та ваджраяна («алмазна колісниця», що допускає досягнення стану Будди. Останнє втіленні, передбачає заняття медитацією та йогою.