Ііі. Зміст навчальної дисципліни

Тема 1. Релігієзнавство в системі наукового знання. Релігія, її сутність та функції (4 год.).

Лексичний мінімум: віра, релігія, культ, обряд, духовенство, релігійна організація, віровчення

Релігієзнавство - галузь знання, що вивчає закономірності виникнення, розвитку та функціонування релігії, її будову та компоненти, різноманітні феномени в їх історичній ретроспективі і сьогоденні, взаємозв’язок та взаємодію релігії та інших галузей культури. Релігія - одна з форм суспільної свідомості, в якій дійсність відображається в специфічних, ілюзорно-фантастичних образах, уявленнях, поняттях. Релігія особливим чином віддзеркалює реальні стосунки в природі та суспільстві, наділяє їх особливими якостями та властивостями. Основною ознакою релігії є віра в надприродне (в Бога чи богів, в безсмертя душі, у потойбічний світ, в посмертне воздаяння, у воскресіння мертвих та ін.), що не підкоряється законам оточуючого світу та не піддається критеріям емпіричної достовірності. Найкраще комплекс почуттів віруючих відображає поняття «благоговіння», що включає в себе усвідомлення причетності до таємниці, страх перед предметом поклоніння, надію на його милосердя і допомогу, готовність слідувати його вказівкам та настановам.

Існує поняття «мінімуму релігії», тобто складових, наявність яких дозволяє говорити про існування релігії, а саме: релігійна свідомість (виділяють буденну релігійну свідомість, що існує у вигляді образів, уявлень, настанов, настроїв, почуттів, переживань, звичок, традицій, та теоретично оформлена релігійна свідомість, що існує у вигляді систематизованого та кодифікованого віровчення); релігійний культ (сукупність релігійних дій, реалізація релігійної віри в діях релігійної групи чи окремих індивідів; сукупність стереотипних дій, встановлених звичаєм чи традицією релігійної групи, утворює обряди); релігійна організація.

Початковою ланкою релігії як інституції є релігійна група. Поступово в ній виокремлюються спеціалісти з проведення культових дій: чаклуни, шамани та ін., які утворюють професійну групу, зайняту таким видом діяльності, як організація і проведення обрядів. Виникають організації служителів культу - корпорації жерців, за ініціативою та безпосередньою участю яких відбувається конституювання релігійних стосунків.

Прийнято виділяти наступні види релігійних організацій: 1) церква (має складну, суворо централізовану та ієрархізовану систему взаємодії між священнослужителями та вірянами; здійснює функції вироблення, збереження та передачі релігійної інформації, організації та координації релігійної діяльності, контроль за поведінкою людей; має значне число послідовників, приналежність до яких визначається традицією); 2) деномінація (проміжний тип релігійної організації, з доволі високою системою централізації та ієрархічним принципом управління, відсутністю політики ізоляціонізму; членство визначається добровільним вибором, який поєднується з постійним та суворим контролем; властиві претензії на винятковість, ідея богообраності); 3) секта (найчастіше постає в результаті відділення від церкви частини вірян та священнослужителів на підставі зміни віровчення та культу; як правило, чисельність незначна, членство добровільне, постійно контрольоване; властиві тенденції до самоізоляції, претензії на винятковість, переконання у обраності, прояви опозиційності та непримиренності до інакомислячих, відсутність поділу на священнослужителів та вірян, проповідь рівності усіх членів релігійної організації); 4) харизматичний культ (різновид секти, що створюється на основі симпатиків якоїсь конкретної особистості, котра визнає себе сама і визнається іншими носієм особливих божественних якостей (харизми), проголошується самим богом, чи його представником; склад, зазвичай, нечисельний, яскраво виражені претензії на винятковість, ізоляціонізм, містицизм та фанатизм).

Релігія - соціальна інституція, тобто стійка форма спільної діяльності людей, що склалася історично. Релігія виконує ряд функцій: а) світоглядну (полягає у наданні сенсу буттю; включає світорозуміння (пояснення світу в цілому та окремих його явищ та процесів), світоспоглядання (відображення світу у почуттях), світовідчуття (емоційне прийняття або відкидання), світоставлення (оцінка дійсності); б) компенсаторну (своєрідним чином відшкодовує недоліки буття, втішаючи винагородою в духовному плані); в) комунікативну (забезпечує спілкування вірян з предметом віри та між собою); г) регулятивну (управління діяльністю, свідомістю та поведінкою вірян за допомогою релігійної моралі, взірців, контролю, заохочень та покарань (обіцяних, здебільшого, в посмертному існуванні); д) інтегративно-дезінтегруючу (об’єднує чи роз’єднує людей на підставі спільності чи відмінності релігійних поглядів); ж) культуротранслюючу (релігія, як складова культури, сприяє розвитку окремих її елементів - писемності, книгодрукування, мистецтва, забезпечує збереження і розвиток цінностей релігійної культури); з) легітимуючу (узаконює громадські інституції, стосунки, норми як належні з точки зору віровчення, чи засуджує їх).